 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
Загальна характеристика димного пороху
|
|
Найбільше поширення набули димні порохи на основі калієвої селітри. Склад димних порохів, встановлений в кінці ХУШ століття на основі робіт М. В. Ломоносова, не зазнав істотних змін і до теперішнього часу:
- калієва селітра KNO3 –75%;
- древесне вугілля C6H2O–15%;
- сірка S – 10%.
Селітра є окислювачем і при нагріванні легко віддає кисень. Кисень, що виділився, окисляє сірку і вугілля. Калієва селітра малогігроскопічна, температура плавлення 334°С.
Вугілля є горючою речовиною. Для виготовлення поро-хів застосовується древесне вугілля з вільхи і крушини із змістом 72-80% вуглецю.
Сірка є пальним і цементатором, що зв'язує селітру з вугіллям. Сірка полегшує запалювання пороху, оскільки вона запалюється при нижчій температурі, ніж вугілля.
За кольором димний порох буває від синьо – чорного до сіро – чорного з металевим блиском. Хороший порох порівняно важко роздавлюється між пальцями і не залишає пилу. Димний порох легко займається від дії полум'я і іскри. Температура спалаху біля 300°С. Порох, що горить у вели-ких кількостях, вибухає. Допустимий вміст вологи 0,7 – 1,0%. Густина пороху 1,6-1,93*103 кг/м3, гравіметрична густина 0,8-1,0*103 кг/м3. Димні порохи здатні горіти паралельними шарами тільки при густині більше 1,7* 103 кг/м3. Швидкість горіння димного пороху на відкритому повітрі 8-10 мм/с. Із збільшенням тиску швидкість горіння росте.
Димні порохи чутливі до удару і тертя. По чутливості до удару вони перевершують багато бризантних вибухових речовин, від прострілу кулею майже завжди вибухають. Хімічна стабільність димного пороху дуже висока. При горінні його утворюється велика кількість диму за рахунок твердих продуктів горіння. Як кидальний засіб, внаслідок своєї малої потужності, димний порох в артилерії не застосовується.
Використовується димний порох в спалахувачах, дистанційних та сповільнених складах трубок і підривників, в якості ишивних зарядів спеціальних снарядів.
3. Загальна характеристика колоїдних порохів.
Бездимні, чи колоїдні, порохи являються основними порохами, що використовуються для метальних цілей. Вони обладають більшою силою і, отже, дозволяють отримувати значно більші початкові швидкості снарядів при пострілі.
Основою бездимних порохів являється бризантна вибухова речовина – піроксилін чи нітрат целюлози, віднесений до групи складних ефірів азотної кислоти. Оброблений спирто – ефірними чи другими розчинювачами, піроксилін желатинизується, перетворюючись в студенисту однорідну масу. Після ущільнення же латинизований піроксилін перетворюється в роговидну масу (твердий колоїд). Завдяки желатинизації піроксиліну вдалося знизити швидкість його вибухового перетворення до швидкості швидкого горіння.
В залежності від виду розчинювача, що застосовується для переводу нітрату целюлози в желатиноподібний стан, всі порохи колоїдного типу поділяються на порохи:
- на летючому розчиннику;
- на важколетючому розчиннику;
- на змішаному розчиннику;
- на нелетючому розчиннику.
Порохи на летючому розчиннику зазвичай називають піроксиліновими. Гарматний піроксиліновий порох складається із 95 – 96% піроксиліну, 2,5% розчинювача (спирто – ефірної суміші), 1% стабілізатору (дифеніламіну), 1,5% вологи.
Порохи на важколетючому розчиннику отримали назву баліститів. При виготовленні баліститів основним вихідним компонентом являється нітрат целюлози – колоксилін, який пластифікується нітрогліцерином.
Порохи на змішаному розчиннику отримали назву кордитів. Для виготовлення кордитів застосовуються високо азотні нітрати целюлози (піроксиліну), які погано пласти-фікуються нітрогліцерином. Для полегшення умов пластифікації застосовуються допоміжні розчинники – ацетон, спирто – ефірна суміш і інші, котрі потім видаляються з пороху.
Балістики і кордити складають групу нітрогліцеринових порохів. Порохи на нелетючому розчиннику представляють собою складні системи, отримані спеціальною обробкою низько азотних нітратів целюлози твердими пластифікаторами при підвищеній температурі.
Для підвищення стійкості порохів до них добавляють спеціальні речовини, так звані стабілізатори.
З метою зменшення швидкості горіння порохів до їх складу вводять флегматизатори.
За зовнішнім виглядом бездимні порохи представляють собою роговидну желатиноподібну речовину з більшою чи меншою долею прозорості. Колір пороху в залежності від його сорту і стабілізатору може бути від світло – жовтого до темно – зеленого та коричневого.
По формі порохові зерна бувають у вигляді стрічок, трубок з одним, двома чи сімома каналами, циліндрів, пластинок (рис. 38). Розміри їх можуть бути самими різними. Форма і роз-міри порохових зерен являються найважливішими факторами, що визначають балістичні властивості пороху.
Бездимні порохи оладають досить великою міцністю і гнучкістю. Густина бездимних порохів складає 1,54-1,64*103 кг/м3, гравіметрична густина 0,6-0,9*103 кг/м3.
Піроксилінові порохи гігроскопічні. Вміст вологи в них може доходити до 2-2,5%. Нітрогліцерінові порохи, внаслідок меншої пористості, менш гігроскопічні.
Хімічна і фізична стійкість бездимних порохів порівня-но невелика навіть за нормальних умов. Вона різко зменшу-ється при підвищенні температури і вологості. Це вимушує періодично випробовувати порохи на фізичну і хімічну стійкість і підтримувати в місцях їх зберігання цілком певну температуру і вологість.
Рис. 38. Зерна бездимного пороху різної форми
Порохи чутливі до механічної дії, але не настільки, щоб вони ставали небезпечними в умовах нормального повод-ження. Температура спалаху бездимних порохів 190-200°С. Для їх запалювання застосовуються запальники з димного пороху. Димний порох забезпечує надійність запалювання зарядів з бездимного пороху завдяки наявності в продуктах вибухового розкладання твердих частин, нагрітих до високої температури.
Лекція 11
Тема 3. Заняття 1. Будова боєприпасів.
1. Призначення та задачі, що вирішуються артилерійсь-кими пострілами.
2. Класифікація та будова боєприпасів.
1. Призначення та задачі, що вирішуються артилерійсь-кими пострілами.
Під боєприпасами розуміється широкий круг елементів озброєння, необхідних для стрільби з артилерійських гармат, мінометів і пускових установок. Всяка артилерійська (ракетна) система складається із гармати(пускової установки), снаряда і бойового заряду.
До боєприпасів артилерії відносяться снаряди, міни, підривники, трубки і заряди.
Сучасна артилерія продовжує свій розвиток. Створю-ються нові зразки гармат, розроблені нові могутніші види боєприпасів, вибухових речовин і порохів.
З'явилися наступні види боєприпасів:
• ядерні боєприпаси;
• активно-реактивні снаряди;
• боєприпаси з касетним спорядженням і управлінням на кінцевій ділянці траєкторії;
• мультикумулятивні снаряди;
• снаряди з лазерним наведенням і т.д.
Боєприпаси сучасної артилерії повинні відповідати певним вимогам. Ці вимоги можна звести в дві групи.
1 Тактико-технічна:
• могутність дії снаряда у цілі;
• далекобійність;
• купчастість;
• безпека в поводженні при стрільбі;
• стійкість при тривалому зберіганні.
2 Виробничо-економічна:
• простота конструкції;
• уніфікація снарядів різного призначення;
• низька вартість;
• наявність початкових матеріалів, можливість їх заміни.
На озброєнні артилерії прийняті реактивні снаряди великої дальності і поліпшеної кучності до багатоствольних реактивних установок, бронебійні (підкаліберні і кумулятивні) снаряди, забезпечуючі пробиття броні будь-яких сучасних танків вірогідного противника. Подальший розвиток артилерійського озброєння вимагає розробки досконаліших видів боєприпасів, що мають високу могутність дії у цілі, зручних в обігу і дешевих у виробництві.
Артилерійським пострілом називають комплект елементів артилерійського боєприпаса, необхідний для проведення одного пострілу.
Основними елементами артилерійського пострілу являються снаряд, підривник (трубка), пороховий метальний заряд, гільза (картуз), капсульна (запальна) втулка. До складу пострілу як його окремі елементи можуть включатися полум'ягасник, розмідьнювач, флегматизатор.
Розмідьнювач призначений для видалення часток міді, що залишаються в каналі ствола в результаті тертя ведучих поясків об нарізи. В якості розмідьнювача застосовується олов'яний чи свинцевий дріт, який, випаровуючись при горінні заряду, створює з міддю легкоплавкий сплав, що виноситься з каналу ствола разом з пороховими газами.
Полум'ягасник – це речовина, що призначена для гасіння дульного чи зворотнього полум'я.
Флегматизатор призначений для зменшення шкідливої дії процесу пострілу на канал ствола.
2.Класифікація та будова боєприпасів.
Артилерійські постріли класифікуються:
1 За призначенням:
За призначенням артилерійські постріли поділяються на бойові, практичні, спеціальні, учбові та холості.
Бойові постріли комплектуються із бойових елементів і призначаються для використання при бойових стрільбах.
Практичні постріли комплектуються практичними снарядами (зпрощеної конструкції, не містять бойового споряд-ження), іншими елементами и призначаються для учбових стрільб, випробування матеріальної частини гармат.
Спеціальні постріли призначаються для стрільби спеціальними снарядами: освітлювальними, димовими, агітаційними і іншими.
Учбові постріли не вміщують бойових елементів і використовуються для вивчення будови пострілу, навчання гарматної обслуги прийомам заряджання і розряджання гармати та підготовці боєприпасів до стрільби.
Холості постріли не мають снарядів і використовуються для звукової імітації. Використовувати їх для стрільби зі снарядами чи в якості розряджальних пострілів (для видалення снаряда, залишившогося в стволі) забороняється. Для холостих пострілів, як правило, використовуються тонкозвідні порохи, що забезпечують повноту згоряння заряду в стволі.
2 За способом заряджання:
В залежності від способу зв'язку окремих елементів між собою перед заряджанням артилерійські постріли можуть бути унітарного заряджання, роздільно – гільзового заряджання, картузного заряджання.
В артилерійському пострілі унітарного заряджання (патронного заряджання) снаряд, метальний заряд і засіб його запалювання об'єднані в одно ціле. Постріл унітарного заряджання має постійний пороховий заряд, а гільза міцно з'єднана зі снарядом. Заряджання ним гармати проводиться в один прийом.
В пострілі роздільно – гільзового заряджання капсульна втулка і пороховий метальний заряд знаходяться в гільзі, а снаряд – окремо від гільзи. Ці постріли застосовуються до гармат крупного калібру чи до гармат, у яких в процесі стрільби необхідно змінювати масу порохового заряду. Заряджання ними гармати проводиться в два прийоми.
В пострілі картузного заряджання снаряд, метальний заряд в картузі і засіб запалювання не з'єднані між собою. Маса порохового заряду може змінюватися в процесі стрільби. Заряджання гармати проводиться в три прийоми.
3 По ступеню готовності до бойового застосування:
Постріли до частини можуть поступати зі снарядами з вгвинченими в них пластмасовими пробками чи підривниками. В першому випадку снаряди називаються неостаточно споряд-женними, в другому – остаточно спорядженними.
У артилерійських частинах постріли зберігаються тільки готовими, з снарядами в остаточно або неостаточно спорядженому вигляді.
Бойовий комплект – це кількість боєприпасів, встановлених Наказом Міністра Оборони на одиницю озброєння і призначених для виконання вогневої задачі.
Лекція 12
Тема 3. Заняття 2. Будова артилерійських снарядів.
1. Призначення та класифікація снарядів.
2. Будова артилерійських снарядів.
3. Дія артилерійських снарядів.
4. Класифікація та будова підривників.
1. Призначення та класифікація снарядів.
Артилерійський снаряд – основний елемент артилерійського пострілу – служить для придушення і знищення живої сили і вогневих засобів противника, поразки танків і інших броньованих цілей, руйнування оборонних споруд, придушення артилерійських і мінометних батарей і для виконання інших вогневих задач, вирішуваних артилерією. Переважна більшість снарядів по своїй будові є сукупністю металевої оболонки (суцільнокорпусної або збірної) і споряд-ження, відповідного призначенню снаряда. Суцільнокорпусні оболонки складаються з однієї деталі – корпусу. Збірні оболонки можуть складатися з 2 – 3 деталей: корпуси з пригвинтною головкою, корпуси з вгвинтним дном або корпуси з пригвинтною головкою і вгвинтним дном.
Рис. 39. Будова снаряда
В цілях правильного використовування снарядів і забезпечення ними військ, а також полегшення обліку а ртилерійські снаряди розрізняються за призначенням, калібром, відношенню калібру снаряда до калібру гармати, зовнішньому контуру і способу стабілізації в польоті.
1 За призначенням снаряди можуть бути основного, спеціального і допоміжного призначення.
2 По калібру снаряди діляться на снаряди малих калібрів (менше 76 мм); снаряди середніх калібрів (76 – 152 мм) і снаряди крупних калібрів (більше 152 мм).
3 По відношенню калібру снаряда до калібру гармати, для якої він призначається, всі снаряди підрозділяються на калі-берні (діаметр снаряда рівний калібру гармати) і підкаліберні (діаметр вражаючої частини снаряда менше калібру гармати).
4 По зовнішньому контуру снаряди діляться на далекобійні (подовжена головна частина, коротка циліндрична і циліндро-конічна запояскова частини снаряда) і недалекобійні (коротка головна і довга циліндрова частині снаряда).
5 За способом стабілізації у польоті артилерійські снаряди підрозділяються на ті, що обертаються (стабілізуються у польоті за рахунок доданого їм швидкого обертального руху) і не обертаються (оперені) (стабілізуються у польоті за рахунок стабілізуючого пристрою у вигляді оперення).
Снаряди основного призначення застосовують для придушення, знищення і руйнування різних цілей. До них відносяться фугасні, осколкові, осколково-фугасні, бронебійні, бетонобійні і запалювальні снаряди.
Снаряди спеціального призначення застосовують для освітлення місцевості, постановки димових завіс, цілевказівки, пристрілки цілі і доставки в розташування противника агітаційного матеріалу. До них відносяться освітлювальні, димові, агітаційні і пристрілочно-цілевказівні снаряди.
Снаряди допоміжного призначення застосовують для бойової підготовки військ і проведення різних полігонних випробувань. До них відносяться практичні, учбові лафетопробні і плитопробні снаряди.
Фугасні снаряди застосовують для руйнування окопів, бліндажів, деревоземляних споруд і укриттів. Вони руйнують ціль, головним чином, фугасною дією розривного заряду і масою снаряда.
Осколкові снаряди застосовують в основному для пораз-ки неукритої живої сили і бойової техніки противника. Осколко-ві снаряди вражають ціль убійчими осколками (товщина стінок корпусу снаряда складає 15 – 25 % калібру).
Осколково – фугасні снаряди поєднують властивості осколкових і фугасних снарядів. Вони мають ширше застосу-вання, ніж осколкові і фугасні снаряди, хоча і поступаються останнім відповідно по осколковій і фугасній дії. У осколково-фугасних снарядів калібру до 122 мм головною дією є осколкова, у снарядів більшого калібру – фугасна. Характеристикою фугас-ної дії при стрільбі по траншеї є приведена зона руйнування траншеї, а при стрільбі на руйнування різних споруд – величина радіусу воронки. Так для 122 мм гаубиці Д-30 радіус воронки складає 1,5 м. Характеристикою осколкової дії снаряда є приве-дена зона осколкової поразки, тобто площа, в межах якої при розриві даного снаряда відбувається достовірна поразка цілі. Так при стрільбі з 122 мм гаубиці Д-30 по живій силі противника, що знаходиться в положенні "стоячи" площа поразки складає 800 м2, а в положенні "лежачи" – 310 м2. Площа поразки збіль-шується із збільшенням кута падіння снаряда. Найбільш ефективна стрільба осколковими і осколково-фугасними снарядами на рикошетах (з установкою підривника на сповільнену дію), а також стрільба з дистанційним підривником, коли розрив відбувається в повітрі.
2. Будова артилерійських снарядів.
Рис. 40. Будова осколково – фугасного снаряда:
ГЧ – головна частина; ЦЧ – циліндрична час-тина; ЗЧ – запояскова частина; 1 – підривник; 2 – корпус; 3 – розривний заряд; 4 – цент-руючі потовщення; 5 – ведучий поясок
| Осколково-фугасні снаряди є уніфікацією осколкових і фугасних гранат і призначаються для вирішення задач по придушенню і знищенню живої сили і техніки противника осколками і руйнування його польових оборонних споруд силою газів розривного заряду. Серед інших типів снарядів являються самими поширеними і найбільш простими по конструкції. Вони складаються з (рис. 40) корпусу 2, заповненого розривним зарядом 3, підривника (трубки) 1,пригвинтної головки і ведучого пояска 5. Осколково-фугасні гранати мають далекобійну форму. В корпусі снаряда розрізняють головну части-ну, вершина якої має очко для вгвин-чування головного підривника, циліндричну частину, на якій є веду-чий поясок і центруючі потовщення 4і запояскову частину, низ якої називається донний зріз. |
Корпус снаряда виготовлений із сталистого чавуну. Ведучий поясок при стрільбі з нарізних гармат служить для придання снаряду обертального руху при русі уздовж нарізів, запобігання прориву порохових газів по дну нарізів ствола при пострілі, фіксації положення снаряда в каналі ствола, а також в гільзі в пострілах унітарного заряджання.
Розривний заряд, яким заповнений корпус снаряда, скла-дається з бризантної вибухової речовини (тротил). Характерним видом вибухового перетворення ВР цієї групи являється детонація визвана значним зовнішнім впливом за допомогою вибуху ініціюючих ВР підривника.
Бронебійно – трасуючі снаряди застосовують для знищення танків і інших броньованих об'єктів, а також для руйнування сталевих, кам'яних і залізобетонних протитанкових надовбнів. До них відносяться: бронебійно-трасуючі калібері і підкаліберні снаряди.
| 
|
| Рис. 41.Бронебійний калібе-рний снаряд: 1 – корпус; 2 – бронебійний наконечник; 3 – балістичний наконечник; 4 – вгвинтне дно; 5 – донний підривник з трасером | Рис. 42.Бронебійний підкалібе-рний снаряд: 1 – бронебійний сердечник; 2 – піддон; 3 – трасер; 4 – балістичний наконечник |
Обертальні каліберні бронебійно – трасуючі снаряди (рис. 41) можуть бути каморні з розривним зарядом і підрив-ником, суцільні (повнотілі) без розривного заряду і підривника, а також без вгвинтного дна і з вгвинтним дном. По зовнішньому контуру вони підрозділяються на гостроголові і тупоголові (з балістичним наконечником).
Обертальні підкаліберні бронебійно – трасуючі снаряди (рис. 42) призначаються для поразки танків і інших броньованих об'єктів противника. Мала довжина і котушкова форма снаряда забезпечують малу масу снаряда, а отже, високі початкову швид-кість і бронепробиваємість.
Бронебійний сердечник є основним елементом снаряда, кріпиться і центрується в розточуванні піддону і призначається для безпосередньої поразки броньованих цілей. Він має циліндро-оживальну форму, виготовляється з карбіду вольфраму з невеликою домішкою нікелю шляхом спікання і завдяки вели-кій питомій вазі володіє всіма властивостями твердих сплавів.
Пробиття броні здійснюється за рахунок великої кінетич-ної енергії удару корпусу снаряда в броню і високої міцності снарядів.
Кумулятивний снаряд (рис. 43) має комулятивний заряд який являється основною частиною, що безпосередньо забезпечує поразку цілі. Він складається з розривного заряду 4, металевого облицьовування 3, центральної трубки 6, капсуля-детонатора з детонатором 7 і запобіжного конуса 1. Розривний заряд складається з пресованих шашок флегматизованного гексогену шифру А-IX-I і має у верхній частині кумулятивну виїмку для концентрації енергії вибуху. Облицьовування призначене для утворення металевого кумулятивного струменя і виготовляється з маловуглецевої сталі або міді.
Бетонобійні снаряди (рис 44) призначені для руйнування бетонних і залізо-бетонних споруд, міцних кам'яних і цегляних будівель, пристосованих для оборони. Руйнування цілей відбувається поєднанням ударної і фугасної дії снаряда.
Запалювальні снаряди призначені для стрільби по складах пального і боєприпасів противника, зосередженнях живої сили і бойової техніки в населених пунктах, по лісу і іншим легко-займистим об'єктам.
| 
| 
|
| Рис. 43.Обертальний кумулятивний снаряд: 1 – запобіжний конус; 2 – пригвинт-на головка; 3 – металічна воронка; 4 – розривний заряд; 5 – корпус; 6 – центральна трубка; 7 – капсуль – детонатор; 8 - трасер | Рис. 44.Бетонобійний снаряд: 1 – корпус; 2 – розривний заряд;3 – ведучий поясок; 4 – донний підрив-ник; 5 – прокладка; 6 – вгвинтне дно | Рис. Запалювальний снаряд: 1 – дистанційна трубка; 2 – приг-винтна головка; 3 – запалювальні елементи; 4 – діафрагма; 5 – виши-бний заряд |
Освітлювальні снаряди (рис. 45) призначені для освіт-лення місцевості вночі, для спостере-ження за результатами стрільби своєї артилерії, розвідки противника і виконання інших задач, що вирішуються в нічному бою.
Димові снаряди (рис 46) призначені для задимлення ділянок місцевості, засліплення спостережних пунктів і вогневих засобів, а також для цілевказівки і пристрілки цілей з подальшим переходом на поразку осколково-фугасними снарядами.
Агітаційні снаряди (рис 47) призначені для закидання агітаційної літератури і листівок в розташування противника.
| 
| 
|
| Рис. 45. Освітлю-вальний снаряд: 1 – вишибний за-ряд; 2 – стакан; 3 – освітлювальний фа-кел; 4 – корпус; 5 – парашут; 6 – напів-циліндри; 7 – дно | Рис. 46. Димовий снаряд:1 – корпус; 2 – запалювальний ста-кан; 3 – розривний заряд; 4 – димоство-рюючий склад | Рис. 47.Агітаційний снаряд:1 – вишиб-ний заряд; 2 – діаф-рагма; 3 – корпус; 4 – агітаційний мате-ріал; 5 – напівцилін-дри; 6 – дно |
3. Дія артилерійських снарядів.
Характеристикою фугасної дії при стрільбі по траншеї є приведена зона руйнування траншеї, а при стрільбі на руйнуван-ня різних споруд – величина радіусів воронок (табл. 6).
Таблиця 6.
| Калібр снаряда, мм | Приведена зона руйнувань траншеї, м2 | Радіус воронки, м |
| 1,0 | ||
| 1,5 | ||
| 1,8 |
Характеристикою осколкової дії снаряда являється приведена зона осколкового ураження – площа, в границях якої при розриві даного снаряда відбувається достовірна поразка цілі (табл. 7).
Таблиця 7
| Калібр снаряда, мм | Кут падіння,° | Для стрільця в положенні стоячи | Для стрільця в положенні лежачи | ||||
| Фронт, м | Глибина, м | Площа, м2 | Фронт, м | Глибина, м | Площа, м2 | ||
| 20 - 40 | |||||||
| 20 - 50 | |||||||
| 20 - 50 |
Площа поразки збільшується із збільшенням кута падіння снаряда. Найбільш ефективна стрільба осколковими і осколково-фугасними снарядами на рикошетах, а також стрільба з дістанційним підривником, коли розрив відбувається в повітрі. Дія осколково-фугасного снаряда може бути осколковою, фугасною і сповільненою. При зустрічі осколково-фугасного снаряда з перешкодою спрацьовує підривник і викликає детонацію розривного заряду. Залежно від установки підривника снаряд може розриватися на поверхні перешкоди або в глибині її, тим самим вражаючи відкрито розташовані і укриті цілі. Осколкова дія снаряда виражається в поразці живої сили і техніки противника осколками, що утворюються при розриві оболонки гранати (із швидкістю 800 – 900 м/с: 70 % осколків від бічної і частково головної частини розлітаються в бічному напрямі; 15 – 20 % від головної частини летять вперед і 10 – 15 % від донного зрізу – назад). Забійними осколками прийнято вважати осколки для поразки живої сили противника вагою 4 – 5 г. Якнайкраща осколкова дія 122 мм гранати досягається при утворенні в грунті воронки завглибшки до 25 см. При стрільбі на рикошетах при кутах зустрічі з перешкодою до15 – 22° найбільшої ефективності осколкової дії по живій силі і бойовій техніці противника, розташованої відкрито досягається підривом снаряда на висоті 3 – 6 м над ціллю.
| 
|
| Рис. 48.Дія бризантної гранати | Рис. 49. Фугасна дія оскол-ково – фугасної гранати |
При вильоті бронебійно-трасуючого підкаліберного снаряда з каналу ствола частини ведучого кільця відділяються від снаряда і розлітаються під кутом ±4° від напряму стрільби на дальність до 700 м. Вони володіють значною кінетичною енергі-єю і можуть завдавати поразки неукритому особовому складу і техніці, що знаходиться в секторі їх розльоту. Дія снаряда складається з бронебійної і вражаючої дії за бронею. При зустрічі снаряда з бронею бронебійний наконечник, володіючи великою кінетичною енергією і високою твердістю, проникає в броню і пробиває її. При проходженні через броню в результаті сильного стиснення в сердечнику виникають великі внутрішні напруги. Після виходу сердечника з броні при різкому знятті напруги сердечник руйнується на осколки і заброневий простір вражається розжареними осколками снаряда і броні.
Рис. 50. Дія підкаліберного бронебійного снаряда по броні
Дія кумулятивних снарядів складається з пробиття броні і вражаючої дії за бронею. При зустрічі з бронею кумулятивного снаряда спрацьовує підривник і ініціює капсуль-детонатор снаряда, вибух якого викликає детонацію розривного заряду. Детонація розривного заряду утворює кумулятивний струмінь, який із швидкістю 10 – 15 км/с ударяється в броню і створює на її поверхні питомий тиск до 2 000 000 кг/см2 при ударі головна частина кумулятивного струменя руйнується, руйнуючи броню і вичавлюючи її метал убік і назовні (рис. 51). Подальші частинки струменя, проникаючи далі в броню, забезпечують її пробиття. Поразка заброневого простору забезпечується сумісною дією металевого кумулятивного струменя, частинками металу броні і продуктами детонації розривного заряду.
Рис. 51. Дія кумулятивного снаряда по броні
Запалювальні снаряди мають дистанційний підривник подвійної дії (рис. 52) (для розриву в повітрі або при зустрічі з перешкодою), споряджаються запалювальними елементами (терміт і запалювальнийльний склад), розташованими в три – чотири яруси. При спрацьовуванні дистанційної трубки і вишибного заряду, нагвинтна головка зривається і горючі сигменти (з температурою горіння 2500 – 3000 °С) з великою швидкістю викидаються на об'єкти обстрілу.
Рис. 52. Дія запалювального снаряда
У димових снарядах як димостворюючу речовину застосовують, головним чином, червоний і білий фосфор. Стрільбу димовими снарядами ведуть з установкою підривника на осколкову дію (рис.53). Сприятливими умовами для стрільби димовими снарядами являється вітер з швидкістю не більше 5 м/с, що направлений паралельно фронту задимлення, відсутність сходячих потоків повітря, твердий грунт і густа рослинність в районі цілі.
Рис. 53. Дія димового снаряда
В залежності від калібру та конструкції освітлювального снаряда (рис. 54)швидкість зниження палаючого факелу складає 8 – 15 м/с. При спрацюванні снаряда на висоті 400 – 600 м забезпечується освітлення місцевості в радіусі 500 – 750 м на протязі 30 – 50 с.
Рис. 54. Дія освітлювального снаряда
Агітаційні снаряди (рис. 55) комплектуються дистан-ційною трубкою. Найбільш сприятливі умовами вважається висота викидання 100 – 150 м при швидкості вітру не більше 7 м/с. Наявність дощу чи мокрого снігу, сходячих потоків повітря, поривчатого сильного вітру чинить негативний вплив на нормальне розсіювання листівок.
Рис. 55. Дія агітаційного снаряда
4. Класифікація та будова підривників.
Підривниками, вибуховими пристроями і трубками називаються спеціальні механізми, призначені для підриву снаряда після пострілу в необхідній точці траєкторії або після удару в перешкоду. Підривники відрізняються від трубок тим, що вони виробляють детонаційний (вибуховий) імпульс, а трубки – променевий. Підривники комплектуються до снарядів з бризантним спорядженням, а трубки – до снарядів, що мають вишибний заряд з пороху.
Детонаційний імпульс виробляє детонаційний ланцюг (рис. 56), який у загальному випадку складається з капсуля-запальника, порохового сповільнювача, капсуля-детонатора, передавального заряду і детонатора.
Променевий імпульс виробляється вогневим ланцюгом (рис. 56), щоскладається з капсуля-запальника, сповільнювача і порохової петарди.
Капсуль-запальник спрацьовує при наколюванні жалом з утворенням променя вогню. Пороховий сповільнювач тимчасово затримує передачу променя вогню від капсуля-запальника до капсуля-детонатора. Він виготовляється з димного пороху у виді пресованих елементів (циліндриків), розміри яких вибираються відповідно до необхідного часу уповільнення. У трубках сповіль-нювачем служить дистанційний склад, час горіння якого забезпе-чує політ снаряда до заданої точки траєкторії. Для підвищення безвідмовності дії підривників сповільнювачі іноді дублюють.
Капсуль-детонатор спрацьовує від променя вогню або наколювання жалом з утворенням детонаційного імпульсу. Передавальний заряд застосовується в підривниках, де існує ізоляція капсуля-детонатора від детонатора і є пресованою шашкою з бризантної вибухової речовини (тетрил, тен, гексоген).
Детонатор призначений для посилення імпульсу капсуля-детонатора, що забезпечує безвідмовність у збудженому стані детонації в розривному заряді снаряда і є пресованою шашкою з тетрилу, тену або гексогену.
Порохова петарда забезпечує посилення променевого імпульсу в трубках.
Рис. 56. Детонаційний ланцюг підривника і вогневий ланцюг дистанційної трубки
Підривники класифікуються:
за способом дії – ударні, дистанційні і дистанційно-ударні;
по швидкості дії у цілі і числу установок – миттєвої, інерційної, сповільненої і універсальної (з декількома установками) дії;
по місцю розташування в снаряді – головні і донні.
Підривник РГМ-2
Рдултовський головний мембранний підривник другого зразка (РГМ-2) запобіжного типу з трьома установками дії підривника:
1) фугасна (інерційна) дія – кран відкритий, ковпачок нагвинчений;
2) осколкова (миттєва) дія – кран відкритий, ковпачок згвинчений;
3) сповільнена (рикошетна) дія – кран закритий, ковпачок нагвинчений.
Заводська установка підривника на фугасну дію. У мирний час, при проведенні стрільби, установка підривника – заводська. Підривник РГМ-2 (рис 57)застосовується до оскол-кових, осколково-фугасних, фугасних і димових снарядів.
Ударний механізм подвійної дії включає ударник миттєвої дії з жалом, ударник інерційної дії з капсулем-запальником і запобіжного пристрою; від тиску повітря у польоті ударник захищений мембраною. При пострілі осідаюча гільза зміщується вниз, стискує пружину, що зводить запобіжну, і захоплює лапками запобіжне кільце. Після вильоту снаряда з каналу ствола осідаюча гільза із запобіжним кільцем під дією пружини, що зводиться, підіймається вгору і обидва ударники звільняються від стопорних шариків. Зведення підривника закінчується в 2 – 5 м від дульного зрізу.
Часом дії підривника називається час від початку дотику снарядом перешкоди до його розриву. Для підривників миттєвої дії він не перевищує 0,001 с; інерційної дії – в межах 0,001 – 0,01с; сповільненої дії – 0,01 – 0,1 с.
Рис. 57. Підривник РГМ – 2
1 – ковпачок; 2 – мембрана; 3 – кільце - обмежник; 4 – головка;
5 – жало; 6 – шарик - запобіжник; 7 – шарик - стопор; 8 – втулочка; 9 – кран; 10 – кільце - обтюратор; 11 –корпус; 12 – осідаюча втулочка; 13 – пружина стопора; 14 – запобіжна пружина; 15 – стопор; 16 – донна втулка; 17 – детонатор; 18 – ковпачок; 19 – шайба; 20 – детонаторна втулка; 21 – рубашка; 22 – поворотна втулка; 23 – кришка; 24 – поворотна пружина; 25 – шпилька; 26 – втулка з капсулем – запалювачем; 27 – ударник; 28 – конрзапобіжна пружина; 29 – запобіжне кільце; 30 – запобіжна пружина; 31 – пружина, що зводиться; 32 – осідаюча гільза; 33 – ударний стержень; 34 – грибок; 35 – втулка зі сповільнювачем; 36 – ось; 37 – передаточний заряд; 38 – капсуль – детонатор; 39 – ниряло; 40 – контрзапобіжник; 41 – шарик; 42 – чека
Дистанційна трубка Т-7
Дистанційні підривники спрацьовують на траєкторії по закінченню заданого часу у відповідності з установкою на дистанційному механізмі. Вони можуть бути механічні (з часовим механізмом), піротехнічні (з пороховим дистанційним складом), електричні та електромеханічні (комбіновані). Найбільше поширення мають механічні підривники з часовим механізмом і піротехнічні дистанційні підривники.
Дистанційна трубка Т-7 – головна, дистанційної дії, що має на нижньому дистанційному кільці рівномірну шкалу в 165 розподілів (рис.58). Повний час дії трубки складає 74,4 с. Вона застосовується до 122 мм освітлювальних і агітаційних снарядів.
Дистанційний пристрій складається з трьох дистанційних кілець (верхнього, середнього і нижнього), запалювального механізму, затискного кільця, нажимної гайки і балістичного ковпака. Дистанційні кільця виготовлені з алюмінієвого сплаву. На нижній основі вони мають кільцевий канал з перемичкою, в якому запресований порох, що поволі горить. Нижнє і середнє кільця мають передавальні і газовідвідні отвори. У верхньому кільці на початку каналу є запальний отвір. Верхнє і нижнє кільця сполучені між собою скобою і можуть вільно обертатися при установці значення на трубці.
Рис. 58. Дистанційна трубка Т – 7:
1 - з'єднувальна скоба; 2- запобіжний ковпачок; 3 – балістичний ковпак; 4 – нажимна гайка; 5 – стопорний гвинт; 6 – кожана прокладка; 7 – верхнє дистанційне кільце; 8 – пергаментний кружок; 9 – азбестові і олов'яні кружки; 10 – передаточний стовпчик в дистанційному кільці; 11 – порохові стовпчики в корпусі; 12 – шпилька; 13 – суконний кружок; 15 – донна втулка; 16 – латунний кружок; 18 – порохова петарда; 24 – корпус; 25 – нижнє дистанційне кільце; 26 – середнє дистанційне кільце; 27 – порохова запресовка в дистанційному кільці; 28 – капсуль – запалювач з втулочкою; 29 – зажимне кільце; 30 – пружина ударника; 31 – ударник; 32 – різьбова пробка
Лекція 13
Тема 3. Заняття 3. Будова бойових зарядів.
1. Призначення та класифікація бойових зарядів.
2. Будова бойових зарядів.
1. Призначення та класифікація бойових зарядів.
Бойовим зарядом називаєтся основний елемент пострілу, складений з певної кількості пороху однієї чи декількох марок і допоміжних элементів, зібраних в певному порядку і призначе-них для придання снаряду заданої початкової швидкості.
Бойовий заряд складається із навіски пороху і допоміжних елементів. Навіска пороху являється джерелом певної кількості енергії, яка забезпечує необхідний метальний ефект. По будові заряди розділяються на постійні і змінні. Вони можуть бути повними чи зменшеними. Основну частину заряду до артиле-рійського пострілу складає бездимний порох (піроксиліновий чи нітрогліцериновий).
На рис. 59. показані постійні бойові заряди.
А б
Рис. 59. Бойові заряди:
а – патронного заряджання; б – роздільно-гільзового заряджання; 1 – снаряд; 2 – прижимний циліндр; 3 – нормальна кришка; 4 – бойовий заряд; 5 – запальник (димний порох); 6 – капсульная втулка; 7 – гільза; 8 – посилена кришка
До допоміжних елементів бойового заряду відносяться:
• спалахувач – картуз з димним порохом, що служить для належного запалювання бездимного пороху бойового заряду;
• нормальнакришка (обтюратор) – виготовляється з картону, служить для піджимання порохового заряду до дна гільзи і запобігає прориву газів в зазорі між кришкою і дульцем гільзи;
• посилена кришка – виготовляється з картону і заливається зверху парафіном, служить для герметизації заряду при зберіганні і транспортуванні;
• полум'ягасник – полум'ягасна сіль в картузі, призначена для зменшення полум'я при пострілі;
• розміднювач – кільце із свинцеового чи олов'яного дроту масою 50 – 70 г, застосовується для видалення з поверхні каналу ствола міді, що осідає в стволі від ведучого пояска снаряда (знаходиться під нормальною кришкою гільзи);
• флегматизатор – декілька шарів тонкого паперу, що просякнутий спеціальним складом (суміш церезину і парафіну) і служить для підвищення живучості стволів.
2. Будова бойових зарядів.
Для стрільби із 122 мм гаубиці Д-30 застосовують заряди в гільзах: Ж-8 "Спеціальний" – для кумулятивного снаряда; Ж-9 "Повный" и Ж-10 "Зменшений змінний" – для осколкових, фугасних, димових и освітлювальних снарядів. Якими снарядами і на яких зарядах вести стрільбу вказано в таблицях стрільби гармати.
Пороховий заряд складається з верхньої, нижньої і розсипчатої частин. Верхня частина порохового заряду складається з пучка похових трубок, зв'язаних ниткою "Корд". Нижня частина порохового заряду складається з пучка порохових трубок, зв'язаних ниткою "Корд", до нижнього краю якого прикріплені полум'ягасник і спалахувач. Розсипна частина порохового заряду розміщена в гільзі навколо нижньої частини заряду, а між верхньою і нижньою частинами поміщено картонне кільце, обмежуюче переміщення розсипної частини заряду. Розміднювач у вигляді мотка свинцевого дроту розміщений на торці верхньої частини заряду.
Повний заряд Ж-9 складається з одного пакету марок порохів 12/1 Тр – 200 г і 12/7 – 3,6 кг.
Знизу пакета пришитий спалахувач із димного розвісного пороху (ДРП) вагою 50 г і полум'ягасник із полум'ягасного пороху ВТХ-10 вагою 75 г. Зверху пакета уложені розміднювач вагою10 г, нормальна і посилена кришки. Посилена кришка залита герметизуючим складом ПП 95/5 (95 % петролатуна і 5 % парафіна).
Спеціальний заряд Ж-8 відрізняється від ПОВНОГО заряда Ж-9 тим, що розсипна частина пакета із пороху марки 9/7, а не 12/7 і між нормальною і посиленою кришками розміщається картонний циліндрик. Загальна вага пороху в заряді рівна 3,1кг. Розміднювача немає, а вага полум'ягасника ВТХ-10 – 60г.
Зменшений перемінний (ЗП) заряд Ж-10 складається (рис. 60) з основного пакета марки пороху 4/1 вагою 600 г 1 плюс одного нижнього нерівновагового пучка марки пороху 9/7 вагою 340 г 2 плюс трьох рівновагових пучків марки пороху 9/7 вагою 515 г кожен 3, зверху них укладені розміднювач вагою 10 г 6, нормальна 7 і посилена кришки 8. До основного пакету знизу пришиті спалахувач із ДРП вагою 50 г 4 і полум'ягасник із ВТХ-10 вагою 20 г 5.
Рис. 60. Зменшений перемінний заряд
При стрільбі повним чи зменшенним зарядом, якщо пучки пороху не виймались, то посилена кришка із гільзи не виймається.
При стрільбі кумулятивним снарядом посилена кришка із спеціального і повного зарядів не виймається.
Навсіхскладенихзарядахпосилену кришкувиймають,анормальнукришкувставляють безперекосівзагнутимикраямивниз.
Бойовий заряд для пострілу з ку мулятивним снарядом складається із:
• навіски трубчатого пороху марки ДГ-3 13/1;
• спалахувача ДРП;
• полум'ягасника із порохів марки 5/1 Д 25 і 3/1 УГ;
• розміднювача;
• двох картонних кружків і циліндра, вставленого між ними.
Бойовий заряд для пострілу з осколково-фугасним снарядом по будові і марці пороху аналогічний з кумулятивним снарядом і відрізняється від нього масою і тим, що розсипна частина поміщена в картуз, а для піджиму заряду в гільзі застосовані два картонних кружки і циліндрик між ними.
Лекція 14
Тема 3. Заняття 4. Засоби ініціювання.
1. Призначення, склад та будова засобів запалювання. Капсульна втулка
2. Призначення, склад та будова засобів детонування.
Засобами ініціювання називаться вироби, призначені для збудження вибухового перетворення вибухових речовин. Дія засобів ініціювання визивається простим початковим імпульсом (удар, наколювання, тертя, нагрів, промінь вогню).
По виду визваного вибухового перетворення засоби ініціювання поділяються на дві групи:
- засоби запалювання;
- засоби детонування.
1. Призначення, склад та будова засобів запалювання. Капсульна втулка.
Засобами запалювання називаються елементи пострілу, які призначені для створеня променя вогню для запалювання порохового заряду. По способу приведення в дію засоби запалю-вання розділяються на: ударні; електричні; гальваноударні.
Ударні засоби запалювання приводяться в дію ударом бойка і бувають у вигляді капсульних втулок (застосовуються у пострілах гільзового заряджання) і ударних трубок (застосовуються у пострілах картузного заряджання).
Електричні засоби запалювання застосовуються в боєприпасах реактивної артилерії і діюь від електричного імпульсу.
Гальваноударні засоби запалювання поєднують в одному зразку ударний і електричний спосіб дії.
В дійсний час в пострілах ствольної артилерії застосову-ються капсульні втулки: КВ – 2, КВ – 4, КВ – 5, КВ – 132, КВ – 13У і ударна трубка УТ – 36.
Рис. 61. Капсульна втулка КВ-4:
1 – корпус; 2 – капсуль-запалювач; 3 – прижимна втулка;
4 – наковаленка; 5 – обтюрируючий конус; 6 – паперовий кружок; 7 – підсипка димного пороху; 8 – порохові пітарди;
9 – пергаментний кружок; 10 – латунний кружок.
Для закріплення порохових петард і кружків, дульце корпусу завальцьовується. Латунний кружок і місце завальцівки покриваються лаком – мастикою чи емаллю.
Дія КВ. При ударі бойка по дну КВ утворюється вм'ятина, котра підтискує капсуль – запалювач до наковаленки, внаслідок чого запалюється ударний склад капсуля – запалювача. Гази, що утворюються при згоранні ударного складу, проходячи по каналу наковаленки, піднімають мідний обтюрируючий конус і, обтікаючи його, запалюють порохові петарди, а останні запалюють порох бойового заряду.
2. Призначення, склад та будова засобів детонування.
Засоби детонування призначенні для створення потужного вибухового імпульсу, що необхідний для визову детонації заряду бризантних вибухових речовин у більшості випадків через детонатор рідше безпосередньо.
До засобів ініціювання відносяться капсулі – детонатори, проміжні детонатори і детонатори, що складають вогневий ланцюг підривника.
Капсулі – детонатори служать для збудження детонації бризантних вибухових речовин. Розрізняють прості і комбіновані капсулі – детонатори. Прості капсулі – детонатори споряджені тільки ініціюючими ВР (гримуча ртуть, азид свинцю з запресуванням накольного складу), а комбіновані – зарядом, що складається з ініціюючої і бризантної ВР. Комбіновані капсулі володіють більш сильною ініціюючою дією, ніж прості, а також більш стійкі до струсу при пострілі і менш небезпечні при поводженні.
До капсулів – детонаторів висуваються наступні вимоги: безвідмовність дії від відповідного виду початкового імпульсу, достатня ініціююча здатність, безпека в поводженні, стійкість до змін температури і вологості, стійкість до струсу при пострілі і ударі об перешкоду.
Конструктивно комбінований капсуль – детонатор склада-ється (рис.62) з оболонки (ковпачка) 1, чашечки 2 з отвором, який прикрито кружком із шовкової тканини 3, первинного 4, 5 і вторинного заряду 6. Первинний заряд має навіску 4 із ТНРС, чутливого до променю вогню, але володіючий малою ініціюючою здатністю, та навіску азиду свинцю 5, маючого високу ініціюючу спроможність. Вторинний заряд виконується із бризантної вибухової речовини (тетрилу, тену, гексогену чи октогену).
Рис. 62. Комбінований капсуль – детонатор
Детонуюча дія залежить не тількивід ваги заряду ВР, але і від його форми: максимальна дія виходить в осьовому напрямі і залежить від співвідношення довжини заряду до діаметру. Вага заряду детонатора складає десяті долі грама, а лінійні розміри не перевищують 1 см.
Проміжні детонатори і детонатори служать для посилення вибухового імпульсу капсуля – детонатора (проміжного детонатора) і збудження вибуху заряду ВР снаряду.
Будова детонатора показана на рис. 63. В алюмінієвому стакані 1, закритому кришкою 2, знаходиться заряд бризантної вибухової речовини 3. Для спорядження детонатора можуть використовуватися тетрил, тен, гексоген. Вага заряда детонатора не перевищує 10 – 15 г.
Рис. 63. Детонатор
Всі елементи вогневого ланцюга розміщують всередині підривника в єдиній конструкції з засобами запобігання, сповільнення і зведення.
Лекція 15
Тема 4. Заняття 1. Загальна характеристика 122-мм гаубиці Д-30.
1. Призначення та задачі, що вирішуються гаубицею її склад. Основні технічні дані.
2. Призначення та будова ствола.
3. Призначення, будова та дія затвору з напівавтоматикою.
1. Призначення та задачі, що вирішуються гаубицею її склад. Основні технічні дані.
122-мм гаубиця Д-30 (2А18) призначена для:
- знищення і придушення живої сили відкритої і, що знаходиться в укриттях польового типу;
- знищення і придушення вогневих засобів піхоти;
- руйнування дзотів і інших споруджень польового типу;
- пробивання проходів у мінних полях і дротових загородженнях;
- боротьби з артилерією, мотомеханізованими засобами і танками.
Рис. 64. Загальний вигляд 122 – мм гаубиці Д – 30 в бойовому положенні:
1 – ствол з дульним гальмом; 2 – механізми наведення; 3 – затвор; 4 – рухомі станини; 5 – нижній станок; 6 – верхній станок; 7 – нерухома станина; 8 – приціл; 9 – щит; 10 – люлька
Гаубиця Д-30 має наступні основні частини.
Ствол – моноблок, складається з труби, казенника, муфти, 2-х обойм (передньої і задньої) і дульного гальма активно-реактивного типу з шворневою балкою.
Затвор – клиновий, вертикальний, з напівавтоматикою механічного (копірного) типу. Для забезпечення заряджання і запобігання від випадання снаряда з каналу ствола під час заряджання при великих кутах наведення в лотку клина мається утримувач, що наприкінці відкривання затвора автоматично утоплюється і не перешкоджає викиданню гільзи.
Постріл виконується за допомогою рукоятки спускового механізму, розташованого на щитку огородження з лівої сторони.
Спусковий механізм має блокування, спуск не може бути зроблений при положенні казенника над станинами, коли кути наведення ствола понад 18°.
Огородження з блокуванням розташовано з лівої сторони казенника, кріпиться до люльки і є захистом обслуги під час відкату і накоту ствола гаубиці.
На щитку огородження змонтовані: деталі спускового механізму; деталі механізму блокування спуску; рукоятка повторного взводу з тягою; важіль з пальцем; важіль скидання лапок викидачів; лінійка покажчика відкату з повзунком; графік для перевірки накочувача.
Люлька складається з короба і цапфової обойми. Цапфи люльки закріплені у цапфових гніздах верхнього станка. Всередині люльки, над стволом, розміщені гальмо відкату і накочувач, штоки яких закріплені в кришці люльки.
До люльки приварені кронштейни для прицілів і врівноважувального механізму, крім того, до люльки, ліворуч, кріпиться сектор підйомного механізму.
Противідкотні пристрої складаються з гідравлічного гальма відкату і накоту веретенного типу і гідропневматичного накочувача. ПВП розміщаються над стволом у люльці й укриті захисним кожухом.
Накочувач – гідропневматичний, розташований ліворуч в обоймі над стволом. Заповнений рідиною «Стеол-М» у кількості 9,77 л, а також азотом чи повітрям. Нормальний тиск у накочувачі 46+2 кгс/см2.
Гальмо відкоту – гідравлічне, веретенного типу з пружинним компенсатором, розташоване праворуч в обоймі над стволом. Воно заповнено рідиною «Стеол-М» у кількості 10,3 л. Довжина відкату при стрільбі на повному заряді 740/930 мм. Гранична довжина відкату 940 мм. Обидва циліндри закріплені в обоймі казенника і відкочуються разом зі стволом.
Верхній станок є основою коливальної частини гаубиці, у нижній частині його є патрубки для осі ходу. На лівій щоці верхнього станка кріпиться картер підйомного механізму.
Підйомний механізм – секторний, забезпечує кути вертикального наведення від -7° до +70°, розташовується на лівій частині огородження, а штурвал знаходиться у торці казенника.
Поворотний механізм – черв'ячного типу, забезпечує кути горизонтального наведення в 360°. Розташований з лівої сторони верхнього станка, ліворуч і нижче штурвала підйомного механізму. Черв'як змонтований у ексцентриковій втулці, що дозволяє виключати його при необхідності швидкої зміни напрямку стрільби.
Врівноважувальний механізм – пневматичний, штовхаючого типу, призначений для врівноважування коливальної частини у всьому діапазоні кутів вертикального наведення і полегшення підйому коліс при переведенні гаубиці з похідного положення в бойове. Він розташований з правої сторони гаубиці і складається з 2-х циліндрів, що входять один в одного. Верхня рухома опора закріплена в кронштейні люльки, а нижньою опорою служить опірний важіль механізму підйому коліс.
Ходова частина має підресорювання торсіонного типу, змонтована у патрубках верхнього станка і складається з осі ходу, двох кривошипів, двох ричагів, двох торсіонних валіків і колес.
Колеса - від вантажного автомобіля ЗИЛ-130 із пневматичною шиною з тиском 4,3 кгс/см 2.
Механізм підйому коліс забезпечує перевід коліс гаубиці з похідного положення в бойове і назад використовуючи енергію врівноважувального механізму.
Щитове прикриття товщиною 5мм захищає гарматний розрахунок від впливу дульної хвилі при пострілі, осколків і куль. Воно складається з правої і лівої половин і нижнього щитка.
Нижній станок – являється основою поворотної частини гаубиці. До верхньої частини станка приварений черв'ячний вінець, що забезпечує кругове обертання верхнього станка. До станка прикріплені три станини, одна з яких приварена, а інші рухомі і до станка кріпляться шарнірно.
Станини - коробчаті, зварної конструкції. Права і ліва станини по конструкції однакові. На кінцях станин приварені плати з отворами для сошників. У похідному положенні станини скріплені між собою стяжкою і за допомогою рамки приєднуються до ствола. У бойовому положенні станини розводяться під кутом 120° і закріплюються стопорами.
Домкрат (механічний чи гідравлічний) - призначений для підйому гаубиці на 500 мм при переведенні її з похідного положення в бойове і назад.
Механічний гвинтовий домкрат складається з піддона, 2-х гвинтів, конічних шестірень, матки, підшипників, кришки, гальма і 2-х рукояток.
Гідравлічний домкрат складається з ручного гідравлічного насоса, бачка в зборі з захисним кожухом, гідравлічного підйомника і пружинного пристрою з направляючими блоками.
Електрообладнання гаубиці забезпечує світлову сигналізацію на марші, змонтовано на лівому боці щитового прикриття і складається з габаритного ліхтаря і ліхтаря стоп-сигналу червоного кольору і включається в електромережу тягача напругою 12 В чи 24В.
Прицільні пристрої призначені для наведення гаубиці на ціль. Для стрільби прямою наводкою по нерухомих і рухомих цілях застосовується оптичний приціл ОП4М-45. Для стрільби з закритих позицій – механічний панорамний приціл Д-726-45 із залежною лінією прицілювання.
Обидва приціли розташовуються з лівої сторони люльки і закріплені на кронштейні.
Для освітлення прицілів і панорами при стрільбі в умовах поганої видимості чи вночі гаубиця укомплектована приладом освітлення «Луч Д- 726-45».
Для стрільби з гаубиці Д-30 застосовуються постріли роздільно-гільзового заряджання. Боєприпаси возять на тягачі.
Основні технічні дані 122 – мм габиці Д – 30
Балістичні
Калібр 122 мм
Початкова швидкість Vо:
осколково-фугасною гранатою (повний заряд) 690 м/с
осколково-фугасною гранатою (зменшений заряд) 276-565 м/с
кумулятивний снаряд 740 м/с
Найбільший тиск порохових газів 2500 кгс/см2
Найбільша дальність стрільби 15300 м
Маса осколково – фугасного снаряда 21,76 кг
Маса кумулятивного снаряда 14,08 кг
Маса заряда (повного) 3,8 кг
Конструктивні
Довжина ствола з дульним гальмом 4663 мм (38,2 клб)
Довжина нарізної частини 3400 мм
Число нарізів 36
Крутизна нарізів прогресивна:
на початку нарізів 45 клб (3°57¢)
наприкінці нарізів 25 клб (7°10¢)
Ширина нарізів 6,6 мм
Глибина нарізів 1 мм
Ширина поля 4 мм
Довжина зарядної камори до початку нарізів 594 мм
Кути вертикального наведення 7° ¸ +70°
Горизонтальний обстріл:
при куті піднесення від -5°до +18° 360°
при куті піднесення від +18°- 70° і положенні ствола:
між рухомими станинами 66°
між нерухомими і рухомими станинами ±29°
Кількість рідини «Стеол – М» в гальмі відкоту 10,3 л
Кількість рідини «Стеол – М» у накочувачі 9,77+0,2 л
Початковий тиск у накочувачі 46+2 кгс/см2
Довжина відкоту нормальна/гранична 740¸930 мм/940мм
Тиск у врівноважувальному механізмі при 70° 59-65 кгс/см2
Кількість рідини у врівнозважувальному механізмі 0,45 л
Кількість рідини в гідравлічному домкраті 3,0 л
Габаритні, мм
Розміри гаубиці в похідному положенні:
довжина 5400
ширина 1950
висота 1660
Розміри гаубиці в бойовому положенні:
висота 1550
висота лінії вогню 900
довжина 7800
Кліренс (мінімальний) 325
Ширина ходу 1850
Вагові, кг
Маса:
гаубиці в бойовому положенні 3300
гаубиці в похідному положенні 3400
ствола 1050
затвора 61
коливаючої частини 1500
відкотних частин 1230
люльки 210
станин (двох) 310
Експлуатаційні
Скорострільність 6 – 8 постр./хв.
Час переводу із похідного положення в бойове 1,5 – 2,5 хв.
Найбільша швидкість пересування по шосе до 60 км/год.
Тиск зцепної петлі на крюк тягача 165 кгс
Бойовий розрахунок обслуги сім чоловік (командир гармати, навідник, замковий, заряджающий, установщик, підношувачі снаряду та заряду).
Дата публикования: 2014-11-26; Прочитано: 1333 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
