Сутність міжнародних розрахунків

Сучасна світова економіка характеризується значним посиленням процесів інтеграції. У зв’язку з цим стає поширеною співпраця між суб’єктами підприємства, розташованими у різних країнах. Одним з основних аспектів у здійсненні зовнішньоекономічних контрактів є взаєморозрахунки між сторонами-резидентами різних країн, які через їх специфіку прийнято називати міжнародними розрахунками.

Міжнародні розрахунки являють собою систему механізмів реалізації грошових вимог і зобов'язань, що виникають між різними суб'єктами міжнародних економічних відносин.

Міжнародні розрахунки мають наступні особливості:

по-перше, на відміну від внутрішніх, міжнародні розрахунки регулюються не тільки національними нормативними і законодавчими актами, але й міжнародними законами, банківськими правилами і звичаями (наприклад, такими як Єдиний чековий закон, прийнятий Женевською вексельною конвенцією в 1930 р., Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів);

по-друге, міжнародні розрахунки здійснюються в різних валютах, тому, з одного боку, на їх ефективність впливає динаміка валютних курсів;

по-третє, особливістю міжнародних розрахунків являється й те, що в країнах з частково конвертованою валютою держава використовує певні валютні обмеження.

Класифікація міжнародних розрахунків наведена на рис. 1.

Головними чинниками, що виражають стан міжнародних розрахунків, є:

1) умови зовнішньоторговельних контрактів;

2) валютне законодавство;

3) особливості банківської практики;

4) міжнародні правила та звичаї тощо.

Вирішальне значення в практиці міжнародних розрахункових операцій мають валютно-фінансові умови зовнішньоекономічних угод (контрактів).

Рис. 1. Класифікація міжнародних розрахунків

Зовнішньоекономічна угода (контракт) – це матеріально оформлена угода суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав і обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Валютно – фінансові та платіжні умови контракту передбачають визначення валюти ціни, валюти платежу, захисних валютних застережень, видів та форм розрахунків.

Валюта ціни – це валюта, у якій виражена ціна товару у зовнішньоторговельному контракті. У міжнародній практиці у якості валюти ціни в основному виступають вільно конвертовані валюти.

Валюта платежу – це валюта, в якій здійснюється оплата товару за зовнішньоторговельним контрактом. В основному платіж здійснюється у вільно конвертованій валюті. У торгівлі з фірмами промислово розвинутих країн валютою платежу є валюта цієї країни, у торгівлі з фірмами країн, що розвиваються, валютою платежу є вільно конвертована валюта промислово розвинутих країн, причому при експортних операціях з цими країнами валютою платежу буде вільно конвертована валюта тієї країни, в банках якої зберігаються надходження від експорту країн, що розвиваються.

Внаслідок нестійкості курсів валют торгові партнери стикаються з проблемою валютних ризиків. Для мінімізації валютних ризиків у зовнішньоторговельних контрактах передбачаються валютні застереження – спеціальні умови, які включають у зовнішньоторговельний контракт і передбачають перегляд суми платежу у тій же пропорції, в якій відбудеться зміна курсу валюти платежу відносно валюти застереження.

В залежності від того, співпадають валюта ціни та валюта платежу, розрізняють:

1) пряме валютне застереження, яке використовується коли валюта ціни та валюта платежу співпадають, а ціна товару та сума платежу залежать від зміни курсу іншої вільно конвертованої валюти;

2) непряме валютне застереження, яке використовується коли ціна товару зафіксована в одній з найбільш поширених в міжнародних розрахунках валюті, курс якої має тенденцію до підвищення, а платіж передбачений в іншій валюті;

3) мультивалютне застереження, яке використовується коли валюта ціни та валюта платежу співпадають, а ціна товару та сума платежу ставляться у залежність від зміни середньоарифметичного курсу декількох валют (кошика валют).

Валютний кошик може бути:

- симетричним, тобто передбачає однакову питому вагу валют;

- несиметричним, тобто передбачає різну питому вагу валют;

- стандартним, тобто передбачає зафіксовані валюти на певний період використання рахункової одиниці як валюти застереження;

- регульованим, тобто передбачає валюти, які змінюються в залежності від ринкових факторів.

Платіжні умови визначають порядок та строки оплати вартості товару згідно із зовнішньоторговельним контрактом.

У міжнародній практиці використовують наступні види платежу або способи розрахунків:

- розрахунки готівкою або негайний платіж;

- розрахунки у кредит;

- комбінований платіж, який передбачає 5-10% авансу, 10-15% оплати готівкою та оплату решти суми у кредит;

- кредит з опціоном негайного платежу передбачає надання імпортеру від термінування платежу за придбаний товар, але з правом негайного платежу, причому, якщо імпортер скористається правом негайного платежу і здійснить негайний платіж, то він отримає знижку ціни товару.