Література. 33. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік

33. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. – Ж., 2009.

34. Бухгалтерський фінансовий облік в Україні, під ред. Добровського В.М. – К., 2009.

35. Нашкерська Г.В. Фінансовий облік. – К. 2009

36. Маренич Т.Г. Бухгалтерський облік в агроформуваннях. – К., 2005.

Праця – це цілеспрямована діяльність людини нправлена на виготовлення суспільних благ.

Жива праця створює нову вартість, частина якої споживається самими працівниками й одержується у формі оплати праці. Важливими факторами моти­вації до праці є розмір оплати праці, тісно пов'язане з наслідками праці матеріальне стимулювання, участь у розподілі результатів господарської діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про оплату праці” заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вимірнику, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу.

Основними завданнями обліку праці та її оплати є:

· своєчасне й точне оформлення документами обсягу виконаних робіт, одержа­ної продукції й нарахування заробітної плати відповідно до кількості та якості затраченої праці;

· правильний розподіл сум нарахованої заробітної плати по об'єктах обліку витрат;

· своєчасне й правильне нарахування і виплата заробітної плати кожному пра­цівникові, контроль за утриманнями із заробітної плати;

· своєчасне складання та подання звітності із заробітної плати у відповідні органи;

· забезпечення інформації про використання трудових ресурсів;

· контроль за витрачанням фонду оплати праці.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і негрошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та їх розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 26 «Виплати працівникам».

Аби вдосконалити колективно-договірне регулювання соціально-трудових відносин, більш активно розвивати соціальне партнерство, реалізувати конститу­ційні права і гарантії працівників та роботодавців, Кабінет Міністрів України, все­українські профспілки і профоб'єднання уклали Генеральну угоду на 2004-2005 pp. Угода містить мінімальні гарантії і є обов'язковою для застосування при укладанні галузевих, регіональних угод та колективних договорів.

Колективний договір укладається на всіх підприємствах, що використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колек­тивом. Цим документом регулюються виробничі, трудові й економічні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства, питання охорони праці, соці­ального розвитку, участі працівників у використанні прибутку підприємства, якщо останнє передбачено статутом підприємства. Колективний договір укладається про­тягом трьох місяців після реєстрації юридичної особи й реєструється у відповідному порядку. Зміни і доповнення до колективного договору протягом терміну його дії можуть вноситися лише за взаємної згоди сторін у порядку, визначеному колектив­ним договором. Контроль за виконанням колективного договору провадиться без­посередньо сторонами, що його уклали, чи уповноваженими ними представниками.

У державній статистичній звітності з питань праці передбачено розподіл пра­цівників на персонал основної та персонал неосновної діяльності.

У сільськогосподарських підприємствах розрізняються такі групи персоналу:

· персонал, зайнятий у сільськогосподарському виробництві (персонал осно­вної діяльності);

· персонал, зайнятий у підсобних промислових підприємствах;

· персонал, зайнятий в обслуговуючих та інших господарствах.

До персоналу, зайнятого в сільськогосподарському виробництві, належать працівники:

· зайняті у рослинництві (рільництві, овочівництві, садівництві, на закладанні садів і вирощуванні багаторічних насаджень, докорінному поліпшенню луків та ін.);

· зайняті у тваринництві (скотарстві, свинарстві, вівчарстві, птахівництві, рибни­цтві, звірівництві, кролівництві, бджільництві та інших галузях тваринництва);

· зайняті поточним ремонтом будівель та споруд виробничого сільськогоспо­дарського призначення (сховищ, ферм, складів та ін.);

· транспорту, що обслуговує переважно сільськогосподарське виробництво.

До персоналу, зайнятого в підсобних виробництвах, належать працівники промислових підприємств, виробництв та ремонтних майстерень, що перебувають на балансі сільськогосподарських підприємств (млини, круподерні, виноробні й консервні заводи, підприємства з виробництва масла, сиру, молочної продукції, скотобійні майданчики та птахозабійні цехи, лісопильні, столярно-теслярські й деревообробні майстерні, цегельні заводи та інші підприємства з виробництва буді­вельних матеріалів, лісозаготівлі і заготівля дров та інші промислові виробництва, електростанції, майстерні з ремонту тракторів, сільгоспмашин та інших машин і устаткування) тощо, а також працівники транспорту, які обслуговують підсобні підприємства, виробництва й ремонтні майстерні.

До персоналу обслуговуючих та інших господарств належать працівники:

· зайняті капітальним ремонтом будівель і споруд, що виконується господар­ським способом;

· торгівлі (магазинів, лотків, палаток тощо) та громадського харчування (їда­лень, буфетів тощо);

· зайняті іншими видами діяльності (збором дикорослих плодів, ягід, горіхо­плідних, фруктів, лікарських трав, їх первинною обробкою та ін.);

· житлового господарства;

· комунальних підприємств і підприємств побутового обслуговування населення: готелів, гуртожитків для приїжджих, перукарень, лазень (крім пра­цівників лазень та пралень, які обслуговують безпосередньо на виробництві І персонал підприємства, організації тощо), а також працівники, зайняті озе­лененням території;

· зайняті обслуговуванням медичних установ (медсанчастин, здоровпунктів, профілакторіїв, пансіонатів з лікування тощо): підсобні робітники, сантехніки, електрики та ін.;

· оздоровчих закладів та закладів відпочинку (дитячих таборів, будинків відпо­чинку, пансіонатів тощо);

· установ фізичної культури (стадіонів, палаців спорту, спортивних баз, спор­тивних клубів, басейнів і т. ін.);

· установ культури (палаців і будинків культури, клубів, бібліотек та ін.).

З метою одержання даних щодо чисельності зайнятого персоналу, аналізу за­безпеченості підприємства працівниками на різних ділянках, прийняття рішень щодо необхідності найму, звільнення чи перестановки кадрів, аналізу рівня заробіт­ної плати, плинності кадрів, складання звітності, одержання інших показників ве­деться облік працівників в розрізі категорій. Весь персонал сільськогосподарського підприємства поділяється на такі групи: постійні, тимчасові та сезонні робітники; інженерно-технічні працівники; службовці; молодший обслуговуючий персонал; працівники пожежно-сторожової охорони, працівники інших сфер діяльності.

Постійними вважаються працівники, з якими укладено трудовий договір без зазначення терміну закінчення роботи; сезонними — робітники, прийняті на роботу терміном на сезон, але не більш як на 6 місяців; тимчасовими — робітники, прийня­ті на роботу не більш як на 2 місяці.

До інженерно-технічних працівників належать керівники підприємств, їхні заступники з питань виробництва, агрономи, зоотехніки, інженери, лікарі ветери­нарної медицини, лікарі, механіки, техніки та інші спеціалісти сільського господар­ства; до службовців — заступники керівників із господарських питань, фінансів, завідуючі складами, працівники обліку тощо; до молодшого обслуговуючого персо­налу — прибиральниці, сторожі, водії легкових автомобілів і службових автобусів та інші працівники.

До працівників інших сфер діяльності належать зайняті у підсобному промис­ловому виробництві; житлово-комунального господарства; торгівлі та громадсько­го харчування; зайняті капітальним ремонтом; інші.

Право кожного громадянина на працю реалізується шляхом укладання трудо­вого договору у письмовій формі. За трудовим договором працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цим договором, дотримуватися внутрішнього трудо­вого розпорядку, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату та забезпечити умо­ви праці, необхідні для виконання цієї роботи. Трудовий договір може бути:

· безтерміновим, тобто укладеним на невизначений термін;

· терміновим, тобто укладеним на певний термін (наприклад, тимчасова чи се­зонна робота);

· укладеним на час виконання певної роботи.

Однією з форм трудового договору є контракт. Трудовий контракт укладається тільки з тими працівниками, які працевлаштовуються на визначений термін або на час виконання певного завдання (робіт). Трудовий контракт оформляється у двох екземплярах, які мають однакову юридичну силу, і зберігаються у кожної з сторін.

Іноді на підприємствах за необхідності з громадянами укладаються трудові угоди на виконання різних видів робіт. Трудова угода за своєю сутністю є цивіль­но-правовим договором, а саме — одним із видів договорів підряду або послуг.

Предметом трудової угоди є певний результат праці, виконання конкретного індивідуального завдання, замовлення чи доручення. Згідно з умовами трудової угоди громадянин зобов'язується за винагороду виконати для підприємства індиві­дуально певну роботу, в т. ч. і на свій ризик, яка полягає у здійсненні лише фактич­них дій, наприклад, ремонт даху, фарбування стін тощо.

При виконанні роботи за трудовою угодою не оформляється заява про прийман­ня на роботу, не видається наказ, не вносяться записи до трудової книжки і т. ін.

Трудова угода завжди оформляється письмово у вигляді договору, з вказуван­ням конкретної роботи, завдання або замовлення. Оплата виконаних робіт (послуг) за договором підряду (трудовою угодою) проводиться, як правило, після оформ­лення акту приймання — здачі робіт (послуг).

Первинними документами з обліку чисельності робітників і службовців є: наказ про прийняття на роботу (ф. № П-1), особова картка (ф. № П-2), алфавіт­на картка (ф. № П-3), особова картка фахівця з вищою освітою, який виконує науково-дослідні, проектно-конструкторські і технологічні роботи (ф. № П-4), наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу (ф. № П-5), наказ (роз­порядження) про надання відпустки (ф. № П-6), наказ (розпорядження) про при­пинення трудової угоди (ф. № П-8).

Облік особового складу працівників підприємства веде відділ кадрів, інспек­тор по кадрах або інша уповноважена на це особа.

Основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка. Ведуть її на кожного працівника, який пропрацював на підприємстві понад 5 днів. На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться лише за місцем основної роботи. Порядок ведення трудових книжок визначено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58.

При влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку. Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред'явити паспорт, диплом або іншій документ про освіту чи професійну підготовку.

Трудові книжки працівників зберігаються на підприємстві. Записи в них при прийманні на роботу, звільненні або переведенні на іншу роботу повинні проводи­тись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посилан­ням на відповідну статтю, пункт закону.

До трудової книжки вносяться відомості про працівника, роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення, нагородження й заохочення, винаходи й раціоналі­заторські пропозиції. Стягнення до трудової книжки не заносяться. З кожним запи­сом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу про призначення на роботу, переведення і звільнення ознайомлюють працівника під розписку в особистій картці. Якщо у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповню­ється вкладишем. Трудову книжку видають працівникові в день його звільнення.

При виписуванні трудової книжки, вкладиша до неї або її дубліката з праців­ника стягується сума їх вартості.

Трудові книжки, що не були одержані працівниками при звільненні, зберіга­ються протягом двох років у відділі кадрів підприємства, а після цього терміну — в архіві підприємства протягом 50 років. По закінченні зазначеного терміну трудові книжки можна знищити в установленому порядку.

Для обліку трудових книжок на підприємстві ведуть Книгу обліку бланків тру­дових книжок і вкладишів до них (ф. № П-9) і Книгу обліку руху трудових книжок і вкладишів до них (ф. № П-10). Обидві Книги мають бути пронумеровані, прошну­ровані й затверджені підписом керівника та головного бухгалтера підприємства.

Бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігають у бухгалтерії під­приємства і обліковують як документи суворої звітності. Щомісяця особа, відпо­відальна за ведення трудових книжок, подає в бухгалтерію підприємства звіт про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них. На використані бланки трудових книжок або вкладишів складається акт на списання бланків трудових книжок або вкладишів до них (ф. № П-11).

На кожного працівника підприємства заповнюють за встановленою формою особову картку. Записи в ній здійснюють на підставі паспорта, трудової книжки, вій­ськового квитка, диплома (свідоцтва про закінчення навчального закладу), наказів про приймання, переведення, звільнення тощо. На керівних та інженерно-технічних працівників, службовців, матеріально відповідальних осіб та наукових працівників, крім особових карток, заповнюється також особовий листок з обліку кадрів.

Винагорода за виконану за трудовим договором роботу може виплачуватися у вигляді основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочу­вальних і компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад встановлені нор­ми, за трудові досягнення і винахідництво та за особливі умови праці. Вона вклю­чає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії за виконання виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи року, премії за спеціальними системами й положен­нями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, не передбачені актами чинного законодавства або здійснювані понад встановлені законодавством норми.

Конкретний склад таких виплат підприємства самостійно встановлюють у колективному договорі. Наприклад, колективним договором можуть бути передбачені оплата додаткових, понад визначених законодавством, днів відпустки, оплата добових під час відрядження понад норм, встановлених законодавством, і т. ін.

До оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому ви­раженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу, незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Головним критерієм при віднесенні тієї чи іншої виплати до складу фонду оплати праці є її безпосередній зв'язок з виконанням роботи відповідно до трудового договору. При цьому єдиним документом з питань визначення складу фонду оплати праці є Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5.

Фонд оплати праці складається з:

· фонду основної заробітної плати;

· фонду додаткової заробітної плати;

· інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

До Фонду основної заробітної плати належать:

1. Винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за І тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками робітників та по­садовими окладами керівників, фахівців, технічних службовців, включаючи в повному обсязі внутрішнє сумісництво.

2. Суми відсоткових або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (прибутку), одержаних від реалізації продукції (робіт, послуг), у випадках, коли вони є основною заробітною платою.

3. Суми авторського гонорару працівникам редакцій газет, журналів, інших засобів масової інформації, видавництв, установ мистецтва і (або) оплата їх праці, що нараховується за ставками (розцінками) авторської (постановочної) вина­городи, нарахованими на даному підприємстві.

4. Оплата при переведенні працівника на нижчеоплачувану роботу у випадках і розмірах, передбачених чинним законодавством, а також при невиконанні норм виробітку та виготовленні продукції, що виявилися браком, не з вини працівника.

5. Оплата роботи висококваліфікованих працівників, залучених для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників.

6. Оплати праці за час перебування у відрядженні (не включає відшкодування витрат у зв'язку з відрядженням: добових, вартості проїзду, витрат на найман­ня житлового приміщення).

7. Вартість продукції, виданої працівникам при натуральній формі оплати праці.

8. Оплата праці (включаючи гонорари) працівників, які не перебувають у штаті підприємства (за умови, що розрахунки проводяться підприємством безпосе­редньо з працівниками), за виконання робіт:

· згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір під­ряду (за винятком фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності);

· згідно з обов'язками особам, які є членами спостережної ради або ревізійної комісії акціонерного товариства;

§ згідно з договорами між підприємствами про надання робочої сили.
До Фонду додаткової заробітної плати входять:

1. Надбавки й доплати до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, перед­бачених чинним законодавством:

§ кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідальних роботах, за високу професійну майстерність;

§ за класність водіям автомобілів, працівникам локомотивних бригад, трактористам-машиністам, робітникам провідних професій та іншим категоріям робітників тих галузей народного господарства, у яких запроваджено такі надбавки й доплати за звання майстра і клас кваліфікації;

§ виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника;

§ бригадирам з-поміж робітників, не звільнених від основної роботи, за керів­ництво бригадами;

§ науковий ступінь;

§ персональні надбавки;

§ керівникам, спеціалістам, службовцям за високі досягнення у праці й ви­конання особливо важливих завдань, за встановлений термін їх виконання;

§ за знання іноземної мови;

§ за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування або збіль­шення обсягу виконування робіт;

§ за роботу на територіях радіоактивного забруднення;

§ за роботу у тяжких, шкідливих, особливо шкідливих умовах;

§ за роботу у багатозмінному й безперервному режимах виробництва (вклю­чаючи доплату за роботу у вихідні дні), у нічний час;

§ робітникам, постійно зайнятим на підземних роботах, за нормативний час переміщення їх у шахті (руднику) від ствола до місця роботи і назад;

§ інші доплати й надбавки, передбачені законодавством, включаючи доплату до розміру мінімальної заробітної плати.

2. Премії та винагороди, у т. ч. за вислугу років, що мають систематичний харак­тер, незалежно від джерел фінансування.

3. Відсоткові або комісійні винагороди, виплачені додатково до тарифної ставки (окладу, посадового окладу).

4. Оплата роботи в надурочний час і в святкові та неробочі дні, у розмірах та за розцінками, встановленими чинним законодавством.

5. Оплата працівникам днів відпочинку, що надаються їм у зв'язку з роботою по­над нормальну тривалість робочого часу при вахтовому методі організації пра­ці, при підсумованому обліку робочого часу та в інших випадках, передбачених законодавством.

6. Суми, виплачені (при виконанні робіт вахтовим методом) у розмірі тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за дні перебування в дорозі до місцезна­ходження підприємства (пункту збору) — місця роботи й назад, передбачені графіком роботи на вахті, а також за дні затримки працівників у дорозі через метеорологічні умови та з вини транспортних підприємств.

7. Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників.

8. Суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з по­рушенням термінів її виплати.

9. Вартість безоплатно наданих окремим категоріям працівників відповідно до законодавства житла, вугілля, комунальних послуг, послуг зв'язку та суми ко­штів на відшкодування їхньої оплати.

10. Витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізнич­ного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного транспорту та місько­го електротранспорту.

11. Вартість безкоштовно наданого працівникам форменого одягу, обмундируван­ня, що може використовуватися поза робочим місцем та залишається в осо­бистому постійному користуванні, або сума знижки у разі продажу форменого одягу за зниженими цінами.

12. Оплата за невідпрацьований час:

§ оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щоріч­них (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівни­кам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством;

§ оплата додаткових відпусток (понад тривалість, передбачену законодав­ством), наданих відповідно до колективного договору;

§ оплата додаткових відпусток у зв'язку з навчанням та творчих відпусток;

§ оплата додаткових відпусток, що надаються відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чор­нобильської катастрофи»;

§ суми заробітної плати, що зберігаються за основним місцем роботи праців­ників, за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підви­щення кваліфікації та перепідготовки кадрів;

§ суми, нараховані особам, які проходять навчання (підготовку) для роботи на щойно введених у дію підприємствах за рахунок коштів, передбачених у загальних кошторисах будівництва;

§ оплата спеціальної перерви в роботі у випадках, передбачених законодав­ством, оплата пільгового часу неповнолітнім;

§ оплата працівникам, які залучаються до виконання державних або громад­ських обов'язків, якщо вони виконуються в робочий час;

§ оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочин­ку, що надаються після кожного дня здавання крові, або днів, приєднаних, за бажанням працівника, до щорічної відпустки;

§ оплата, що зберігається за працівником, який підлягає медичному огляду, за основним місцем роботи за час перебування в медичному закладі на об­стеженні;

§ оплата простоїв не з вини працівника.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать:

1. Нарахування за невідпрацьований час, не передбачені чинним законодавством, зокрема працівникам, які вимушено працювали скорочений робочий час та пе­ребували у відпустках з ініціативи адміністрації (крім допомоги з часткового безробіття), брали участь у страйках.

2. Винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер. Зокрема:

· винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи);

· премії, що виплачуються у встановленому порядку за спеціальними систе­мами преміювання, виплачені відповідно до рішень уряду;

· премії за сприяння винахідництву та раціоналізації, створення, освоєння й впровадження нової техніки і технології, введення в дію у строк і достро­ково виробничих потужностей й об'єктів будівництва, своєчасну поставку продукції на експорт та ін.;

· премії за виконання важливих та особливо важливих завдань;

· одноразові заохочення, не пов'язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних і пам'ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі);

· грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну пра­цю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків;

· вартість безкоштовно наданих працівникам акцій;

· кошти, спрямовані на викуп майна працівниками, від моменту їх персоні­фікації, а також суми вартості майна, яке розподіляється між членами ко­лективу в разі ліквідації (реорганізації, перепрофілювання) підприємства (крім випадків розподілу майна між засновниками підприємства).

1. Матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або біль­шості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом).

2. Виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі:

· витрати в розмірі страхових внесків підприємств на користь працівників, і пов'язаних з добровільним страхуванням (особистим, страхуванням май­на). Зазначені суми включаються до фонду оплати праці в тому місяці, коли провадяться перерахунки страховій компанії;

· оплата або дотації на харчування працівників, у т. ч. в їдальнях, буфетах, ] профілакторіях;

· оплата за утримання дітей працівників у дошкільних закладах;

· вартість путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок, екскурсії або суми компенсацій, видані замість путівок за рахунок коштів підприємства;

· вартість проїзних квитків, що персонально розподіляються між працівника­ми, та відшкодування працівникам вартості проїзду транспортом загального користування;

· інші виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров'я, передплати на газети та журнали, протезування, сум компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством).

Виплати, що не належать до фонду оплати праці, включають:

Внески підприємств на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванням

Допомоги та інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів фондів державного соціального страхування:

· допомога з тимчасової непрацездатності;

· допомога з вагітності та пологів;

· допомога при народженні дитини;

· допомога з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

· допомога на поховання;

· оплата путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення;

· допомога з часткового безробіття.

ата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів під­приємства, установи, організації.

Соціальні допомоги та виплати за рахунок коштів підприємства, встановлені колективним договором (працівникам, які перебувають у відпустці для догля­ду за дитиною, на народження дитини, сім'ям з неповнолітніми дітьми).

Внески підприємств згідно з договорами добровільного медичного та пенсій­ного страхування працівників і членів їхніх сімей.

Одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно з діючим законодавством та колективними договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам).

Надбавки та доплати до державних пенсій працюючим пенсіонерам.

Суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору.

Суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

Витрати на платне навчання працівників і членів їхніх сімей, не пов'язане з ви­робничою необхідністю, згідно з договором між підприємством та навчальним закладом.

Видатки підприємств на покриття витрат Пенсійного фонду України на випла­ту та доставку пільгових пенсій.

Виплати у встановленому розмірі особам, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи.

Компенсація моральної шкоди працівникам за рахунок коштів підприємства, що виплачується за рішенням суду.

Винагорода, що сплачується за авторським договором на створення та вико­ристання творів науки, літератури та мистецтва.

Витрати на відрядження: добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення.

Надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ре­монтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) харак­тер, у розмірах, визначених чинним законодавством.

Вартість виданого згідно з діючими нормами спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, миючих та знешкоджуючих засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування або відшкодування витрат праців­никам за придбання ними спецодягу та інших засобів індивідуального захисту в разі невидачі їх адміністрацією.

Вартість придбаних підприємством проїзних квитків, що персонально не роз­поділяються між працівниками, а видаються їм у міру потреби для виконання виробничих завдань (у зв'язку зі специфікою роботи).

Витрати на перевезення працівників до місця роботи як власним, так і орендо­ваним транспортом (крім оплати праці водіїв).

Компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструменту та особистого транспорту.

Вартість подарунків до свят і квитків на видовищні заходи для дітей працівників.

Витрати на підготовку та перепідготовку кадрів.

Стипендії, що призначаються згідно з діючим законодавством видатним ді­ячам науки, освіти і культури, фізичної культури і спорту, інформаційної галузі, олімпійським та параолімпійським чемпіонам, видатним спортсменам і тренерам з олімпійських видів спорту, талановитим і перспективним спорт­сменам, молодим ученим, та інші державні стипендії.

Довічна плата за звання дійсного члена та члена-кореспондента академії наук.

Витрати на проведення культурно-освітніх і оздоровчих заходів та утримання громадських служб (крім оплати праці працівників, які їх обслуговують).

Позики, видані працівникам підприємств для поліпшення житлових умов, на індивідуальне будівництво, заведення домашнього господарства.

Вартість житла, переданого у власність працівникам.

Витрати підприємств на оплату послуг з лікування працівників, що були нада­ні установами охорони здоров'я.

Матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окре­мим працівникам у зв'язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання.

Суми матеріальної та благодійної допомоги, виплачені особам, які не перебу­вають у трудових відносинах з підприємством.

Доходи за акціями та інші доходи від участі працівників у власності підприємства (дивіденди, відсотки, виплати за паями), а також доходи від здавання в оренду землі й т. ін.

Для обліку праці та її оплати використовують різні первинні документи як типової форми, так і спеціалізовані.

Облік відпрацьованого часу відображають у Табелі обліку робочого часу (ф. № 64). Табельний облік у підрозділах ведуть спеціально призначені пра­цівники (обліковці, бухгалтери) або керівники підрозділів. Для кожного працівника в табелі від­водять окремий рядок, у якому записують кількість відпрацьованих годин, умов­ними літерами зазначають причини невиходу на роботу (наприклад, вихідні або святкові дні — «вс», дні хвороби — «х», службове відрядження — «св», чергові від­пустки — «чв» тощо). У табелі також зазначають посаду працівника, його оклад, вид оплати, суму заробітку, табельний номер (код синтетичного та аналітичного обліку). По закінченні місяця табель передають у бухгалтерію, де його використо­вують для нарахування оплати праці.

Табельний номер присвоюють кожному працівникові, включаючи прийнятих на постійну, сезонну або тимчасову роботу. Одночасно він є номером особового ра­хунка працівника. Його зазначають в усіх документах з обліку праці та її оплати.

Для контролю за трудовою дисципліною та аналізу використання робочого часу ведуть табель обліку використання робочого часу (ф. № П-13). Є два методи його ведення: 1) суцільної реєстрації — щодня за кожним працівником визначаєть­ся відпрацьований і невідпрацьований час; 2) метод відхилень — визначаються від­хилення від нормальної тривалості робочого дня (простої, неявки тощо), а в кінці місяця підраховують фактично відпрацьований час. Передають табель у бухгалте­рію двічі на місяць:

· для коригування суми виплат за першу половину місяця (авансу);

· для розрахунку заробітної плати за місяць.

Табелі усіх форм є єдиною підставою для нарахування оплати праці працівни­кам з погодинною оплатою.

На будівництві, у промислових та різних допоміжних виробництвах, а та­кож на ремонтних роботах первинним документом обліку праці та нарахування її оплати є «Наряд на відрядну роботу». Він має два варіанта: перший (ф. № 70) призначений для бригади, а другий (індивідуальний) (ф. № 70а) — для обліку ро­біт, виконаних кожним працівником за 15 днів або місяць. На лицьовому боці На­ряду вказують завдання, розряд роботи та норми часу і розцінки за одиницю робіт. У другому варіанті документа зазначають кількість виготовлених виробів або обсяг виконаних робіт, відпрацьований час і суму нарахованої заробітної плати. На зво­ротному боці першого варіанта документа заповнюють табель, у якому відмічають час, відпрацьований кожним працівником. Заробіток між членами бригади розпо­діляють у табелі пропорційно обсягу виконаних робіт чи відпрацьованого часу та кваліфікації працівників (їхнього розряду).

Підставою для надання щорічної відпустки слугує типовий наказ керівника за ф. № П-6 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки». Складають його у двох примірниках, один із яких залишається у відділі кадрів, а інший — в бух­галтерії. Зворотний бік ф. № П-6 призначено для розрахунку суми відпускних. У неї вписують: заробітну плату за 12 останніх місяців окремо за періодами; роз­рахункову середньоденну заробітну плату; розрахункову суму відпускних, у т. ч. за періодами, якщо відпустка припадає на кілька календарних місяців, із зазначенням нарахувань і утримань за кожною статтею.

Згідно з наказом за ф. № П-6 відділ кадрів робить відповідний запис у розділі IV «Відпустки» в «Особовій картці» працівника (ф. № П-2). Одночасно начальник відділу (цеху, ділянки) ставить відповідні відмітки у «Табелі обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати» (ф. № П-12).

Для обліку часу, який відпрацьовано надурочно, та роботи в надурочний час використовується «Список осіб, які працювали в надурочний час» (форма № П-15), який заповнюється майстром або іншими посадовими особами, які відповідальні за облік робочого часу, та передається в бухгалтерію.

Облік часу простоїв здіснюється на підставі «Листка обліку простоїв» (форма № П-16), який використовується для запису в табелі.

Якщо працівникові необхідна навчальна (або творча) відпустка, то її нада­ють на підставі заяви працівника, до якої додають виклик на сесію, оформлений навчальним закладом, та наказу, затвердженого керівником. Відпустку без збереження заробітної плати також оформляють на підставі заяви працівника і наказу керівника. При цьому розрахунок оплати праці у ф. № П-6 не проводять, а проставляють відмітку «без оплати».

Якщо у відпуску йде група працівників, складається «Список про надання від­пустки» на всю групу (ф. № П-7). Список складається також у двох примірниках.

Нарахування оплати праці може здійснюватися за укладеними трудовими уго­дами та актами приймання виконаних робіт.

Нарахування заробітної плати за щорічну або навчальну відпустку, а також при звільненні з роботи можна оформляти «Розрахунком із заробітної плати (оплати праці)» (ф. № 74) або «Розрахунком заробітної плати» (ф. № П-52), де обчислюють середній заробіток за місяць і за день, показують усі види оплати та утримань, а також визначають суму, що належить до виплати.

Усі працівники мають право на одержання допомоги за період тимчасової не­працездатності. Підставою для нарахування допомоги є листок непрацездатності (лікарняний листок). Допомогу надають за рахунок відрахувань на соціальне страхування.

Оплату праці за виконання громадських і державних обов'язків, позапланові нарахування, натуральні видачі та інші виплати, а також утримання із заробітної плати у вигляді разових авансів, згідно з виконавчими документами відображають у «Відомості інших виплат і утримань» (ф. № 74а).

Розрахунки по заробітній платі з працівниками можуть проводитися по одному з наступних варіантів:

· по розрахунково-платіжній відомості із окремим записом в особову картку;

· по розрахунковій відомості та окремій платіжній відомості, о якій виплачується заробітна плата, із записом даних в особову картку.