Вступне слово вчителя . Він „був створений зі сталі і золота: сталь у його руках, золото — в серці”

Він „...був створений зі сталі і золота: сталь у його руках, золото — в серці”. Так писав польський піаніст Йосиф Гофман про видатного російського музиканта Сергія Рахманінова.

Міцні та віртуозні, наче й справді „сталеві” руки принесли йому славу геніального піаніста, а щире і чутливе серце зробило його виконавську і композиторську майстерність надзвичайно емоційною й виразною.

Чи цікаво вам дізнатися, про кого йдеться? Сьогодні на уроці ми будемо говорити про видатного композитора, диригента та віртуозного піаніста Сергія Рахманінова.

Сергій Васильович Рахманінов – уже багато років це ім’я звучить у музичному світі. Композитор, піаніст, диригент – він був одним із найяскравіших музикантів свого часу. Він знав успіх, його називали найвеличнішим піаністом усіх часів. Критики писали, що Росія подарувала світу найкращого диригента, однак для своїх сучасників Рахманінов - композитор так і залишився у тіні Рахманінова - виконавця.

Високий, стрункий, із відчуженим обличчям, суворо – стриманими манерами, своєю демонічною грою він приголомшував слухачів. Його друг. Композитор і піаніст Микола Матнер писав: «Незрозуміло, як він залишається живим, випромінюючи таку кількість енергії, і якої енергії!»

Змушений постійно концертувати, він довів свій виконавський дар до абсолютної досконалості, але ніколи не був задоволений самим собою: «Чим більше граю, тим більше бачу свої недоліки. Мабуть, ніколи не вивчусь!»

Біографія композитора.

Сергій Васильович Рахманінов народився у дворянській родині. Музичне обдарування хлопчика виявилося рано і яскраво, тому з 4 років його почали навчати грі на роялі.

У дев’ятирічному віці він вступив до фортепіанного відділення Санкт-Петербурзької консерваторії, продовжив навчання в Московській консерваторії. У 13 років Рахманінова було представлено Петрові Чайковському, який згодом відіграв важливу роль у житті молодого музиканта. Він високо цінував талант Рахманінова, всіляко підтримував його і навіть допоміг поставити першу оперу 19-річного композитора.

Після закінчення консерваторії він багато концертував за кордоном як піаніст та диригент. Після революції 1917 р. виїхав за кордон на гастролі й більше на Батьківщину не повернувся, але давав багато концертів, кошти від яких перераховував до Москви, Петрограда, Києва.

Під час Другої світової війни збори від концертів передавав на допомогу Радянській Армії.

Помер у 1943 році у Лос-Анджелесі.