Поняття зносу каналу ствола 1 страница

Знос ствола артилерійської гармати – зміна якості артилерійської гармати від впливу дії пострілів.

При пострілі основною причиною зносу є теплова дія порохових газів і дія тиску. Температура порохових газів складає 2000-3000 °С (що більше температури плавлення сталі). Тиск досягає 3500 кг/см².

Нарізна частина каналу ствола зношується неоднаково по всій довжині. Найбільший знос відбувається на ділянці, прилег-лій до початку нарізів. В середній частині ствола має місце неве-лике зменшення розмірів каналу ствола внаслідок відкладення міді від ведучого пояска снаряда і частинок сталі, винесених з початку нарізів.

Дульна частина зношується нерівномірно. Спостерігається явище розплющення полів, яке залежить від центровки снаряда.

За показник, що характеризує ступінь зносу каналу ствола, прийнята величина подовження зарядної комори, яка заміряється змінними дисками. Величина зносу визначається просуванням дисків певного діаметра на певну довжину. Ступінь зносу визна-чається за таблицею в процентах від початкової швидкості.

Визначення падіння початкової швидкості може проводи-тися відстрілом і вимірюванням початкової швидкості за допо-могою артилерійських балістичних станцій.

Повний знос каналу ствола характеризується:

- граничною величиною падіння початкової швидкості

(6-10) %;

- збільшенням розсіювання снарядів у бічному напрямі в

2 рази проти норм технічних умов.

Для зменшення зносу каналу ствола і збереження балістичних якостей гармати необхідно:

- дотримувати встановлений режим вогню;

- застосовувати зменшені і знижено-бойові заряди у всіх випадках, коли вживання їх забезпечує виконання бойової задачі;

- застосовувати флегматизатори;

- регулярно проводити чищення і змащення каналу ствола.

Вживання флегматизаторів на основі парафіну, церезину дозволяє підвищити живучість стволів у 2-3 рази, а хромування стволів у 1,5- 2 рази.

Лекція № 3

Тема 1. Заняття 3. Артилерійські затвори.

1. Призначення, вимоги та склад артилерійських затворів.

2. Принцип побудови та дії клинових затворів.

3. Принцип побудови та дії поршневих затворів.

4. Допоміжні механізми затворів.

1. Призначення, вимоги та склад артилерійських затворів.

Артилерійські затвори – частина артилерійської гармати, призначена для замикання і відмикання каналу ствола.

Затвором називається пристрій, призначений для надійного замикання ствола при пострілі, виробництва пострілу, екстракції стріляної гільзи або запальної трубки.

Затвор повинен задовольняти наступним основним вимогам:

- міцно і надійно з'єднуватися зі стволом;

- забезпечувати герметичність ствола з боку казенника в закритому стані при пострілі;

- безвідмовність у дії і безпека в експлуатації;

- зручність в поводженні;

- простота пристрою і мінімальне число деталей;

- забезпечувати простоту і надійність пострілу;

- легкість заміни відповідальних деталей у разі поломки або несправності;

- забезпечувати можливість відкриття і закриття при будь-яких кутах піднесення гармати.

Для виконання цих вимог затвор повинен мати наступні механізми:

- замикаючий;

- відкриваючий і закриваючий (напівавтоматика);

- стріляючий або ударний;

- спусковий;

- повторного зведення;

- екстрактуючий;

- запобіжний.

Затвори АУ класифікуються за наступними основними ознаками:

- за ступенем автоматизації;

- за типом замикаючої ланки;

- за способом обтюрації порохових газів.

1) За ступенем автоматизації:

а) автоматичні, при яких усі операції з виконання пострілу відбуваються за рахунок енергії порохових газів. Застосовуються в гарматах з високою скорострільністю, в основному, малого і середнього калібрів;

б) напівавтоматичні, при яких у затворі частина операцій з проведення пострілу здійснюється вручну, а частина - автоматично. Застосовуються в сучасних гарматах;

в) неавтоматичні, при яких всі операції з виробництва пострілу здійснюються вручну. Застосовуються в гарматах крупного калібру з невисокою скорострільністю.

2) За типом замикаючої ланки:

а) клинові затвори, замикаючою деталлю яких є клин. Вони бувають з вертикальним і горизонтальним переміщенням клина в казеннику, при цьому затвори відкриваються – закриваються «вниз» - «вгору»; «вправо» - «вліво»;

Рис.18. Клинові затвори:

а) – вертикальний; б) – горизонтальний;

1 – казенник; 2 – клин

б) поршневі затвори, замикаючою деталлю яких є поршень. Такі затвори відкриваються «вгору», «вправо», «вліво» на кут до 75°.

Рис. 19. Поршневий затвор для гільзового заряджання:

1 – поршень; 2 – рукоятка; 3 - гніздо

3) За способом обтюрації порохових газів:

а) гільзова – роль обтюратора виконує гільза;

б) безгільзова – роль обтюратора виконує спеціальний пристрій.

Затвори розташовуються в спеціальних вирізах у казеннику і після заряджання комори щільно і міцно закривають ствол з казенної частини.

2. Принцип будови та дії клинового затвора

Клиновий затвор призначений для надійного замикання каналу ствола при пострілі.

Рис. 20. Механізм відкривання і закривання клинового затвору і дія напівавтоматики при відкаті:

1 – пружина; 2 – стакан; 3 – рукоятка; 4 – ричаг ручного закривання клина; 5 – кулачок; 6 – кривошип; 7 – вісь кривошипа; 8 – стопор осі кривошипа; 9 – клин

Клиновий затвор складається з:

- клина;

- кривошипа (1 або 2) з віссю і рукояткою відкриття.

Основною деталлю клинового затвора, що сприймає зусилля відкоту, є клин.

Рис. 21. Схема клинового затвора:

а – задня опорна поверхня; б – упори; в – отвір стріляючого механізму; г – паз; д – лоток; е – дзеркало клина; к - пази

Клин має форму чотиригранної призми, передня грань якої виконується перпендикулярною до осі каналу ствола. Верхня і нижня грані клина паралельні осі каналу ствола, задня грань має незначний нахил до передньої грані (1°20¢-1°40¢).

Така конструкція клина забезпечує при русі його в гнізді казенника остаточне досилання гільзи при заряджанні і майже повністю виключає сили тертя між клином і гільзою при відкритті затвора, а також полегшує відкриття і закриття затвора.

У клині, в його верхній частині, є напівкруглий виріз для проходу гільзи при досиланні її в канал ствола. Це дозволяє збільшити довжину клина без збільшення його шляху при відкритті і забезпечити більш стійкий рух клина в гнізді казенника.

На передній поверхні клина є місця, які якнайбільше зношуються. Це виступи, які ударяють по плечах екстрактора, і виступи, за які зачіпляються лапки екстрактора при утриманні клина у відкритому положенні. Для збільшення часу життя клина в цих місцях робляться спеціальні вкладиші.

Для захищення клина від порохових газів, що прориваються через втулку капсуля, до передньої поверхні клина прикріпляється на гвинтах сталева загартована плитка, звана “дзеркалом” затвора. Розміри її відповідають діаметру дна гільзи.

В центрі дзеркала є отвір, вісь якого співпадає з віссю капсульної втулки гільзи. Цей отвір є продовженням внутрішнього циліндрового вирізу в клині, в якому розміщується ударно-спусковий механізм.

У середній частині бічних граней клина є фігурні вирізи, по яких ковзають кривошипи механізму відкриття і закриття затвора.

Як правило, клинові затвори встановлюються на гарматах малого і середнього калібрів, що мають роздільно-гільзове і унітарне заряджання.

Кривошип призначений для переміщення клина при відкритті і закритті затвора і служить замикаючою ланкою механізму.

Кривошип, повертаючись разом із віссю, тисне на фігурний виріз клина і переміщає його вертикально або горизонтально в гнізді казенника. Оскільки задня грань нахилена до дзеркала під кутом 1°20¢ - 1°40¢, рух клина відбувається не тільки вертикально або горизонтально, але і дещо вперед. При цьому клин передньою гранню досилає гільзу в камору, займаючи певне положення, запирає канал ствола. Кривошип не дає можливості переміщатися клину в зворотному напрямі. Кривошипи (1-2 шт) насаджені на шліци осі, яка розміщується в нижній задній частині казенника. На цій же осі на її правому торці укріплена рукоятка відкриття затвора вручну.

При розрахунку клина на міцність він розглядається як балка, вільнолежача на двох опорах, і навантажена рівномірно розподіленим навантаженням, довжиною l = D_ДП, шириною b=D_ДН, де D_ДН - діаметр камори у казенного зрізу.

Висота клина розраховується за формулою

h = 0,77 D_ДН ,

де: s_n- допустима напруга на вигин матеріалу клина.

Розглянемо сили, діючі на клин.

При пострілі тиск порохових газів впливає через гільзу на передню грань клина і створює зусилля, яке передається через задню грань клина казеннику і направлене по осі каналу ствола. Це зусилля Рдн можна розкласти на дві складові:

нормальну Р_N = Р_дн cos a і дотичну Р_кл = Р_дн sin a.

Викиданню клина з гнізда протидіє сила тертя F_тр,_. направлена вгору: F_тр.= Р_N f, де f – коефіцієнт тертя між матеріалом клина і казенника.

Самовідкрив затвора при пострілі неможливий оскільки F_тр.> Р_кл (щоб виключити самовідкрив) або Р_дн cos a > Р_дн sin a, звідки f > tg a. Коефіцієнт тертя f для сталевих поверхонь 0,08 - 0,1, отже a £ (4 - 6)°, виконують a» (1- 2) ° у сучасних гармат. Для надійного замикання каналу ствола необхідно виключити переміщення клина під дією на нього сил при пострілі, тобто для цього слід забезпечити умови самогальмування клина і мати замикаючу ланку в механізмі. Провівши ряд математичних обчислень, виводиться наступне рівняння:

a= 2 f,

де f – коефіцієнт тертя; a - кут нахилу задньої грані.

Це рівняння є умовою самогальмування клина, тобто клин буде самогальмуючим, якщо кут нахилу його задньої грані a буде менше подвоєного значення коефіцієнта тертя f.

Величина коефіцієнта тертя f залежить від:

- полягання дотичних поверхонь;

- властивостей і якості мастила, яке вживають;

- умов експлуатації;

- кількості мастила на опорних поверхнях.

Нижня межа кута a обмежується зростанням зусилля необхідного для відкриття і закриття клина, а верхня – трудністю забезпечення умови самогальмування.

Умови самогальмування для a = 0,023 і f = 0,009 не виконуються. Тому гармата з сильно змазаним клином не допускаються до стрільби.

Умови самогальмування недостатньо для надійного замикання каналу ствола клина з наступних причин:

- у сучасних гарматах закриття клина відбувається з великими швидкостями, при яких через відскок клина можливе мимовільне відмикання затвора;

- в процесі експлуатації можливі випадки порушення умови самогальмування клина через сильну змазку опорних поверхонь.

У замикаючому механізмі для забезпечення надійного замикання окрім самогальмування клина передбачена замикаюча ланка, що виключає самовільне відкривання каналу ствола в разі порушення умови самогальмування клина. Такою ланкою є кривошип.

У клинових затворах залежно від положення сили діючої на кривошип з боку клина R_N, розрізняють 3 схеми положення центру кривизни паза.

В першій схемі – центр кривизни паза лежить ліворуч від осі кривошипа і напрям дії сили R_N проходить ліворуч осі обертання кривошипа, а момент від сили, діючої на кривошип, перешкоджатиме опусканню клина. В цьому випадку кривошип прагне обернутися проти ходу годинникової стрілки, а сила тертя, прикладена до нього, буде направлена в протилежну сторону. При цьому розглядається залежність:

y₀ £ a - r₃,

де y₀ – кут між радіусом кривошипа і вертикальною площиною;

a - кут між нормаллю до поверхні дугового паза в точці дотику кривошипа і вертикальною площиною;

r₃ – кут тертя.

Для надійного замикання початковий кут установки кривошипа повинен бути менше різниці кута нахилу нормалі дугового паза в точці дотику ролика кривошипа і кута тертя. Замикання клина буде тим надійніше, чим менше коефіцієнт тертя між роликом і клином. При такій схемі затрудняється відкриття затвора. Ця схема забезпечує хорошу надійність закривання ствола.

Друга схема - центр кривизни паза лежить правіше осі обертання кривошипа. При цьому сила викликає поворот кривошипа у бік відкриття клина. Сила тертя при цьому перешкоджає відкриттю клина. В цьому випадку залежність має вигляд:

y₀ £ a + r₃.

Для надійного замикання початковий кут установки кривошипа y₀ повинен бути менше суми кута нахилу нормалі дугового паза в точці дотику ролика кривошипа a і кута тертя r₃.

Замикання клина буде тим надійніше, чим більше коефіцієнт тертя. Тому доцільно при такій схемі розташування центру кривизни паза ролик кривошипа замінити на шпильку, тобто тертя качання замінити ковзанням.

Клин, що має таку схему, легко відкривається, але не забезпечує надійність замикання, тому в конструкції таких механізмів необхідно мати стопорний пристрій, який перешкоджає повороту кривошипа, можливо використовувати пружину закриваючого механізму.

У третій схемі конструкції кривошипа вектор сили R_N проходить через вісь обертання кривошипа, а напрям сили Fк залежить від напряму руху кривошипа. При такій схемі паза затвор легко відкривається і надійно закривається, оскільки сила R_N не створює моменту ні на відкриття, ні на закриття. В умовах виробництва одержати дану схему в чистому вигляді через допуски на виготовлення дуже важко.

Ударний механізм призначений для виконання пострілу і служить для розбивання ударного складу засобів запалювання

(капсульних втулок, капсулів, ударних запалювальних трубок).

Рис. 22. Стріляючий механізм ударної дії:

1 – пружина; 2 – ударник; 3 – ричаг взводу; 4 – кришка; 5 – бойок; 6 – ричажна система

Спусковий механізм призначений для приведення в дію ударного механізму.

Сукупність ударного і спускового механізмів називається стріляючим пристосуванням.

Вони можуть бути зібрані в єдиний механізм або виконані окремими механізмами, зібраними в корпусі замикаючого механізму – клина.

За типом ударні механізми можуть бути такими:

- що зводяться при відкритті клинового затвора;

- що зводяться за допомогою спускового механізму;

- ручної дії;

- механічної дії.

Незалежно від конструкції ударних механізмів до них пред'являються наступні основні вимоги:

- надійна дія ударника по засобам запалювання, але без пробиття їх;

- достатня живучість бойка;

- зручність експлуатації (легкість розбирання, складання, ремонту).

Надійність дії ударника залежить від запасу кінетичної енергії, якою він має у момент зіткнення і визначається за формулою:

А_у= h = ,

де h = ККД механізму (» 0,9);

F₀- сила попереднього підтискання пружини (» 300-350 Н);

F_l - сила пружини при зведеному ударнику (m F₀);

m – ступінь стиснення пружини (» 1,7-2);

l - робочий хід ударника (» 10-15 мм);

m_у- маса ударника;

m_п – маса пружини;

V_у -швидкість ударника

Практично приймається:

- для латунних втулок капсулів А_уб = 3,5 - 4,0 Нм;

- для сталевих втулок капсулів А_у = 7 - 12 Нм.

Нижня межа береться за умови надійності спрацьовування втулки капсуля, а верхня–за умови виключення її пробиваємості.

Швидкість ударника V_у приймається:

- для латунних втулок капсулів - 5-7 м/с;

- для сталевих втулок капсулів - 10-12 м/с.

Жорсткість пружини С визначається за формулою:

С=

Діаметр бойка d_б береться таким, щоб площа поперечного перетину отвору для його виходу в дзеркалі клина або поршня не викликала вибивання пробки у втулці капсуля під дією тиску порохових газів і звичайно приймається d_б = 3-3,5 мм.

Зусилля на ручному спуску - 20- 40 Н.

Переваги клинових затворів:

1.Простота пристрою.

2.Легкість відкриття і закриття.

3.Виключено заклинювання затвора.

4.Виключення можливості затискання руки зарядного між затвором і казенним зрізом ствола.

5.Простота автоматизації.

Недоліки:

1.Відносно велика маса.

2.Важко здійснити надійну обтюрацію при картузному заряджанні.

3. Принцип будови і дії поршневого затвора

Поршневий затвор складається з: поршня, рами, механізму відкриття і закриття, обтюрируючого пристрою, стріляючого пристрою.

Рис. 23. Поршневий затвор для гільзового заряджання:

1 – поршень; 2 – рукоятка; 3 - гніздо

Головною частиною поршневого затвора є поршень у формі циліндра, на зовнішній поверхні якого є гвинтова нарізка. Поршень вгвинчується в гніздо затвора казенника або кожуха, що має аналогічну гвинтову нарізку, чим досягається надійне замикання каналу ствола при пострілі.

Рис. 24. Схеми двохсекційних поршневих затворів:

а – одноступінчаті; б – двохступінчаті

Поршень має секторну нарізку (2- східчасту і 3- східчасту). 2-східчаста нарізка має 6 нарізок і 3 гладкі сектори або 8 нарізок і 4 гладкі сектори. 3-східчаста нарізка має 9 нарізок і 3 гладкі сектори. Повне замикання затвора при розвороті поршня визначається за формулою:

360°/ n,

де n – число всіх секторів.

Рис. 25. Принципова схема приводу поршневого затвору:

1 – вісь; 2 – шип; 3 – рукоятка; 4 – затворна рама;

5 – поршень; 6 – зубчатий сектор; 7 – рейка; 8 – гніздо;

9 – виступ; 10 – стопор роами; а – дуговий паз

У крупнокаліберних гармат знайшли широке вживання 2-тактні затвори з циліндричною секторною нарізкою поршня. Це дозволяє при відносно малій довжині поршня і невеликому куті розвороту (35-50°) добиватися надійного закриття і замикання каналу ствола.

Нарізка робиться міцною, щоб поршень не міг одержати обертальний рух при пострілі під дією сили Р_дн, кут підйому витків гвинтової лінії поршня повинен бути не більше 1°. Нахил гвинтової лінії забезпечує надійну обтюрацію і полегшує відкриття затвора.

Різьба поршня розраховується на вигин, зріз, зминання.

При цьому вважається, що перший виток сприймає максимальне навантаження, рівне 0,34 Р_дн.

Окрім розрахунку на міцність різьби, поршень розраховується на міцність дна і перевіряється на жорсткість вузла замикання.

Для зручності відмикання і замикання затвора поршень кріпиться на рамі, шарнірно зв'язаній з казенником за допомогою осі (вертикальної або горизонтальної).

Для полегшення відкриття і закриття затвора на гарматах крупного калібру встановлюють противагу, що стопориться при пострілі. Для запобігання прориву газів між поршнем і казенником, служить обтюрируюче пристосування, яке складається з:

- грибоподібного стержня;

- обтюрируючої подушки;

- 2-сталевих розрізних кілець.

Рис. 26. Схема поршневого затвора з пластичним обтюратором для картузного заряджання:

1 – прокладка; 2 – пружина; 3 – поршень; 4 – кільце; 5 – обтюрируюче кільце; 6 – грибовидний поршень

Грибоподібний стержень виготовляється з легованої жароміцної сталі і має крізний канал, що забезпечує доступ променя вогню з ударної (гальвано-ударної) трубки до заряду, розташованого в каморі. Обтюрируюча подушка служить для виключення прориву газів з камори при пострілі, виготовляється з тальку, графіту і олиата алюмінію (М-66), або спеціальної гуми (РК-9). Подушка зберігається в спеціальному футлярі. Сталеві розрізні кільця оберігають від руйнування обшивку обтюрирую-чої подушки під час стрільби. Перед стрільбою обтюрируюче пристосування перевіряється на щільність прилягання за допо-могою «синьки» – розчину ультрамарину у веретенному маслі. Постріл здійснюється за допомогою стріляючого пристрою.

Позитивні якості поршневих затворів:

1. Відносно невелика маса.

2. Можливість забезпечення щільного замикання ствола.

Недоліки:

1. Складність виготовлення поршня.

2. Витрата часу на відкриття і закриття.

3. Складність автоматизації приводу затвора.

4. Допоміжні механізми затворів.

Для забезпечення надійної і безпечної роботи затворів вони повинні мати обов'язкові додаткові механізми і пристрої:

- механізм відкриття і закриття ручної дії;

- ударний механізм;

- спусковий механізм;

- викидаючий механізм;

- запобіжний механізм;

- напівавтоматика.

Для зручності відкриття 2-тактних поршневих і горизонтальних клинових затворів кут повороту рукоятки не перевищує 120°. Хід важелів в клинових затворах знаходиться в межах 85-100°. У цих же межах знаходиться кут повороту вертикально розташованої рукоятки у клинових затворів з вертикальним рухом клина.

Рис. 27. Ручний привід відкривання і закривання клинового затвору:

1 – стержень; 2 – екстрактори; 3 – клин; 4 – кривошип;

5 – ось кривошипа; 6 – защіпка; 7 – рукоятка; 8 – задвижка; а – сегментний виріз; б – паз

Пристрій закриваючих механізмів повинен забезпечувати недопущення самовільного відкриття затвора. Це досягається зчепленням рукоятки з рамою і постановкою спеціальних стопорів інерційної або механічної дії. А в клинових затворах фіксація закритого затвора досягається тим, що кінці пазів на зовнішніх поверхнях клина робляться такого профілю, щоб передача руху від клина до рукоятки була неможливою. Іноді ставляться стопори інерційної або механічної дії.

Ударний механізм призначений для здійснення пострілу. При зведеному механізмі ударник зволікається назад і стискає бойову пружину, в яку акумулюється певна кількість енергії.

В ударному механізмі ударник після удару по капсулю повинен відходити назад. Цей відхід за величиною повинен бути таким, щоб кінець бійка відставав від поверхні дзеркала затвора не менше, ніж на 0,5 мм. Якщо цього немає, то ударний механізм повинен мати таку конструкцію, щоб при відкритті затвора спочатку зводиться ударник і лише після цього починався рух клина або поршня. Для безвідмовної дії ударного механізму ударник повинен ударяти по центру капсульної втулки.

Спусковий механізм служить для спуску ударного механізму. Ударні механізми розділяються на механічні і електричні.

Механічні спускові механізми передають зусилля замкової обслуги на стопор взводу ударного механізму. Вони вимагають ретельного регулювання, оскільки частина деталей розміщена на затворі, частина – на казеннику, а частина – на люльці.

Електричні спускові механізми можуть бути електромагнітними і електрозапальними.

Електромагнітні за конструкцією аналогічні механічним, впливаючи безпосередньо на механічний спусковий механізм або ж зводять і утримують ударник електромагнітом, а розмикання електричного ланцюга проводить спуск ударника.

В електрозапальних спускових механізмах обов'язкова ізоляція окремих вузлів і деталей, ковзаючих контактів і електрозапальних трубок або втулки.

Рис. 28. Схема викидаючого механізму важільного типу:

1 – виступ; 2 – клин; 3 – ось; 4 – двохплечні важелі;

а – зуб; б – зачіп

Викидаючий механізм призначений для екстракції гільзи з камори гармати після пострілу, а також для витягання гільзи з бойовим зарядом після осічки. Цей механізм розміщується в основному в клинових затворах або в стріляючому пристрої поршневих затворів.

За конструкцією викидаючі механізми діляться на:

- важельні;

- кулачкові.

За характером додаткового навантаження на гільзу, вони бувають:

- ударної дії;

- плавної дії.

Вимоги до викидаючих механізмів:

- забезпечити надійне витягання гільзи з камори;

- відкидання гільзи на відстань 1,5 -2 м від казенника.

Викидаючий механізм важеля ударної дії клинових затворів складається з двох екстракторів, надітих на вісь викидачів. Екстрактори вгорі мають зачіпи, якими з'єднуються з фланцем гільзи, а внизу – нижні виступи. При відкритті клина його кулачки ударяють по нижніх виступах екстракторів і повертають їх щодо своїх осей. При цьому зачіпи екстракторів, діючи на фланець, витягують гільзу з камори і надають їй певну швидкість. На екстракторах клинових затворів з напів-автоматикою робляться верхні виступи, якими вони утримують клин в нижньому положенні після відкриття затвора. Такі механізми встановлені на гарматах МТ-12, Д-30.

Запобіжні пристрої підрозділяються на 3 типи:

- що запобігають від передчасного пострілу – при неповністю закритому затворі;

- що запобігають від випадкового пострілу – через високу автоматизацію процесу відкриття – закриття – механічний;

- на випадок затяжного пострілу, що спрацьовує тільки після пострілу або виключення запобіжника.

Напівавтоматика– це пристрій, що призначений для приведення в дію частини механізмів затвора після пострілу і заряджання гармати. Вона складається з відкриваючого і закриваючого механізмів. Напівавтоматика працює за рахунок енергії частин відкотів.

Напівавтоматика повинна задовольняти наступним основним вимогам:

- висока надійність за будь-яких умов експлуатації;

- її дія не повинна істотно позначатися на роботі противідкотних пристроїв;

- висока живучість, компактність, безпека і зручність в експлуатації.

Відкриваючий механізм призначений для приведення в дію механізмів затвора: замикаючого, викидаючого і ударного після пострілу.

Закриваючий механізм напівавтоматики пружинного типу, призначений для приведення в дію механізмів затвора замикаючого і запобіжного – після заряджання гармати.

Копірний відкриваючий механізм ударної дії працює за рахунок енергії частин відкотів при накаті. При відкоті шпилька кулачка, зустрічаючи копір, який закріплений на люльці, повертається разом з кривошипом з кутовою швидкістю. Кривошип, діючи роликом на фігурний паз клина, переміщає його вниз з іншою швидкістю.

Позитивні якості такого механізму:

- простота пристрою;

- безвідмовність у роботі;

- висока надійність.

Недоліки:

- залежність від швидкості накату;

- ударний характер передачі зусиль.

Такі механізми застосовуються для вертикального переміщення клина, маса якого не перевищує 40-60 кг (МТ-12, Д-30).

Допоміжні механізми призначені для:

- полегшення роботи обслуги при заряджанні гармати;

- полегшення роботи обслуги при пострілі.

До них відносяться:

- утримуючий механізм;

- механізм повторного зведення;

- механізм полегшення заряджання.

Утримуючий механізм призначений для утримання снаряда, а в деяких випадках – і гільзи в каналі ствола при заряджанні, коли стрільба ведеться при великих кутах наведення ствола. Цей механізм застосовується тільки в гарматах з роздільно–гільзовим заряджанням. Основною деталлю утримую-чого механізму є держак, який розміщується в лотку клина або в казеннику. При відкритому затворі держак, знаходиться під поверхнею лотка клина або казенника і перешкоджає випаданню снаряда з камори до моменту його досилання в сполучний конус. При відкритті затвора держак за допомогою спеціального пристрою в момент викидання гільзи втоплюється в своє гніздо і не перешкоджає її руху. Після викидання гільзи при подальшому відкритті затвора держак займає своє початкове положення. Механізм повторного зведення призначений для зведення ударного механізму без відкриття затвора при осічках. Він застосовується в затворах, зведення ударного механізму яких відбувається при їх відкритті.