Тема 1. 6. Психофізіологічний аналіз трудової діяльності учнів

План

1. Вплив праці на розвиток психофізіологічних характеристик учня.

2. Психофізіологічні особливості працездатності і втоми учнів у трудовій діяльності.

3. Фізіологічне обґрунтування режиму праці і відпочинку учнів.

4. Психологічні ритми та їх значення для трудової діяльності людини.

5. Прояви вікових та психофізіологічних особливостей людини в процесі праці та їх вплив на засвоєння трудових дій.

6. Індивідуальний стиль діяльності учнів в залежності від їх темпераменту.

Література: 37, 39, 44, 55, 59, 65, 67, 79, 86, 87, 98, 131, 139, 143, 190.

Вплив праці на розвиток психофізіологічних характеристик учня.

Розвиток психологічних характеристик людини в процесі праці. Психічні особливості людини (здібності, риси характеру і т.д.), а також різні особливості психічних процесів (сприйняття, пам’яті) проявляються і формуються в ході трудової діяльності. Діяльнісний підхід вимагає всебічного обліку загальних психологічних характеристик, єдності аналізу психічної діяльності і діяльності зовнішньої (практичної).

Праця надає неординарний вплив на психологічні та психофізіологічні функції. Разом з тим, як показали досліди багатьох авторів, вплив праці на розвиток психологічних характеристик людини визначається багатьма соціально-психологічними факторами. Серед них можна виділити цільове значення зв’язків між людьми, цільові функції тих чи інших груп, формування міжособистісних стосунків, сумісності, ціннісні орієнтації людини і т.д.

Комплексне соціологічне і соціально-психологічне дослідження ціннісних орієнтацій людини в процесі трудової діяльності показало, що вони являють собою складний компонент ієрархічно організованої структури ставлення людини до умов трудової діяльності. Є багато літератури яка присвячена дослідженню різних станів готовності людини до певного способу дій. Їх називають по-різному – життєва позиція, спрямованість інтересів, ціннісна орієнтація, соціальна установка, суб’єктивне відношення, домінуюча мотивація, суб’єктивний зміст, який надається діям, та ін. Все це, як рахував В. А. Ядов, відноситься до сфери диспозицій людини, яка зафіксована в його соціальному досвіді і забезпечує сприйняття і оцінку умов діяльності, а також тенденцію до дії в цих умовах.

Диспозиції особистості не хаотичні, а утворюють певну систему. Вивчення особливостей диспозиційної структури і її властивостей, об’єктивних і суб’єктивних умов її формування, відношень з реальною соціальною поведінкою людини в процесі трудової діяльності показало, що вищі диспозиційні утворення більше піддаються впливу загальних соціальних умов, а нижчі – впливу часткових обставин повсякденної діяльності. З’ясувалося, що вирішальну роль у формуванні поведінки відіграють не стільки часткові диспозиції до способів діяльності, скільки загальна зайнятість в сфері діяльності. Причиною розбіжностей між поведінкою і однойменною диспозицією можуть бути інші диспозиції особистості, стосовно яких регульована поведінка виступає не в якості самоцілі, а в якості засобу, інструмента.

Слід відмітити, що розбіжності між диспозиціями і фактичною поведінкою людини в умовах трудової діяльності є результат як соціальних, так і індивідуальних факторів. З боку соціальних умов основним джерелом таких розбіжностей є протиріччя соціально-нормативних упереджень, які відносяться до різних сторін діяльності людини. З боку суб’єкта діяльності, причини невідповідності між диспозиціями і реальною поведінкою можуть бути пов'язані з різними перепонами на шляху реалізації регулюючих диспозицій, а також з процесами їх усвідомлення суб’єктом і взаємодії з дослідником, який вивчає це явище.

Досліджуючи розвиток міжособистісних стосунків в процесі трудової діяльності, Н. Н. Обозов виявив, що схожість чи розбіжність між людьми виступає в якості одного з найважливіших факторів, які визначають розвиток стосунків (дружніх), сумісність і спрацьованість людини з людиною. Він виділяє два рівня схожості чи розбіжності. Перший рівень – це стійке відношення їх індивідуальних (природних і особистісних) параметрів (темпераменту, інтелекту, характеру, мотивації, інтересів). Другий рівень схожості: розходження є ситуативне, функціональне відношення думок, оцінок, ставлень до себе, партнера, інших людей, до предметного світу. Другий рівень схожості – відмінність відображає особливості першого рівня. Другий рівень ділиться на вихідний (до взаємодії думок, оцінок) і результативний (нове відношення думок, оцінок, як наслідок взаємодії між людьми).

Розвиток потреб і мотивів в процесі трудової діяльності. Важливе значення для розвитку особистості в трудовій діяльності мають духовні потреби, які є специфічними людськими потребами (потреби в пізнанні і естетичній насолоді), а також соціальні потреби: потреби в праці, спілкуванні, масовій діяльності, статусі, оцінюванні своєї діяльності. Виникнення і розвиток праці привели до глибокого розвитку духовних і соціальних, тобто чисто людських, потреб.

Участь людини в трудовій діяльності забезпечується різними спонуканнями чи мотивами. Кожна дія і поступок людини мотивовані. Психологічні спостереження показують, що мотиваційна сфера включає окремі риси і особливості особистості, які зв’язані між собою в єдину цілу структуру, яка має центр, навколо якого шикуються всі інші риси і особливості людини.

В якості трудових мотивів виступають різні спонукання: трудові потреби і інтереси людини, її визначені морально-естетичні установки і ідеали як компоненти світобачення і переконань, почуття і замисли. Вивчення мотивів людини в процесі трудової діяльності мають важливе значення для розуміння її ставлення до праці, до трудового колективу. Одні люди, наприклад, добросовісно ставляться до праці в силу потреб, інші – в силу розуміння відповідності, а треті – частково, в інтересах досягнення кар’єри. При аналізі поведінки і діяльності слід не лише визначити основне прагнення, але і з’ясувати морально-психологічні установки особистості, які визначають її життєву позицію, її ставлення до різних сторін трудової діяльності.

Розвиток інтересів особистості в процесі праці. Інтереси, тобто ставлення особистості до трудової діяльності в силу її різного життєвого значення і емоційної привабливості, виникають на основі потреб у праці, але не зводяться лише до них. Якщо потреба виражає необхідність, то інтерес виражає особисту приязнь до якоїсь конкретної трудової діяльності. Формування і розвиток трудових інтересів і нахилів особистості до вибраної професії є процесом довгим і складним. Основи таких нахилів повинні закладатися ще в школі і розвиватися, поглиблюючись в процесі професійно-педагогічної підготовки до праці. Виховання змістовних трудових інтересів, які б стимулювали активну діяльність людини, − одне з найважливіших завдань підготовки людини до трудової діяльності.

Психолого-педагогічними спостереженнями встановлені різні групи людей, інтереси і професійні нахили яких відрізняються за різними параметрами.

Важливо врахувати значення інтересів для розвитку особистості школяра, студента, дорослої людини, так як інтереси разом з мотивами, потребами, активно приймають участь в процесах формування мети і прийняття рішень. Праця, яка не має інтересу – малопродуктивна.

Трудові інтереси розрізняють за їх змістом і напрямом. При трудовій діяльності, в першу чергу, необхідно формувати творчі інтереси, які характеризують високий рівень розвитку особистості. Це, перш за все, пізнавальні інтереси до праці (в широкому розумінні слова). Важливе значення має виховання спеціальних загальнотрудових інтересів, які включають інтерес до масової роботи, до організаторської діяльності, а також безпосередніх і опосередкованих інтересів. Під безпосереднім інтересом розуміють інтерес до самого процесу трудової діяльності. Під опосередкованим інтересом розуміють інтерес до результатів діяльності: наприклад, до вибору професії, до певного службового і суспільного положення, вченого звання і, нарешті, до матеріальних результатів праці. Найбільш плідним для активної і продуктивної діяльності особистості є правильне ставлення до безпосереднього і опосередкованого інтересів в процесі праці.

Вплив трудової діяльності на формування світогляду особистості. Формування особистості в трудовій діяльності включає також формування її світогляду, тобто системи поглядів на працю, трудові відносини і т.д. Світогляд закладається з дитинства. Його формування розпочинається з практичного засвоєння певних трудових звичок, установок, симпатій і антипатій. Але лише на відносно високій стадії розвитку особистості у неї виникає потреба звести ці окремі моменти до певної системи ставлення до праці, яка дозволяє не лише оцінити її, але і визначити певний зміст. Світогляд особистості складає ядро її спрямованості, її ставлення до різних сторін суспільного, до праці. Спрямованість особистості є одночасно показником стійкості ієрархічної структури мотивів, яка складається у людини дуже рано. Світогляд є одним з найважливіших компонентів у формуванні особистості, оскільки він відбивається на всьому характері людини, на всій сукупності особливостей трудової поведінки. Систему характеристик світогляду особистості складають наступні ознаки: змістовність і науковість, систематичність і цілісність, логічна послідовність, ступінь узагальнення і конкретності, зв’язок з діяльністю і поведінка. Всі ці характеристики формуються в процесі ігрової, навчальної і трудової діяльності людини.

На основі світогляду, морально-політичних поглядів складаються моральні цінності особистості, тобто образ, яким керується особистість і який визначає план самовиховання. Моральні цінності служать основним мотивом і планом трудового самовиховання особистості. Таким чином на формування особистості впливає ціла система характеристик. Крім того, цілісна психологічна організація особистості проявляється в певному стилі життя і трудової поведінки.

Для вивчення особистості в процесі трудової діяльності можна користуватися такою схемою: загальні біографічні відомості про людину, особистість; принциповість; рівень свідомості; взаємовідношення з колективом і його членами; ставлення до самого себе; мотивація; ставлення до праці, мотиви цього ставлення; основні потреби, ступінь їх прояву і способи задоволення; трудові інтереси і нахили; етичні та естетичні якості; розумова активність, особливості сприйняття, пам’яті, мовлення і мислення; особливості моторики; спеціальні здібності: розумові, технічні, художні, поетичні, рухові та ін.; вольові якості; емоційні особливості; особливості темпераменту; діапазон реактивності, сила, врівноваженість і рухливість нервово-психічних процесів. Але в залежності від цілей і задач спостереження схема може мінятися, зменшуватися чи доповнюватися. Одна з таких схем буде використана нами при складанні психофізіологічної характеристики учня щодо трудової діяльності і трудового навчання та вибору професії, що буде зроблено Вами при виконанні ІНДЗ за І змістовий модуль.