Токсини

При попаданні в організм людини токсини на відміну від отрут небілкової природи проявляють антигенні властивості і виробляють в ньому імунітет.

Всі токсини термічно нестійкі, оскільки білок токсинів денатурує. Порошкоподібні токсини зв’язують воду з утворенням гелів і виков’язких розчинів.

Ідентифікація:

1. Токсинам характерна флюоресценція і тому вони можуть бути виявлені в УФ-області світла.

2. Для виявлення токсинів застосовують кольорові реакції білків. Всі ці реакції неспецифічні.

3. Специфічна ідентифікація пов’язана з методами імунології.

Ботулінічні токсини

Висока токсичність і доступність ботулінічних екзотоксинів дає змогу використовувати їх як хімічні агенти смертельної дії.

2. Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР)

СДОР – це токсичнi хiмiчнi сполуки, що утворюються у великих кiлькостях в процесi промислового виробництва, i спроможнi у випадку руйнувань (аварiй) на хiмiчно небезпечних об’єктах (ХНО) надходити до атмосфери, викликаючи масовi ураження населення.

До ХНО відносяться:

· Підприємства хімічної, нафтопереробної, нафтоперегонної, целюлозно-паперової, текстильної, металургійної та ін. видів промисловості.

· Підприємства, обладнані холодильними установками, водопровідні станції та водоочисні споруди, що використовують аміак і хлор, трубопроводи.

· Залізничні станції що мають для відстою рухомий потяг, який перевозить СДОР, транспортні засоби.

· Склади і бази з запасом речовин для дезинфекції, дезинсекції та дератизації сховищ з зерном та продовольством.

· Склади і бази з запасами отрутохімікатів, що використовуються у сільському господарстві.

· Дослідницькі центри, термінали.

· Військові хімічні об’єкти (склади і полігони, заводи по знищенню хімічних боєприпасів, спецтранспорт, склади і об’єкти ракетних палив).

Сучасний стан світової економіки характеризується неухильним зростанням об’єму хімічного виробництва. За даними ВООЗ, на теперішній час кількість отруйних речовин перевищила 60 тисяч хімічних сполук та щорічно збільшується на 500–700 найменувань. Крім того, біля 500 відносяться до групи СДОР найбільш токсичних для людини.

Сьогодні в Україні нараховується понад 1500 різних об’єктів, які виробляють, зберігають або використовують більше 280 тис. тон різноманітних СДОР. Основну кількість (до 95%) із них складають об’єкти, що містять аміак та хлор.

Крім хлору та аміаку, в Україні широко застосовуються такі СДОР як

етиленхлоргідрин,

2,4-динітрофенол,

акрилонітрил,

сірководень,

сірковуглець,

бромистий метил,

етиленоксид

діоксин.

Окрім цього, цілодобово залізницями України транспортується близько 15000 одиниць рухомого складу з небезпечними вантажами. На короткі відстані СДОР перевозять автотранспортом в балонах, контейнерах та автоцистернах. Рідкий хлор транспортують в автоцистернах.

Існують кілька способів зберігання СДОР:

– в резервуарах під високим тиском (до 100 атм);

– в ізотермічних сховищах під тиском;

– в закритих ємностях без тиску при t^о оточуючого середовища.

При всіх способах зберігання можливе руйнування ємності з СДОР і вихід його в оточуюче середовище.

За величиною небезпеки для організму СДОР класифікують використовуючи різні показники:

1) У класифікації, в основу якої покладені гранично-допустимі концентрації СДОР у повітрі робочої зони, виділяють чотири класи їх токсичності.

2) За класифікацією, яка використовує показник LD₅₀ виділяють 6 класів токсичності СДОР.

Клас токсичності	LD50 (мг/л)
Надзвичайно токсичні	<1
Високотоксичні	1-5
Сильнотоксичні	6-20
Помірнотоксичні	21-80
Малотоксичні	81-160
Практично нетоксичні	>160

3) Класифікувати СДОР можна на основі первинного синдрому, який виникає при гострій інтоксикації (синдромологічна класифікація):

1. Речовини з домінуючою задушливою дiєю

а) з вираженою припікаючою дією (хлор, оксихлорид фосфору, 3-х хлористий фосфор);

б) з слабкою припікаючою дією (хлорид фосфору, хлорид сірки, метилізоцианат).

2. Речовини з домінуючою загальноотруйною дiєю (динітрофенол, етиленхлоридгідрин, етиленфторидгідрин).

3. Речовини, якi володiють задушливою та загальноотруйною дiєю:

а) із вираженою припікаючою дiєю (акрилонiтрил, азотна кислота);

б) iз слабкою припікаючою дiєю (сiрчистий ангiдрид, сiрководень, оксиди азоту, фтористий водень).

4. Речовини, що порушують генерацiю, проведення та передачу нервового iмпульсу (сiрковуглець, фосфорорганічні сполуки).

5. Речовини, якi володiють задушливою та нейротропною дiєю (амiак).

6. Цитотоксичні (метаболічні) отрути (оксид етилену, метилбромід, діхлорметилбромiд, метилхлоргiдрин, етан, діметилсульфат, діоксин, галогенiзовані вуглеводні).

По аналогiї з бойовими отруйними речовинами СДОР подiляють на:

1. Стійкі з температурою кипiння вище 140⁰ С (сірчана кислота, діоксин та ін.).

Стiйкi можуть зберігати уражаючу дiю вiд кількох годин до кiлькох тижнiв i мiсяцiв, створюючи несприятливу екологiчну обстановку (дiоксин).

3. Нестiйкi із низькими температурами кипiння, нижче 140⁰ С (аміак, хлор, акрилонітрил та ін.).

Нестiйкi СДОР заражають мiсцевiсть на хвилини, десятки хвилин.

За швидкістю розвитку уражаючої дiї СДОР подiляють на:

1. Швидкодiючi (аміак, сірковуглець, бензол, толуол, акрилонітрил та ін.)

2. Сповільненої дії (бромметил, сірчана кислота, азотна кислота та ін.)

Речовини з домінуючою задушливою дією

Подразнювальна дія хлору виявляється при концентрації 0,01 г/м3, а вдихання хлору у високих концентраціях протягом 10–15 хв може призвести до розвитку хімічного опіку легень. При інгаляціях хлору в дуже високих концентраціях призвести до смерті.

Речовини з домінуючою загальноотруйною дією

1. Отрути крові

2. Тканинні отрути

Отруєння розвивається через декілька годин після ураження. Першими симптомами є слабість, сильна спрага, серцевий біль. Смерть настає від зупинки дихання.

Виділяють легку, середню та тяжку форми отруєння. Уражає органи дихання. При контакті зі шкірою викликає подразнення, у чутливих людей – дерматити.

Добре всмоктується через шкiру. Потрапляє в організм інгалятивно (у вигляді пилу) або потрапляння в шлунково-кишковий тракт.

Речовини, якi володiють задушливою та загальноотруйною дiєю

Найбільш різноманітна група промислових отрут, яка об’єднує речовини, що здатні при інгаляціЇ призводити до токсичного набряку легень.