Розділ 2 Розв’язування задач з техніки землевпорядного проектування

1. Планово-картографічний матеріал при землевпорядкуванні та вимоги до нього, його корегування.

2. Врахування деформації плану при визначенні координат точок, довжин ліній та площ фігур.

3. Обчислення координат (Х,У), довжин ліній та кутів:

3.1.пряма геодезична задача

3.2.обернена геодезична задача.

3.3.обчислення координат точки перетину двох прямих.

3.4.обчислення елементів кривої.

4. Методи обчислення площ на планах землеустрою.

4.1.аналітичний

4.2.графічний

4.3.механічний

5. Порядок обчислення площ на плані землеу строю.

6. Проектування земельних ділянок

6.1.методи проектування земельних ділянок

6.2.проектування земельних ділянок заданої площі

6.3.проектування смуги землі між паралельними ломаними лініями

6.4.проектування дорізки площ

6.5.виправлення меж, що складаються з коротких ліній

6.6.проектування ділянок в межах кварталів

Планово-картографічний матеріал при землевпорядкуванні та вимоги до нього, його корегування.

Всі землевпорядні роботи діляться на 3 групи:

1. Прогнозні та перед прогнозні розробки. Для виконання цих робіт використовують топографічні карти 1:50 000 і 1:100 000.

2. Складання проектів по землевпорядкуванні, - використовують карти 1:10 000, 1:25 000.

3. Розробка робочих проектів 1: 1

Перед початком прогнозування можна визначити масштаб по якому буде створений даний проект. М= Р – площа планів

Вимоги до планово-картографічного матеріалу:

1. Точність плану (нанесення контурів відносно її зйомочної основи не більше 0,4 мм)

2. Повнота планово-картографічного матеріалу (ступінь кількості об’єктів)

3. Детальність.

Корегування планово-картографічного матеріалу – це внесення змін в зміст карти. Планове корегування виконується через 10-15 рр.

1. визначається ступінь старіння картографічного матеріалу

l%= % l- довжина контурів, які підлягають корегуванню

заг

l%=100 L – довжина всіх контурів на плані

Р – площа, яка підлягає корегуванню

Р_заг – вся площа плану.

Якщо ступінь старіння складає 40% і більше то план знімається по новому.

Корегування може виконуватись наступними методами:

1. мірна стрічка та екер

2. мірна стрічка та теодоліт (світловіддалемір)

3. мензульна зйомка

4. матеріали аерофотозйомки

Порядок виконання корегування планово-картографічного матеріалу:

1. збір картографічних матеріалів

2. виготовлення копій з вихідного картографічного матеріалу

3. складання каталогу координат знаків та пунктів Державної геодезичної мережі

4. відомості про склад землекористування земель

5. ширина смуг відводу доріг та лісосмуг

6. рекогностування та польові вишукування на місцевості

7. польові роботи (внесення змін основними методами – екерами, стрічками і т.д.)

8. викреслення внесених змін

9. обчислення площ земельних угідь (обчислюються тільки ті площі, які змінили свою конфігурацію)

10. складання порівняльної відомості (що було, що тепер і різницю)

2. Врахування деформації плану при визначенні координат точок, довжин ліній та площ фігур.

Папір являє собою речовину, яка складається з рослинних волокон та різних наповнювачів. В якості рослинних волокон може бути деревина та ганчір’я. Склад паперу по волокну називається композицією і є основою поділу паперу на марки (А,Б,В). Виготовлення паперу складається з двох основних етапів:

1. виготовлення целюлози

2. виготовлення паперової маси

Целюлозу виготовляють з деревини шляхом подрібнення її на маленькі частки, варенням у воді з певними домішками.

Для виготовлення паперової маси в целюлозу додають наповнювачі (крейду каніфоль, таль і каолін) і які роблять папір білим, міцним, стійким до вологи.

Папір, при зміні вологи, змінює свої розміри, деформується. Визначено, що при зміні вологості на 10% вологість паперу змінюється на 1%. Тому при визначенні координат точок, довжин ліній та площ потрібно вводити поправки за деформацію паперу. Виміряємо довжину лінії на плані з урахуванням деформації, за допомогою циркуля та масштабної лінійки. У виміряну довжину лінії вводять відповідні поправки, які визначаються множенням коефіцієнта деформації на довжину

l₀ – відома довжина лінії l- виміряна на плані лінія, дійсна довжина якої відома

q- коефіцієнт деформації

Тоді виміряна довжина лінії буде дорівнювати

При обчисленні площ теж вводять поправку за деформацію

Р₀=Р+2Рq

Коефіцієнт q може бути додатній, а може бути від’ємним.

Приклад:

Визначаємо координати т. А на плані за допомогою масштабної лінійки та циркуля

а= 87,0 с=111,0 в=113,2 d=88.4 200,2 199.4   N=200,0 Координати точки А обчислюють за по наступним формулам: X1, Y1 – координати південно-західного кута сітки квадратів N- теоретичне значення сторони.