Порядок вилучення з обігу та передавання для дослідження сумнівних банкнот 2 страница

2027 «Прострочена заборгованість суб’єктів господарської діяльності за врахованими векселями» (активний);

2028 «Нараховані доходи за врахованими векселями суб’єктів господарської діяльності» (активний);

2029 «Прострочені нараховані доходи за врахованими векселями суб’єктів господарської діяльності» (активний);

3108 «Нараховані доходи за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж» (активний);

3118 «Нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж» (активний);

3119 «Прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж» (активний);

3208 «Нараховані доходи за акціями та іншими вкладеннями з нефіксованим прибутком у портфелі банку на інвестиції» (активний);

3218 «Нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції» (активний);

3219 «Прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції» (активний);

3308 «Нараховані витрати за цінними паперами власного боргу, емітованими банком» (пасивний);

3328 «Нараховані витрати за ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком» (пасивний);

3578 «Інші нараховані доходи» (активний);

3579 «Прострочені інші нараховані доходи» (активний);

6022 «Процентні доходи за рахунками суб’єктів господарської діяльності за врахованими векселями» (пасивний);

6050 «Процентні доходи за цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж» (пасивний);

6051 «Процентні доходи за цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на інвестиції» (пасивний);

6052 «Процентні доходи за іншими цінними паперами в портфелі банку на продаж» (пасивний);

6053 «Процентні доходи за іншими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції» (пасивний);

6090 «Процентні доходи за позабалансовими операціями» (пасивний);

6103 «Комісійні доходи за операціями з цінними паперами для банків» (пасивний);

6113 «Комісійні доходи за операціями з цінними паперами для клієнтів» (пасивний);

6203 «Результат від торгівлі цінними паперами на продаж» (активно-пасивний);

6300 «Дивідендний дохід за акціями та іншими вкладеннями» (пасивний);

6394 «Позитивний результат від продажу цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані та дочірні компанії» (пасивний);

7050 «Процентні витрати за цінними паперами власного боргу, які емітовані банком, крім ощадних сертифікатів» (активний);

7052 «Процентні витрати за ощадними сертифікатами власного боргу, які емітовані банком» (активний);

7103 «Комісійні витрати за операціями з цінними паперами» (активний);

7394 «Негативний результат від продажу цінних паперів
на інвестиції, вкладень в асоційовані та дочірні компанії» (активний);

9600 «Не сплачені банками доходи» (активний);

9601 «Не сплачені клієнтами доходи» (активний).

Під час нарахування доходів здійснюються такі бухгалтерські проведення:

Д-т — рахунки для обліку нарахованих доходів за першим, другим і третім класами;

К-т — рахунки для обліку процентних, комісійних та інших доходів за шостим класом;

Наприклад, при нарахуванні комісійного доходу за надані послуги здійснюється таке проведення:

Д-т 3578 «Інші нараховані доходи»;

К-т 6113 «Комісійні доходи за операціями з цінними паперами для клієнтів».

Під час отримання банком коштів за раніше визнаними нарахованими доходами здійснюються такі бухгалтерські проведення:

Д-т — рахунки для обліку грошових коштів;

К-т — рахунки для обліку нарахованих доходів за першим, другим і третім класами.

Наприклад, при сплаті клієнтом комісійної винагороди здійснюється таке проведення:

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності»;

К-т 3578 «Інші нараховані доходи».

Якщо нараховані доходи своєчасно не отримані в обумовлений угодою термін, то наступного робочого дня здійснюються такі бухгалтерські проведення:

Д-т — рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів за першим, другим і третім класами;

К-т — рахунки для обліку нарахованих доходів за першим, другим і третім класами.

Наприклад, при несплаті клієнтом комісійної винагороди за надані послуги здійснюється таке бухгалтерське проведення:

Д-т 3579 «Прострочені інші нараховані доходи»;

К-т 3578 «Інші нараховані доходи».

У разі часткового або повного погашення контрагентом заборгованості за нарахованими доходами, що обліковуються на рахунках прострочених нарахованих доходів, виконується таке бухгалтерське проведення:

Д-т — рахунки для обліку грошових коштів;

К-т — рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів за першим, другим і третім класами.

Під час нарахування процентних, комісійних та інших витрат здійснюються такі бухгалтерські проведення:

Д-т — рахунки для обліку процентних, комісійних та інших витрат за сьомим класом;

К-т — рахунки для обліку нарахованих витрат за третім класом.

Наприклад, при нарахуванні процентних витрат за ощадними сертифікатами, розміщеними банком, здійснюються такі проведення:

Д-т 7052 «Процентні витрати за ощадними сертифікатами власного боргу, які емітовані банком»;

К-т 3328 «Нараховані витрати за цінними паперами власного боргу, емітованими банком».

8.2.5. Особливості обліку окремих операцій
банку з цінними паперами

Цінні папери (крім приватизаційних паперів) можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Наприклад, банки можуть здійснювати такі операції з векселями:

1) кредитні:

а) урахування векселів;

б) видача позичок під забезпечення векселів;

в) рефінансування вексельних операцій.

2) комісійні:

а) прийняття векселів на інкасо для одержання платежів і для оплати векселів у строк;

б) зобов’язання оплатити вексель за платника (доміціляція);

в) авалювання векселів.

Операції з урахування векселів і видачі позичок під забезпечення векселів у бухгалтерському обліку здійснюються окремо.

Урахування векселів полягає в тому, що банк, придбавши вексель за іменним або бланковим індосаментом, терміново його сплачує пред’явнику, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі строку.

Економічною сутністю операції врахування векселів є дострокова грошова реалізація векселя його держателем банку і переведення комерційного кредиту в банківський.

Ураховуючи вексель, банк отримує його у своє розпорядження, стає кредитором-векселедержателем з усіма правами та обов’язками.

Для своєчасного отримання платежу за врахованими векселями банк веде нагляд за строками настання платежів.

Облік коштів, наданих за врахованими (а також авальованими) банком товарними векселями (простими і переказними) до настання строку платежу за векселем, здійснюється за балансовим рахунком 2020«Рахунки суб’єктів господарської діяльності за врахованими векселями». За цим рахунком не обліковуються кошти, які надані у разі використання векселів як застави.

Неоплачений у термін платежу вексель банк повинен за описом передати нотаріусу для опротестування. Протест про неоплату векселя здійснюється у порядку, визначеному Женевською конвенцією 1930 р. На здані векселі нотаріус видає банку квитанцію встановленої форми.

Опротестовані векселі суб’єктів господарської діяльності враховуються за балансовим рахунком 2027«Опротестовані векселі суб’єктів господарської діяльності». Опротестований вексель повертається від нотаріуса у банк з написом про опротестування.

Сума заборгованості за опротестованим векселем перераховується на рахунок сумнівної заборгованості (балансовий рахунок 2092 «Сумнівна заборгованість за врахованими векселями суб’єктів господарської діяльності»).

Номінальна вартість врахованих векселів обліковується за позабалансовим рахунком 9819 «Інші цінності і документи». Векселі, які придбані банком та відіслані на інкасо в банки-кореспон­денти, обліковуються за рахунком 2020 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за врахованими векселями», їх номінальна вартість враховується за рахунком 9831 «Документи і цінності, відіслані на інкасо».

При переобліку врахованих векселів в інших банках різниця, що виникає між їх фактичною вартістю та сумою рефінансування, відноситься відповідно на рахунок 6103 «Комісійні доходи за операціями з цінними паперами для банків» чи рахунок 7103 «Комісійні витрати за операціями з цінними паперами».

Банки можуть надавати позички під забезпечення прийнятих векселів. Прийняті як застава векселі враховуються за позабалансовим рахунком 9501 «Застава, за якої предмет застави передається банку».

У разі непогашення позички згідно з розпорядженням позичальника на погашення позички зараховуються суми, які надходять від векселедавців на оплату векселів.

Комерційні банки можуть отримувати від Національного банку України кредит під забезпечення державних цінних паперів (ломбардний кредит) — 1313 «Ломбардні кредити, які отримані від Національного банку України». У цьому разі депозитарієм Національного банку України здійснюється блокування цінних паперів, які є забезпеченням ломбардного кредиту.

Після погашення ломбардного кредиту здійснюється розблокування рахунків депо комерційного банку і надання права вільного обігу цінних паперів.

Банки можуть надавати та отримувати кошти за операціями РЕПО шляхом купівлі (продажу) цінних паперів на певний період за умови зворотного їх викупу за заздалегідь обумовленою ціною.

Облік коштів, наданих в обмін на цінні папери, які є предметом операції РЕПО, здійснюється за балансовими рахунками 1522 «Кошти, які надані іншим банкам за операціями РЕПО»; 2010 «Кошти, які надані суб’єктам господарської діяльності за операціями РЕПО». Повернення цінних паперів здійснюється у день їх зворотної купівлі.

Кошти, що отримані банком за операціями РЕПО шляхом продажу цінних паперів на певний період за умови їх зворотного викупу, враховуються за балансовими рахунками 1311 «Кошти, які отримані від Національного банку України за операціями РЕПО»; 1622 «Кошти, які отримані від інших банків за операціями РЕПО».

Різниця між ціною продажу (купівлі) та ціною зворотного продажу (купівлі) є процентним доходом, який отримує сторона, що виступає покупцем у першій частині операції РЕПО.

Банки приймають для інкасування векселі з оплатою в тих місцях, де є установи банків. Номінальна вартість прийнятих на інкасо векселів ураховується за позабалансовим рахунком 9830«Документи і цінності, прийняті на інкасо».

Прийнявши на інкасо векселі, банк зобов’язаний своєчасно надіслати їх за місцем платежу і поставити до відома платника повідомленням про надходження документів на інкасо.

У разі неодержання платежу за векселем банк зобов’язаний подати його для опротестування від імені довірителя (якщо останній не дав розпорядження повернути йому неоплачений вексель), а також повідомити його про виконання доручення.

Неоплачені документи зберігаються в банку (для повернення на вимогу клієнтові) протягом установленого терміну. Після закінчення терміну банк не відповідає за подальше їх зберігання.

За здійснення інкасування векселів банк отримує винагороду (комісію).

Комерційні банки можуть здійснювати на комісійній основі купівлю-продаж цінних паперів від свого імені та за дорученням і за рахунок коштів клієнтів.

Облік сум дебіторської (кредиторської) заборгованості за розрахунками за цінними паперами для клієнтів здійснюється за балансовими рахунками 2801 «Дебіторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для клієнтів» та 2901 «Креди­торська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для клієнтів».

Цінні папери, які належать клієнтам, але перебувають у банку згідно з договором про довірче управління, обліковуються за позабалансовим рахунком 9700 «Цінні папери клієнтів у довірчому управлінні».

Прийняті цінні папери клієнтів на зберігання банк обліковує за позабалансовим рахунком 9702 «Цінні папери на зберіганні».

Розділ 9

Облік валютних операцій

9.1. Сутність валютних операцій

Одним із напрямів банківського бізнесу є його діяльність на валютному ринку, яка представлена як операціями клієнтів, так і безпосередньо власними операціями банків. Крім цього, банкам належить функція агента валютного контролю, яка зобов’язує їх здійснювати контроль за дотриманням вимог валютного законодавства.

Валютними операціями є господарські операції, вартість яких визначається в іноземній валюті, або ті, що потребують розрахунків в іноземній валюті.

Для правильного відображення у бухгалтерському обліку операцій з іноземною валютою слід усвідомити такі терміни та поняття:

· валютні цінності — валюта України, іноземна валюта, платіжні документи, що виражені в іноземній валюті;

· валюта України (гривня) — грошові знаки у формі банкнот, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;

· іноземна валюта — іноземні грошові знаки у формі банкнот, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;

· платіжні документи, що виражені в іноземній валюті, — іменні чеки, виражені в іноземній валюті (далі — іменні чеки), дорожні чеки, виражені в іноземній валюті (далі — дорожні чеки).

Розпочати діяльність на валютному ринку банк має право за наявності ліцензій або письмового дозволу, що надається Національним банком України. Будь-який банк, котрий офіційно зареєстрований на території України, має банківську ліцензію й отримав письмовий дозвіл Національного банку України на здійснен­ня валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів, називається уповноваженим банком.

Легалізація діяльності банку на валютному ринку здійснюється за умови: відповідності спеціальним вимогам, до яких належать показники регулятивного капіталу, наявність фахівців відповідної кваліфікації та інформації стосовно рейтингу банків-кореспондентів, підключення до електронної міжнародної системи платежів в іноземній валюті (S.W.I.F.T. тощо); відповідності технічного стану й організації охорони приміщення, в якому розміщується технічне обладнання цієї системи, вимогам нормативно-правових актів Національного банку; наявності обладнання спеціального операційного залу (дилерської кімнати, бек-офісу, приміщення міжнародних телекомунікаційних систем) з організацією охорони і системою допуску тощо.

Найпоширенішими валютними операціями, що виконуються банками, є:

1. Неторговельні операції:

· з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти фізичними особами;

· купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти фізичними особами;

· приймання готівки на інкасо;

· видача дозволу на вивіз валюти;

· конвертація валюти за дорученням клієнта;

· операції з чеками та платіжними картками;

· операції за переказами в іноземній валюті.

2. Операції з торгівлі іноземною валютою на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ):

· укладання угод з метою хеджування ризиків;

· укладання угод з метою отримання спекулятивного при-
бутку;

· укладання угод з метою виконання доручень клієнтів;

· укладання угод для виконання власних зобов’язань банку;

· укладання угод купівлі однієї іноземної валюти за іншу.

3. Операції в іноземній валюті, що виконуються за дорученням клієнтів банку:

· відкриття та обслуговування поточних і вкладних (депозитних) рахунків суб’єктів підприємницької діяльності в іноземній валюті;

· відкриття та обслуговування поточних і вкладних (депозитних) рахунків фізичних осіб в іноземній валюті;

· надання кредитів в іноземній валюті.

9.2. Загальні вимоги до обліку
операцій в іноземній валюті

У міжнародній практиці досі не існує єдиної універсальної схеми обліку валютних операцій, і зарубіжні країни у своїх націо­нальних системах бухгалтерського обліку використовують різні методи відображення у фінансовій звітності операцій з іноземною валютою.

Найпоширеніші з них такі:

· метод обліку за курсом на дату закриття (closing rate method), відповідно до якого всі операції з іноземною валютою відображаються в обліку за курсом на дату балансу;

· метод оборотно-необоротної оцінки (Сurrent/Non-current method), відповідно до якого поточні активи та пасиви переоцінюються за курсом на дату балансу, а довгострокові — відображаються за історичною вартістю;

· монетарно-немонетарний метод (Monetarn/Non-monetary method) — розподіл статей балансу на монетарні та немонетарні за грошовою ознакою;

· темпоральний метод (Temporal method) полягає в оцінці активів та пасивів за поточними (або майбутніми) цінами за курсом на дату звітності, а статті, що виражені за історичною вартістю, — відповідно за курсом на дату відображення в обліку.

Вибір методу обліку валютних операцій здійснюється країною самостійно, залежно від історичного розвитку, традицій, рівня розвитку науки й економіки та умов господарювання. Так, наприклад, у країнах з високим рівнем інфляції практикується оцінювання валютних коштів за поточним курсом.

В Україні діє Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», який визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України. Норми Положення (стандарту) 21 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). Положення (стандарт) 21 не поширюється на:

· операції хеджування статей з іноземної валюти;

· відображення (перерахунок) показників статей фінансової звітності, наведених у валюті звітності, в іноземній валюті.

В основу бухгалтерського обліку валютних операцій в Україні покладено монетарно-немонетарний метод.

Реформа бухгалтерського обліку в банківських установах України охопила всі сфери банківської діяльності, у тому числі й операції на валютних ринках. Чинний план бухгалтерського обліку комерційних банків дає можливість повною мірою відобразити розрахунки в іноземній валюті й реально оцінити валютні активи та пасиви банку.

Передусім це стосується застосування принципу мультивалютності, який полягає у відображенні операцій в іноземній валюті за тими самими рахунками, що й операції у гривні. Цей принцип реалізується за допомогою додаткової бази валютних параметрів, які на рівні синтетичних рахунків забезпечують інформацією у розрізі видів банківської діяльності (операцій). На рівні аналітичних рахунків формується деталізована інформація, яка є предметом статистичної звітності.

Балансова вартість іноземної валюти визначається як вартість іноземної валюти в грошовій одиниці України, за якою вона відображена в балансі (гривневий еквівалент за офіційним валют­ним курсом).

Усі статті балансу, за якими відображаються операції в інозем­ній валюті та валютні цінності, поділяються на монетарні та немонетарні.

Монетарні статті — статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Немонетарні статті — статті інші, ніж монетарні статті балансу.

Для бухгалтерського обліку валютних операцій слід розрізняти такі поняття:

Офіційний валютний курс — курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави.

Ринковий (комерційний) курс — курс, який установлюється банком для проведення операцій купівлі-продажу іноземної валюти.

Курсова різниця — різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти за різних валютних курсів.

Операції з іноземною валютою за балансовими рахунками відображаються за такими курсами:

а) за офіційним валютним курсом на дату валютування відображається іноземна валюта в подвійній оцінці — за номіналом та в гривневому еквіваленті (доходи та витрати, що нараховані, отримані або сплачені в іноземній валюті; усі зарахування та списання з кореспондентського рахунка, у тому числі внесок в іноземній валюті до статутного капіталу, куплена-продана іноземна валюта тощо);

б) за ринковим курсом гривні в разі купівлі-продажу іноземної валюти за гривні;

в) за офіційним валютним курсом гривні на дату нарахування, отримання і сплати доходів та витрат в іноземній валюті. У разі здійснення виправних проведень за рахунками доходів і витрат сума в гривнях за проведенням сторно має дорівнювати сумі в гривнях за помилковим проведенням (приклад 1, 2);

г) за офіційним валютним курсом на дату укладення установчого договору в разі внеску в іноземній валюті до статутного капіталу гривні відображаються за рахунком 3630 «Внески за незареєстрованим статутним капіталом».

Різниця, що виникає при оцінці внеску за офіційним валютним курсом на дату внесення коштів в іноземній валюті та оцінці внеску за офіційним валютним курсом на дату укладення установ­чого договору у процесі формування статутного капіталу з участю іноземних інвесторів (а в разі збільшення статутного капіталу банку — на дату прийняття рішення про збільшення статутного капіталу), відображається за рахунком 6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами».

ґ) за офіційним валютним курсом на дату сплати авансу (попередньої оплати) гривні відображаються в разі придбання за іноземну валюту немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) та отримання робіт і послуг (приклад 3).

Нарахування доходів за кредитами на суму 100 дол. США.

Офіційний курс 1 дол. США становить 5,3 грн.

Д-т нараховані доходи;

К-т 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів» — на суму 100 дол. США (530 грн);

Д-т 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів»;

К-т процентні доходи (шостий клас) — на суму 530 грн.

У разі здійснення виправних проведень за рахунками доходів і витрат сума в гривнях за проведенням сторно має дорівнювати сумі в гривнях за помилковим проведенням.

Сторнування помилково нарахованих у попередньому місяці доходів за кредитами на суму 100 дол. США (див. приклад 1).

Офіційний курс 1 дол. США на дату проведення сторно становить 5,4 грн.

Д-т процентні доходи (шостий клас);

К-т 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів» — на суму 530 грн;

Д-т 6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами»;

К-т 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів» — на суму 10 грн (на суму різниці між курсом нарахування і виправлення);

Д-т 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»;

К-т нараховані доходи на суму 100 дол. США (540 грн).

Придбання основних засобів за іноземну валюту.

1. Банк придбав основні засоби за іноземну валюту:

· вартість основних засобів — 10 000 євро;

· офіційний валютний курс на дату передоплати — 6,10 грн;

· офіційний валютний курс на дату отримання автомобіля — 6,15 грн.

2. Передплата за основні засоби.

Д-т 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»

К-т 1500 «Кореспондентські рахунки, які відкриті в інших банках» — на суму 10 000 євро (61 000 грн);

Д-т 3511 «Дебіторська заборгованість з придбання нематеріальних активів та основних засобів»;

К-т 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів» — на суму 61 000 грн.

3. Погашення дебіторської заборгованості та оприбуткування основних засобів.

Д-т 4400 (А) «Основні засоби»;

К-т 3511 «Дебіторська заборгованість з придбання нематеріальних активів та основних засобів» — на суму 61 000 грн.

Дебіторська заборгованість з придбання основних засобів є немонетарною статтею і відображається за офіційним валютним курсом на дату сплати авансу. Оприбуткування основних засобів здійснюється за курсом на день здійснення розрахунків.

Головною особливістю сучасного обліку валютних операцій банків, як уже згадувалося вище, є принцип мультивалютності. Зв’язок між операціями в іноземній валюті та національній забезпечується використанням технічних рахунків:

3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»;

3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів».

Технічний рахунок — рахунок, який не несе економічного навантаження і використовується для технічного здійснення операції. Формування фінансової звітності здійснюється без урахування залишків за технічними рахунками 3800 та 3801.

У кореспонденції з технічними рахунками відображаються операції банку, що впливають на розмір валютної позиції банку.

До операцій банку, що впливають на розмір відкритої валютної позиції, належать:

· купівля, продаж готівкової та безготівкової іноземної валюти (банківських металів), у тому числі строкові операції, за якими виникають вимоги та зобов’язання в іноземних валютах (банківських металах), незалежно від способів та форм розрахунків за ними;

· нарахування, отримання, сплата іноземної валюти у вигляді доходів та витрат;

· надходження коштів в іноземній валюті до статутного капіталу;

· погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті;

· формування резервів в іноземній валюті за рахунок витрат;

· купівля-продаж основних засобів та товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

· інші обмінні операції з іноземною валютою.

Рахунок 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів» є контррахунком рахунка 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів» для обліку гривневого еквівалента позиції щодо іноземної валюти та банківських металів.

Наприкінці кожного операційного дня суми в гривневому еквіваленті на технічних рахунках 3800 та 3801 мають бути однаковими.

Різниця між сумами залишків у відповідній іноземній валюті за аналітичними рахунками 3800 (за офіційним курсом) та 3801 (за курсами договорів) того самого коду іноземної валюти відображається за балансовим рахунком 6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами».

Переоцінка (перерахунок гривневого еквівалента залишків іноземної валюти) усіх монетарних статей в іноземній валю-
ті здійснюється під час кожної зміни офіційного валютного
курсу.

Курсова різниця від переоцінки грошових коштів та інших монетарних статей в іноземній валюті зараховується на рахунок 6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами» (приклад 4).

Серед валютних операцій, безумовно, є ті, які відображаються на позабалансових рахунках.

До них належать:

· вимоги та зобов’язання банку, які можуть виникнути в майбутні періоди та за якими банк зазнає ризику;

· документи й цінності.

Усі угоди, за якими в банку виникають вимоги або зобов’язання, відображаються у балансі за датою операції. Операції, за якими дата операції не збігається з датою розрахунку, впливають на розмір позабалансової валютної позиції. Для обліку таких операцій використовується технічний рахунок 9920 «Позабалансова позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами». У разі відображення обмінних операцій за позабалансовими рахунками слід використовувати позабалансовий рахунок 9920, а в разі відображення інших операцій слід використовувати контррахунки груп 990, 991.

Залежно від потреб банку в аналітичній інформації, можливостей програмного забезпечення банк самостійно визначає порядок ведення аналітичного обліку за технічними рахунками та технічні аспекти переоцінка рахунків в іноземній валюті.

Переоцінка рахунків в іноземній валюті дев’ятого класу «Позабалансові рахунки» у зв’язку зі зміною курсів валют банк здійснює відповідно до вимог облікової політики.

Облік та переоцінка технічних рахунків.

Купівля банком 100 дол. США за 520 грн.

Здійснюється таке бухгалтерське проведення.

1. Д-т 1001 «Банкноти та монети в касі банку»;

К-т 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів» — на суму 100 дол. США (540 грн).