Основні завдання повітряної навігації

З визначення повітряної навігації випливає, що основною її задачею є виконання точного, надійного й безпечного водіння ЛА по оптимальній (найвигіднішої) траєкторії з виходом у задані точки маршруту (ціль, аеродром посадки) у призначений час.

Зазначене основне завдання включає ряд приватних завдань, до яких відносяться:

1. Вибір оптимальної траєкторії та програмування польоту;

2. Визначення поточних координат ла у польоті;

3. Визначення параметрів польоту, що забезпечують його виконання по заданій траєкторії, вивід ЛА в задану точку в заданий час.

Перше завдання виконується на землі перед виконанням польоту. Однак у деяких випадках вона може здійснюватися й у повітрі, зокрема, при зміні завдання польоту.

Друге завдання є найбільш важливим приватним завданням повітряної навігації. Визначення поточних координат ЛА здійснюється численням та корекцією, або візуально й за допомогою радіотехнічних засобів навігації.

Третє завдання виконується на підставі рішення першого та другого завдання. За поточними координатами визначається положення ЛА щодо лінії заданого шляху та точки, у яку повинний прибути ЛА. Далі визначаються параметри подальшого польоту (курс, швидкість).

Друге й третє завдання можуть виконуватися автоматизовано за допомогою навігаційної системи або екіпажу.

У повітряній навігації водіння ЛА по заданих маршрутах здійснюється при високій надійності й безпеці. Під надійністю польоту в навігаційному відношенні розуміється ймовірність виконання польоту в межах припустимих відхилень від заданої траєкторії і заданого часу. Чим вище зазначена ймовірність, тим надійніше виконується політ.

Під безпекою польоту, в навігаційному відношенні, розуміється виключення випадків улучення ЛА в умови, що можуть привести до літних подій.

Точність, надійність і безпека польотів забезпечується справністю техніки і високим рівнем підготовки екіпажів, що включають відмінне знання навігаційного обладнання ЛА й уміле використання його в польоті.

2. ОСНОВНІ НАВІГАЦІЙНІ ПОНЯТТЯ Й ВИЗНАЧЕННЯ.

Літак у польоті, в загальному випадку, рухається за складною просторовою кривою лінією. Лінія, що описується центом мас літака при його русі у просторі називається траєкторією польоту.

При рішенні більшості завдань повітряна навігація розглядає не просторову траєкторію польоту ЛА, а її проекцію на поверхню землі, що називають лінією шляху.

Розрізняють задану й фактичну лінії шляху (ЛЗШ, ЛФШ). Лінія заданого шляху, що проведена по карті, називається маршрутом польоту.

Проекція на земну поверхню точки, в якій у даний момент знаходиться ЛА, називається місцем ЛА (МЛА).

Лінією положення (ЛП) називається лінія ймовірного місцезнаходження ЛА, що характеризується постійністю вимірюваного параметра.

Проекція траєкторії польоту ЛА на вертикальну площину називається профілем польоту. Він може бути заданим і фактичним.

Основними (опорними) точками маршруту є:

- Вихідний пункт маршруту (ВПМ) – та точка, у якій починається маршрут. Маршрут може починатися від аеродрому злету або з деякої точки, в залежності від тактичної обстановки;

- Поворотні пункти маршруту (ППМ) – ті точки маршруту, над якими відбувається зміна напрямку лінії заданого шляху;

- Ціль – точка маршруту, у якій виконується основне завдання польоту (бомбометання, десантування, пуск ракет, стрілянина, розвідка і т.д.);

- Вихідний пункт зворотного маршруту (ВПЗМ) – точка, що розташована в районі цілі, від якої починається зворотний маршрут для повернення на аеродром посадки;

- Кінцевий пункт маршруту (КПМ) – точка, у якій закінчується маршрут польоту.