Значення та роль фінансів

Фінанси, як ніяка інша економічна категорія (ціна, кредит, заробітна плата тощо) дають змогу пристосувати (трансформувати) потреби виробництва до потреб споживання. Без фінансів неможливо забезпечувати індивідуальний і суспільний кругообіг виробничих фондів на розширеній основі, регулювати галузеву і територіальну структуру економіки, запроваджувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльність і задовольняти різноманітні суспільні потреби.

Виникнення фінансових відносин, як і їх відмирання, є об'єктивними процесами, що не пов'язані з діяльністю держави. Держава може лише впливати на.розвиток фінансових відносин: вводити чи відміняти конкретні види платежів, змінювати форми використання фінансових ресурсів і т. п.

У повсякденній господарській діяльності важлива не сама по собі категорія фінансів, а конкретні форми прояву фінансових відносин, види яких установлюються державою. Визначаючи організаційні форми прояву категорії фінанси, держава використовує останні як активний інструмент управління економікою.

Як економічний інструмент господарювання фінанси здатні кількісно і якісно впливати на суспільне виробництво. Кількісний вплив характеризується обсягом і пропонуванням мобілізованих, розподілених і використаних фінансових ресурсів.

Якісний вплив виявляється в інтересах учасників відтворювального процесу через форми організації фінансових відносин (у який спосіб формуються фінансові ресурси, в яких формах і на яких умовах відбувається їх рух і використання). Саме через якісний вплив відбувається перетворення фінансів в економічний стимул розвитку суспільного виробництва.

Можливо виділити три головні напрями фінансового впливу на процеси суспільного розвитку:

1) фінансове забезпечення потреб розширеного відтворення;

2) фінансове регулювання економічних і соціальних процесів;

3) фінансове стимулювання.

Фінансове забезпечення відтворювального процесу - це покриття затрат за рахунок фінансових ресурсів, акумульованих суб'єктами господарювання і державою.

В умовах економічної і фінансової самостійності суб'єкти господарювання формують джерела розширеного відтворення за рахунок власних фінансових ресурсів, залучених на акціонерній основі, або на пайових засадах грошових коштів інших підприємств, використання банківських кредитів, бюджетних асигнувань та ін. Додатковими джерелами, фінансового забезпечення можуть бути кошти, мобілізовані на ринку цінних паперів, іноземні інвестиції.

Фінансове забезпечення розширеного відтворення може здійснюватись у таких формах:

- бюджетне фінансування як надання коштів з бюджету на безповоротних засадах;

- кредитування - це надання коштів на принципах повернення, платності, строковості і забезпеченості;

- самофінансування передбачає відшкодування видатків суб'єктів господарювання з основної діяльності та її розвитку за рахунок власних джерел. Принцип самофінансування допускає залучення кредитних ресурсів;

- оренда (лізинг) - це передання майна у користування за певну плату і на певний строк;

- інвестування - процес вкладення грошей у ті чи інші об'єкти з розрахунком на збільшення їх вартості, а також отримання додаткового доходу.

Фінансове регулювання економічних і соціальних процесів відбувається насамперед через перерозподіл частини доходів підприємств і організацій, а також населення і спрямування цих коштів у бюджети та державі цільові фонди для задоволення державних потреб.

Є багато цікавих прикладів державного регулювання економіки через систему оподаткування. Так, у Швеції в роки піднесення стягувався особливий податок на інвестиції з метою стримування їх зростання, в періоди економічних спадів він знижувався або скасовувався для заохочення надходжень капіталів. У цій країні застосовувалася також система інвестиційних резервів: монополіям дозволялося до 40 % комерційних доходів відкладати в інвестиційні резерви, які не підлягали оподаткуванню. У періоди спадів ці резерви залучалися для розширення капіталовкладень. Щоб прискорити концентрацію капіталу в США у процесі злиття компаній, новостворена компанія звільнялася від податків протягом року, якщо хоч би одна з об'єднаних компаній була збитковою. У Франції для компаній, які злилися чи реорганізувалися, надавалося відстрочення на сплату податків, деякі види акцій звільнялися від оподаткування. Свого часу в багатьох країнах широкого розвитку набула система протекціонізму - через установлення високих митних податків на імпорт держави підтримували високі ціни на внутрішньому ринку, розвивався демпінг як один із засобів економічної боротьби за переділ ринків.

Конкретними формами здійснення розподілу і перерозподілу створеної вартості є фінансові важелі, до яких відносять податки, обов'язкові збори, норми амортизаційних відрахувань, норми витрачання коштів у бюджетних установах, орендну плату, процент за кредит, дотації, субсидії, субвенції, штрафи, пеню, премії та ін. Особливістю фінансових важелів є те, що вони ґрунтуються на врахуванні економічних інтересів держави, підприємств, організацій, населення.

У складі фінансових стимулів розвитку виробництва і підвищення його ефективності можна виділити:

- бюджетні стимули;

- ефективне інвестування фінансових ресурсів;

- фінансові пільги і санкції.

За образним виразом Нобелівського лауреата В. Леонтьева, щоб народногосподарський корабель набрав швидкості й не збився з курсу, потрібні вітрила приватного підприємництва і кормило загальнонаціональної економічної стратегії. Не випадково в країнах з розвиненою ринковою економікою державне фінансове регулювання широко використовується у господарській практиці.

Таким чином, удосконалювання фінансів нерозривно пов'язане з розвитком суспільства: чим складніше й вище рівень відносин між людьми, тим більш досконалою структурою володіють фінанси. Вони тому взагалі невіддільні від людини, оскільки являють собою розподіл і перерозподіл створених людиною багатств. Це, крім іншого, означає, що історія фінансів не закінчилася: вони будуть і далі вдосконалюватися й розвиватися.

Фінанси об'єктивно необхідні, тому що обумовлені потребами суспільного розвитку. Держава ж може, з огляду на об'єктивну необхідність фінансових відносин, розробляти різні форми їхнього використання: уводити або скасовувати різні види платежів, змінювати форми використання фінансових ресурсів і т.д. Держава не може створювати те, що об'єктивно не підготовлено ходом суспільного розвитку.

Без фінансів неможливо забезпечити індивідуальний і суспільний кругообіг виробничих фондів на розширеній основі, регулювати галузеву й територіальну структуру економіки, стимулювати найшвидше впровадження науково-технічних досягнень, задовольняти інші суспільні потреби.

Контрольні запитання та завдання:

1. Що виражав термін «фінанси» у древньому світі?

2. Коли і де виник термін «finansia», що він відображав?

3. Що виражали фінанси в умовах капіталізму, коли товарно-грошові відносини здобувають всеохоплюючий характер

4. Які передумови виникнення фінансів?

5. Що представляють собою розподільні відносини?

6. Назвіть основних етапи розвитку фінансів

7. За якими ознаками розрізняються моделі фінансових відносин у суспільстві?

8. Охарактеризуйте фінансову модель ринкової економіки

9. Наведіть сутність фінансової моделі адміністративної економіки

10. Надайте характеристику впливу фінансів, як економічного інструменту господарювання на суспільне виробництво

Література:

1. Государственные финансы: Учеб. пособие/ Под ред. В.М.Федосова. - К.: Либидь, 1991

2. Финансы /Под ред. В.М.Родионовой. - М.: Финансы и статистика, 1994

3. Общая теория финансов / Под ред. Л.А. Дробозиной.- М.: Банки и биржи, 1995

4. Теория финансов: Учеб. пособие / Под ред. Н.Е. Заяц.- Минск.: Вышэйшая школа, 1991.

5. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник -К.: КНЕУ, 1999-194с.

6. Чикиш Л.В. Финансы: Учеб. пособие. К.: МАУП – 1998 - 91с.

7. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник – К.: Вища школа, 1997

8. Василик О.Д. Теорія фінансів: підручник. – К.: НІОС, 2000.

9. Шуляк П.Н., Белотелова Н.П. Финансы. – М.: Финансы и статистика, 2000.

10. Финансово – кредитний словарь. – М.: Финансы и статистика, 1994.

Тема 3: «Становлення та розвиток фінансової науки»

3.1. Етапи становлення фінансової науки

3.2. Зарубіжна фінансова думка

3.3. Розвиток фінансової науки в Україні

3.4. Основні елементи сучасної фінансової наукової думки

Понятійний апарат: предмет фінансової науки, податок, етапи фінансової науки, державні фінанси, державний бюджет, державний кредит, зарубіжна фінансова думка, фінансова наука України, призначення фінансів