Статус приватної власності за законодавством України

В Україні існують три рівноправних форми власності: приватна, комунальна та державна.

Відповідно до ст. 41 Конституції України до приватної власності можна віднести всю власність громадян, включаючи результати інтелектуальної та творчої діяльності.

Право приватної власності громадян – сукупність правових норм. які встановлюють та охороняють належність громадянам майна споживчого та фінансово-виробничого призначення та забезпечують здійснення права володіння, користування та розпорядження об’єктом права власності на свій розсуд.

Суб’єктами права приватної власності можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, апатриди, юридичні особи приватного права. Іноземці мають на території України ті ж самі права в сфері приватної власності, що й громадяни України, за виключенням права власності на землю сільськогосподарського призначення.

Право приватної власності набувається в результаті індивідуальної праці, на підставі закони, внаслідок правочинів.

Земля, її надра, повітря, водні та інші природні ресурси в межах території України є об’єктами права власності Українського народу. Квартири, житлові будинки, земельні ділянки, худоба, засоби виробництва, транспортні засоби, гроші, цінні папери, художні, літературні, мистецькі твори та інші речі можуть бути об’єктами права приватної власності.

Цивільно-правовий захист права власності.

Право власності в Україні забезпечується захистом, закріпленим в Конституції, ЦКУ, інших законодавчих актах України.

Захист права власності забезпечується державою, для якої усі суб’єкти є рівними перед законом. За ст. 41 Конституції ніхто не може бути безпідставно позбавлений права власності. Так як власність є основою економічного розвитку держави, державні органи захищають різні форми власності різними правовими засобами. Цивільно-правові засоби захисту права власності направлені на поновлення втрачених (порушених) прав власності.

Цивільно-правовими засобами захисту права власності є віндикація, негаторний позов та відшкодування шкоди.

Віндикація (віндикаційний позов) – позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння. Віндикація відбувається через загальні суди для фізичних осіб та через господарські суди для юридичних осіб.

Негаторний позов – позов, спрямований на усунення перешкод законному власнику в володінні, користуванні чи розпорядженні його майном.

Якщо постраждала особа не може застосувати віндикаційний чи негаторний позови, порушені права можуть захиститися через відшкодування шкоди. За законодавством України можливе відшкодування як моральної, так і матеріальної шкоди.

Правовий акт органу державної влади, який не відповідає закону і порушує права власника за позовом власника майна визнається судом недійсним та скасовується. Якщо внаслідок дій інших осіб вартість майна власника знизилася, він має право вимагати компенсацію.

Поняття цивільного договору.

Угода – вольові правомірні дії громадян та організацій, спрямовані на досягнення певного юридичного результату. Договори є одним з видів угод. Метою укладення договорів та угод є здійснення, забезпечення та реалізація прав та інтересів їх суб’єктів. При укладанні договорів сторони є вільними в своїх діях та визначенні умов договору. Після підписання договору його виконання для сторін є обов’язковим (принцип Pacta sunt servanda).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Зміст договору – умови, визначені сторонами та умови встановлені законодавством.

Договір вважається укладеним, коли сторони досягли згоди щодо усіх його істотних умов та виявили цю згоду в належній формі.

Договір набуває чинності з моменту його укладення, або з моменту, встановленого сторонами.

Існує багато видів договорів:

1. За кількістю суб’єктів договори можуть бути односторонніми, двосторонніми та багатосторонніми.

2. За способом укладання договори можуть бути консенсуальними (вважаються укладеними з моменту досягнення згоди сторін з усіма істотними умовами) та реальними (укладаються не тільки досягненням згоди, але й певними діями).

3. За інтересом можуть бути оплатні та безоплатні.

4. За законністю можуть бути законними та незаконними, дійсними та недійсними.

5. За способом укладення – укладеними в усній, письмовій та нотаріальній формі.