Загальні відомості. Іонізуюча радіація - електромагнітне або ядерне ( ) випро­мінювання, енергія якого є достатньою для іонізації матеріалу

Іонізуюча радіація - електромагнітне або ядерне () випро­мінювання, енергія якого є достатньою для іонізації матеріалу, яким вони поглинаються.

Сьогодні широко застосовуються іонізуючі випромінювання в радіології та медицині, тож необхідно вирішувати завдання захисту від випромінювань. Об'єктивні фізичні характеристики випромінювання не можуть повністю відобразити фізіологічний вплив випромінювання на організм людини. Поряд із цими величинами, що досить повно описують поле випромінювання, додатково використовують спеціальні фізич­ні величини, що характеризують біологічну дію іонізуючого випромі­нювання. Такими є дозиметричні величини.

Отримана (поглинута, абсорбована) радіаційна доза — це енергія, одержана речовиною від іонізаційного випромінювання, віднесена до одиниці маси опроміненої речовини. Одиницею отриманої дози є грей (1 Ґр відповідає 1 джоулю на кг) і рад (абревіатура від Radiation Absorbed Dose-rad): 1рад=100ерґ/г=10^-2 Дж/кг=10^-2 Ґр, 1 Ґр=100 рад.

Поглинута доза є фундаментальним показником, оскільки біоло­гічна дія випромінювання може бути пов'язана з енергією випроміню­вання, яку витримує жива тканина. Дози, котрі в практиці захисту живих організмів від випромінювання вважаються допустимими, становлять 10^-7...10^-8 Ґр. Тому практично застосовується інша, зручніша одиниця поглиненої дози, а саме експозиційна (іонізаційна) доза, як міра іонізації у повітрі рентгенівським (х) чи гамма-випромінюванням. Вона є сумою електричних зарядів усіх іонів одного знака, визначеною у елементі об'єму повітря, поділеною на масу повітря у цьому об'ємі. Одиницею експозиційної дози с рентген: 1 Р=2.58·10^-4 Кл/кг.

Інтенсивність дози відображає дозу радіації за одиницю часу.