Тема 1. Загальні положення адміністративного судочинства: проблеми теорії і практики

Тема 1. Загальні положення адміністративного судочинства: проблеми теорії і практики

1. Питання співвідношення категорій: «адміністративна юстиція», «адміністративне судочинство», «адміністративний процес».

2. Проблема визначення поняття «суб'єкт владних управлінських функцій».

3. Обмеження диспозитивних та змагальних прав: проблеми застосування.

4. Проблема тлумачення принципів офіційності та верховенства права при обмеженні позивача у реалізації права на судовий захист. Проблемні питання виходу за межі позовних вимог.

5. Критерії оцінювання адміністративних актів суб'єктів владних повноважень: проблеми застосування.

6. Питання застосування практики європейського суду з прав людини в адміністративному судочинстві України.

1.Питання співвідношення категорій: «адміністративна юстиція», «адміністративне судочинство», «адміністративний процес». Під адміністративною юстицією розумієтся механізм судового захисту прав, свобод та інтересів учасників правовідносин, що виникають у сфері публічної адміністрації (управлінської діяльності держави та місцевого самоврядування). Таке визначення одночасно вказує на основне завдання адміністративної юстиції – захист прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин і на суб‘єкта, що уповноважений надавати такий захист, - суд.

Складність захисту у сфері таких відносин пояснюється підпорядкованістю, підлеглістю осіб у цих відносинах органам та посадовцям, які здійснюють управлінські функції і мають право приймати обов‘язкові рішення. А тому надійність такого захисту повинна забезпечуватися розглядом адміністративних спорів незалежним авторитетним органом – судом, перед яким особа і суб‘єкт владних повноважень є рівними. Конституційну основу адміністративної юстиції в Україні становить стаття 55 Конституції від 28 червня 1996 року, яка кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Отож спрямованість більшості адміністративних справ можна визначити як “особа проти суб‘єкта владних повноважень”.

Процесуальною складовою адміністративної юстиції є адміністративне судочинство, тобто урегульована законом діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ.

Завдання і предмет адміністративного судочинства обумовлюють більшість його особливостей, тобто те, що відрізняє його від інших видів судочинства. Завдання відображає спрямованість адміністративного судочинства – його кінцеву мету, а предмет вказує на сферу правовідносин, на яку поширюється юрисдикція судів, що здійснюють адміністративне судочинство.

Таким чином, завдання адміністративного судочинства необхідно розглядати у контексті захисту прав, свобод та інтересів особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку публічної адміністрації. Це завдання обумовлене специфікою публічно-правових відносин, яка полягає у тому, що учасники таких правовідносин, як правило, мають нерівні можливості. Особливістю адміністративного судочинства є насамперед те, що у судовому процесі, особі, яка потребує судового захисту, як правило, протистоїть потужний адміністративний апарат. У зв‘язку з цим у сторін заздалегідь складаються нерівні вихідні можливості, і щоб збалансувати їх, адміністративний суд повинен відігравати активну роль у судовому процесі з тим, щоб сприяти особі у захисті її прав, свобод чи інтересів. Це зобов‘язує адміністративний суд вжити всіх заходів, що передбачені законом аби права людини, які влада порушила, були захищені, тобто суд повинен виявляти активну роль, яка обумовлена ще й тим, що переважно саме з вини публічної адміністрації виникають конфлікти, які змушують особу звертатися до суду, або публічна адміністрація не вжила достатніх заходів, щоб цьому запобігти.

Термінологія Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) загалом відповідає універсальному понятійному апарату процесуальних кодексів. Окремі, переважно нові поняття, зміст яких може трактуватися неоднаково, визначаються статтею 3 Кодексу.

Зокрема, дається визначення поняття адміністративної справи, у якому окреслюється предмет адміністративного судочинства.

Поняттям адміністративної справи охоплюються не лише спори, що виникають з адміністративно-правових відносин, хоча вони і є найбільш поширеними. Це можуть бути й інші публічно-правові спори. Наприклад, конституційні спори (крім тих, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України), а серед них і виборчі спори. Тобто словосполученню “адміністративна справа” у Кодексі надано ширше значення порівняно із буквальним його розумінням.

Поняттям адміністративної справи охоплюються не лише спори, що виникають з адміністративно-правових відносин, хоча вони і є найбільш поширеними. Це можуть бути й інші публічно-правові спори. Наприклад, конституційні спори (крім тих, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України), а серед них і виборчі спори. Тобто словосполученню “адміністративна справа” у Кодексі надано ширше значення порівняно із буквальним його розумінням.

Важливо пам’ятати, що термін “адміністративна справа” має двоєдине значення – це одночасно і публічно-правовий спір, і матеріали цього спору. Наприклад, у контексті “суд вирішує адміністративну справу” йдеться насамперед про спір, а в контексті “протокол приєднується до адміністративної справи” – про матеріали спору. Також слід мати на увазі, що у тексті Кодексу замість повного терміна “адміністративна справа” часто вживається його скорочений відповідник – “справа”.

Слід наголосити, що наведена дефініція придатна тільки для адміністративного судочинства, оскільки у доктрині адміністративної процедури (позасудового адміністративного провадження) поняття адміністративної справи може мати інший зміст.

Незважаючи на те, що терміни «адміністративне судочинство» і «адміністративний процес» можуть вживатися як тотожні, у КАС вони розмежовуються. Адміністративне судочинство – це «діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом». Під адміністративним процесом розуміються «правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства». Термін «адміністративний процес» вживається найчастіше в Кодексі у контексті «учасники адміністративного процесу».