Фінансові рішення домашніх господарств

Як і будь-яка організація, домашні господарства для забезпечення існування, а також підвищення рівня добробуту своїх членів приймають численні рішення, що ставляться до різних сторін життєдіяльності. Однак є корінні відмінності, як у механізмі прийняття рішень, так і в їхній цільовій спрямованості. Вони значною мірою виникають із того факту, що між членами домашніх господарств існують різноманітні зв'язки, які носять не стільки економічний, скільки соціальний характер. Звичайно, і в організаціях бізнесу існують соціальні відносини, але вони грають підлеглу до економічних відносин роль, оскільки основні їхні мети є економічними, будь те зростання прибутку, добробуту акціонерів або інше. Більше того, в організаціях бізнесу неформальний характер відносин, що виходить за рамки економічних, як правило, є негативним чинником, що знижує ефективність їхнього функціонування, і тому не заохочується. У домашніх господарствах субординація розглянутих двох типів відносин прямо протилежна. Тому й економічні, і фінансові рішення приймаються виходячи не тільки з економічних цілей (зростання доходів домогосподарств; економія витрат і т.п.), але й соціальних (виховання дітей; підвищення освітнього рівня; забезпечення умов для повноцінного відпочинку й т.д.). Економічні цілі також відіграють підлеглу роль перед соціальними й спрямовані на найбільш повну реалізацію останніх. Не випадково домашні господарства, особливо якщо це родина або інша група людей, зв'язана родинними відносинами, активно вивчаються в соціологічній науці.

Інша істотна відмінність домашніх господарств від організацій бізнесу укладається в механізмі й ступені формалізації прийняття рішень. В організаціях бізнесу виробляється ціла система методів прийняття рішень, включаючи планування, оперативне керування, контроль і інші стадії процесу керування, поєднувані поняттям «менеджмент». Фінансові й інвестиційні рішення являють собою фінансовий менеджмент. В організаціях бізнесу істотним елементом є чітке визначення оперативних і стратегічних цілей, їхньої ієрархії, способів досягнення цих цілей. Все це закріплюється у внутріфірмових регламентах. У домашніх господарствах установлення цілей - також необхідний атрибут. Однак їхнє досягнення не пов'язане з формалізованими процедурами прийняття рішень. Останні приймаються часто з натхнення, на основі життєвого досвіду. Між членами домашнього господарства встановлюється система неформальних зв'язків, у якій визначається роль кожного з них. У домашніх господарствах, як правило, не становлять балансу грошових доходів і видатків, що також є відбиттям неформального характеру прийнятих рішень.

Домашнє господарство повинне приймати два основних типи економічних рішень:

(1) як формувати структуру своїх майбутніх активів з обліком уже наявних у нього, тобто чи треба здобувати нову нерухомість (наприклад, житло, земельні ділянки), спонукувані кошти (наприклад, автомобілі, обстановку у квартирі й т.п.) або цінні папери й т.д.; одночасно визначається співвідношення між активами, що здобувають знову;

(2) яким образом формувати фонд робочого часу (визначення працюючих членів домашнього господарства, місця їхньої роботи й ін.).

Обидва типи рішень впливають на майбутні доходи домашнього господарства. Перший тип рішень можна назвати інвестиційним, а доходи, одержувані від нього,- також інвестиційними. Разом з тим будь-які інвестиції вимагають фінансових витрат у тій або іншій формі.

Фінансові рішення домашніх господарств приймаються, насамперед, відносно використання грошових фондів. З погляду матеріального складу фінанси домашнього господарства - це сукупність створених їм цільових грошових фондів, іншими словами - це загальний обсяг фінансових ресурсів, якими розташовує домашнє господарство. У структуру фінансових ресурсів домашнього господарства входять:

► кошти, призначені для поточних витрат - видатки на придбання продуктів харчування, непродовольчих товарів, використовуваних протягом щодо нетривалого періоду часу (взуття, одяг і т.п.), плата за періодично споживані послуги й ін.;

■ кошти, призначені для капітальних видатків - придбання непродовольчих товарів, використовуваних протягом досить тривалих проміжків часу (меблі, житло, транспортні засоби й т.д.), оплата послуг, досить рідко споживаних учасниками домашнього господарства (утворення, медична операція, туристична путівка);

► грошові заощадження;

► кошти, вкладені в спонукуване й нерухоме майно.

Як правило, домашнє господарство починає свою господарську діяльність не на порожнім місці, тобто спочатку має деяким накопиченим раніше багатство, що головним чином переходить до нього в спадщину, а іноді в результаті дарування. Це багатство може бути представлене в різних формах, насамперед у формі нерухомості, готівки, а також у деяких випадках - цінних паперів. Крім первісних ресурсів їхніми джерелами є:

(а) розташовуваний дохід домашнього господарства;

(б) споживчий кредит;

(в) соціальні трансферти;

(г) інші ресурси (наприклад, це можуть бути виграші в лотерею, доходи від персональних позик іншим фізичним особам (необхідно мати на увазі, що позики, надавані фізичними особами, обмежуються частково законодавством. Так, не можна давати валютний кредит, тобто кредит, сума боргу по якому й відсотки виражені в іноземній валюті й ін.).

Всі види економічних рішень домашнього господарства тісно взаємозалежні між собою. Так, заощадження залежать від того, коли людина припускає піти на пенсію. Вибір портфеля активів, у свою чергу, залежить від того, як домашнє господарство визначає пріоритети в поточному споживанні й заощадженні, а також від індивідуальних переваг. Одні домашні господарства можуть віддати перевагу більшій частині поточних доходів споживати, інші, навпроти, зберігати. Як і в організації бізнесу, структура портфеля активів багато в чому залежить від схильності до ризику. Якщо члени домашнього господарства, як інвестори, мають високу схильність до ризику, то може бути ухвалене рішення про те, що значну частку портфеля повинні становити цінні папери. Це розташування до ризику різні в окремих країнах. Так, фізичні особи зі США значну частину своїх доходів вкладають у цінні папери, у той час як у Німеччині відношення до ризику більше консервативне.

Економічні й фінансові рішення в домашнім господарстві залежать від багатьох факторів, серед яких основними є:

(1) поточні й перспективні цілі;

(2) відносини між членами домашнього господарства;

(3) рівень доходів домашнього господарства;

(4) переваги й схильність до ризику членів домашнього господарства;

(5) зовнішнє середовище, у якій діє домашнє господарство.

Зовнішнє середовище робить дуже великий вплив на рішення в домашнім господарстві. Найбільш важливими факторами зовнішнього середовища для них є:

законодавче регулювання доходів і видатків, особливо в сфері зайнятості, оподатковування доходів, соціальних допомог;

відносини в колективі, у якому працюють члени домашнього господарства; участь останніх у суспільних і політичних організаціях;

відносини між самими домашніми господарствами.

Коли мова заходить про домашні господарства як структурних елементах суспільного відтворення, то виникає ряд питань, які стосуються як їхньої внутрішньої організації (ролі окремих членів, видів їхньої діяльності, керування ресурсами), так і відносин з навколишнім середовищем: суспільством у цілому, його інститутами (суспільними, політичними, економічними), а також з іншими домашніми господарствами.

Види діяльності домашнього господарства включають:

(а) оплачувані роботи в суспільному й приватному секторі економіки;

(б) неоплачувані роботи в рамках самого домашнього господарства;

(в) роботи, виконувані членами інших домашніх господарств або для них (вони можуть як винагороджуватися, так і здійснюватися безоплатно).

У кожному разі особливістю домашнього господарства на відміну від організацій бізнесу є значна частка неоплачуваних робіт, здійснення яких необхідно для підтримки життєдіяльності його членів (ведення домашнього господарства, виховання дітей і т.п.). Співвідношення оплачуваних і неоплачуваних робіт міняється історично на користь перших у чинність раціоналізації й механізації домашньої праці й залежить також від соціального складу домашнього господарства. Так, у родинах з більшою кількістю дітей частка неоплачуваних робіт, як правило, вище. Чим вище частка неоплачуваних робіт у домашнім господарстві, тим вище повинен бути й рівень доходів для підтримки нормальної життєдіяльності. Рівень і частка неоплачуваних робіт у домашніх господарствах є одними з найважливіших показників економічного розвитку суспільства.

Організації бізнесу, у яких працюють члени домашнього господарства, у рідких випадках беруть до уваги специфіку останніх, тобто не враховують потреби працівників у забезпеченні незайнятих членів родин. У принципі вони й не зобов'язані це робити. У той же час тільки держава може й повинне через систему соціальної допомоги зм'якшувати нерівномірність у розподілі доходів між домашніми господарствами з різним складом членів і рівнем доходів.