Типи умов при прийнятті рішень

Стан впевненості існує, коли менеджер знає точно, який буде результат, якщо буде прийняте і реалізоване те чи інше рішення.

Стан непевності превалює, коли менеджери не мають інформації, що могла б допомогти їм пророчити результат реалізації рішення.

Стан ризику існує, коли менеджери мають досить інформації для оцінки можливих наслідків реалізації рішень. Елемент же ризику існує в будь-якій ситуації.

Прийняття рішень в умовах ризику.

Стан економіки — це умови, у яких приймаються рішення, у подібних випадках менеджер приймає рішення в умовах ризику.

Всі методи прийняття управлінських рішень можна об`єднати в групи.

1. Неформальні (евристичні) методи прийняття рішень. Неформальні методи базуються на інтуїції менеджера. Їх перевага полягає в тому, що приймаються вони оперативно, недолік – неформальні методи не гарантують уникнення помилкових рішень, оскільки інтуїція може підвести менеджера.

2. Колективний метод обговорення і прийняття рішень. Рішення, прийняте колегіально, демократичне і висловлює думку всіх. Рішення, прийняте всіма, накладає колективну відповідальність за його виконання. 3. Метод Дельфі – це багатотурова процедура анкетування. Після кожного туру дані анкетування опрацьовуються і повідомляються результати й оцінки.

4. Кількісні методи прийняття рішень. В їх основі лежить науково-практичний підхід, який пропонує вибір оптимальних рішень шляхом обробки (при допомозі комп’ютерної техніки) великої кількості інформації.

5. Індивідуальні стилі прийняття рішень. У науці виділяють наступні різновиди особистих профілів рішень:

а) рішення врівноваженого типу;

б) імпульсивні рішення;

в) інертні рішення;

г) ризиковані рішення;

д) рішення обережного типу.

6. Матриця оцінки наслідків реалізації рішення належить до простих, але наочних методів вибору кращого варіанту рішення. Суть цього методу полягає в тому, що в матрицю заносять усі можливі майбутні наслідки реалізації рішення. Ця матриця не гарантує, що відібраний варіант рішення буде високоякісним, оскільки при її складанні можуть бути допущені помилки в оцінці важливості події чи ймовірності її настання.

7. Методи теорії ігор. Теорія ігор розглядає задачі, типові для військової справи, конкурентної боротьби та інших. Суть ігрового прийняття рішення полягає в тому, щоб врахувати можливі дії сторін, які беруть участь у ситуації (конфлікті). Стратегію, яка приведе до найвищого виграшу в грі з урахуванням можливих дій суперника, приймають як рішення.

8.Дерево рішень. Побудова «дерева рішень» грунтується на знанні елементів теорії графів та теорії ймовірності і тому є досить ефективним методом, який дає змогу з`ясувати розгалуження проблем та рішень і краще оцінити наявність альтернатив та їх кількість.

9. Аналітично-систематизаційний метод. Цей метод включає три складові частини.

Аналіз ситуації передбачає з`ясування ситуації, яка спонукає до дій або прийняття рішення.

Аналіз проблеми. Проблема виникає тоді, коли дійсність не збігається з тим, що могло б бути.

Аналіз рішення. При застосуванні цього методу заключним етапом прийняття рішення є його системний аналіз.

12.6. Організація та контроль виконання рішень

Організація виконання рішень – це специфічна діяльність керівника, яка завершує управлінський цикл. У зв`язку з цим можна виділити комунікації, які найчастіше зустрічаються в організації: ланцюжкову, багатозв`язкову, зіркову, ієрархічну.

При ланцюжковій структурі комунікації рішення, яке передається з одного кінця в інший, стає відомим усім виконавцям і всіма обговорюється. При багатозв`язковій структурі комунікації всі її учасники пов`язані між собою. Вона відзначається достатньою стійкістю і швидкістю передачі інформації.

При зірковій структурі комунікації яскраво виявляється «комутатор-керівник», через якого передаються всі завдання. Всі зв`язки зосереджуються на керівникові. Стійкість і швидкість передачі інформації невисокі.

Для ієрархічної структури комунікації характерні яскраво виражені командні відносини.

Організація виконання рішень немислима без контролю. Контроль виконання рішень є завершальною стадією управлінського циклу.

Головне призначення контролю полягає у своєчасному виявленні можливих відхилень від заданої програми реалізації рішення, а також у своєчасному прийнятті заходів щодо їх ліквідації.

Методи реалізації рішень повинні бути такими, які можна застосувати на практиці. Вимоги до реалізації рішень.

– Економічність рішень.

– Точність.

– Надійність.

Успіх у справі вирішення проблем зумовлений впливом трьох груп факторів: організаційних, матеріальних і особистих. До організаційних факторів відносять, насамперед, здатність організації своєчасно перебудуватися для вирішення проблеми у відповідності до умов, які змінилися.

До матеріальних факторів відносять наявність необхідних для цього ресурсів – природних, технологічних, інформаційних тощо та можливість вільного маневрування ними.

Особисті фактори – це необхідний рівень кваліфікації знань і досвіду співробітників, які займаються вирішенням проблем, ступінь розуміння рішень, очікувана винагорода у випадку успіху, або навпаки, побоювання можливого покарання при невдачі, загальний морально-психологічний клімат в організації.

Рекомендована література

1. Абчук В.А. Директорский «хлеб»: Занимательно об управлении. – Л: Лениздат, 1991. – 208 с.

2. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. – Львів: Світ, 1995. – 296 с.

3. Веснин В.Р. Основы менеджмента: Учебник. – М.: Институт международного права и экономики. – Из-во "Триада, ЛТД", 1996. – 384 с.

4. Завадський Й.С. Менеджмент – Т.1. – К.: УФІМБ, 1997. – 543с.

5. Зайверт Л. Ваше время – в Ваших руках. – М.: Экономика, 1991. – 232 с.

6. Кабушкин Н.И. Основы менеджмента. – Минск: БГЭУ, 1996. – 284 с.

7. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1992. – 702 с.

8. Осовська Г.В. Основи менеджменту: Курс лекцій. Навчальний посібник для студентів спеціальності 7.050201 «Менеджмент організацій». – Житомир: ЖІТІ, 1998. – 600 с.

9. Осовська Г.В. Основи менеджменту: Навч. посібник. для студентів вищих навчальних закладів. — К.: «Кондор», 2003 — 556 с.

10. Хміль Ф.І. Менеджмент: Підручник. – К.: Вища школа, 1995. – 351 с.