Поділення діб за умовами природного освітлення

За умовами природного освітлення доба поділяється на чотири частини: день, вечерні сутінки, ніч та ранкові сутінки. Тривалість їх, різноманітна на протязі року. Залежить вона і від широти спостерігача, схилення Сонця та висоти спостерігання.

За митті сходу та заходу Сонця приймаються митті дотику його верхнього краю лінії горизонту.

Питання про наступ світанку та темряви т.д.. початку та кінця сутінок вирішується менш визначено, чим питання про схід або захід Сонця. Роз`яснюється це тим, що світанок та темрява поняття відносні і в різноманітних сферах людської діяльності має різний зміст. Крім того, при одному і тому ж положенні Сонця над обрієм може бути більш або менш темніше в залежності від метеорологічних умов.

Умовно прийнято враховувати, що темрява настає тоді, коли Сонце знаходиться за обрієм мінус 6^о

Частина діб після заходу Сонця до наступу темряви називається вечірніми сутінками, а після світанку до його сходу - ранковими.

Відрізняють: цивільні - Сонце за обрієм (-)6^о

навігаційні- Сонце за обрієм (-)12^о

астрономічні - (-)18^о

На при кінці (початку) цивільних сутінок на небі спостерігаються лише найбільш яскраві зірки. Початок (кінець) навігаційних сутінок визначається тим, що на небі спостерігаються ті зірки, які використовуються для вирішення завдань повітряної навігації астрономічними методами, а астрономічних - коли спостерігаються усі зірки, що можна побачити неозброєним оком.

Тривалість сутінок залежить від широти місця та часу року: сутінки бувають коротше на екваторі та у дні рівнодення. Якщо висота центра диска Сонця у дійсну північ не перевищує (-)6^о, сутінки продовжуються усю ніч. Такі сутінки називаються білими ночами. Вони спостерігаються на широтах більш 60^о

Розробив: викладач кафедри № 803 О.Г. ПОЛИГАЛОВ

Немного из истории (додатковий материал)

Разделить всю Землю на 24 часовые пояса по 15 градусов в каждом, а за нулевую линию взять Гринвичский меридиан - середину нулевого пояса предложил канадский инженер-связист Сэндфорд Флеминг (Sandforf Flemming, 1827-1915). Внутри пояса время принимается всюду одинаковым, а на границе переводят стрелки на час вперед или назад. Это решение позволяло значительно упростить расчет временных поправок: разница между двумя часовыми поясами всегда оставалась кратной целому часу. При этом отклонение от естественного солнечного времени не должно было превышать 30 минут. В 1883 г. идею Флеминга приняло правительство США, а в 1884 г. на международной конференции в Вашингтоне 26 стран подписали соглашение о часовых поясах и поясном времени. Было решено, что границы поясов не обязательно должны проходить строго по меридианам - в целях удобства они согласуются с государственными и административными границами. Поэтому в некоторых регионах, живущих по поясному времени, отклонение от времени солнечного может достигать часа и более. В наши дни большая часть мира живет именно по поясному времени - просто потому, что это удобно.

Следующим шагом стала идея летнего и зимнего времени. Впервые она была высказана лондонским подрядчиком Уильямом Уиллеттом (William Willett) в статье "О растранжиривании дневного света" (The Waste of Daylight), опубликованной в 1907 г. Уиллетт предлагал переводить время на 20 минут вперед каждое воскресенье апреля, а затем отыгрывать разницу обратно в сентябре, и утверждал, что это позволит стране уменьшить затраты на освещение. Он рассуждал следующим образом: так уж сложилось, что в летнее время городские жители встают и идут на работу, когда уже рассвело, а ложатся затемно, из-за чего им приходится тратить лишние деньги на освещение своих домов в темное время суток. Почему бы летом не сдвинуть стрелки немного вперед - так, чтобы время подъема сместилось поближе к рассвету? Идея Уиллетта была реализована британским правительством в 1916 г. Довольно быстро англичане пришли к схеме с единовременным переводом стрелок на один час. После окончания Первой мировой их опыт стали постепенно перенимать другие государства, увидевшие в сезонном переводе стрелок неплохую возможность сэкономить. Сейчас по системе летнее-зимнее время живет более 80 стран мира. Синим цветом на карте отмечены страны, использующие перевод на летнее время; оранжевым - страны, в которых отменено летнее время; темно-красным - страны, которые не используют перевод на летнее время.