Показники оцінки природного руху населення

Природний рух населеннявключає демографічні події, які прямо або опосередковано впливають на зміну чисельності населення. До них відносять: народження, смерть, мертвонародженість, шлюби та їх припинення.

За допомогою даних про природний рух населення і міграцію розраховується щорічна чисельність населення країни. Жоден прогноз чисельності населення неможливий без серйозного вивчення динаміки народжуваності та смертності.

Найбільш простими з точки зору розрахунку, але й найбільш наближеними є загальні коефіцієнти природного руху населення, до яких відносяться:

1) коефіцієнт народжуваності:

, (4.1)

де n – коефіцієнт народжуваності;

N – кількість живонароджених;

S – середньорічна чисельність населення;

2) коефіцієнт смертності:

, (4.2)

де m – коефіцієнт смертності;

М – загальна кількість померлих;

S – середньорічна чисельність населення;

3) коефіцієнт природного приросту:

К._пр.пр= n – m; (4.3)

4) коефіцієнт шлюбності:

, (4.4)

де D – кількість шлюбів;

5) коефіцієнт розлучень:

, (4.5)

де С – кількість розлучень.

Якщо в чисельнику останніх двох коефіцієнтів використовуються дані молоді або осіб, які розірвали шлюб, ці коефіцієнти можуть співвідноситися із загальним коефіцієнтом народжуваності.

Загальний коефіцієнт народжуваності має важливий недолік, а саме він розраховується відповідно до загальної чисельності населення. Проте не все населення і не однаковою мірою бере участь у процесі народження дітей. Зупинити вплив статевої структури та частково вікової структури населення дозволяє спеціальний коефіцієнт народжуваності:

_, (4.6)

де F – спеціальний коефіцієнт народжуваності;

N – чисельність живонароджених за рік;

W_{15 – 49} – середньорічна чисельність жінок віком від 15 до 49 років.

Спеціальний коефіцієнт дозволяє точніше охарактеризувати народжуваність, оскільки він визначається не відносно до всього населення, а відносно чисельності жінок репродуктивного віку, тобто щодо контингенту, який народжує.

Між загальним і спеціальним коефіцієнтом народжуваності існує взаємозв'язок:

, (4.7)

де d_s – частина жінок репродуктивного віку в загальній чисельності населення.

Для характеристики рівня народжуваності в окремих групах населення застосовуються часткові показники, які розраховуються не для всього населення, а відповідно до його складених груп (міського й сільського населення, різних вікових груп та ін.).

Повний опис процесу народжуваності незалежно від демографічних структур дають таблиці народжуваності. Таблиці народжуваності – це кількісна модель народжуваності в реальній або гіпотетичній когорті. Таблиці народжуваності дозволяють проводити безпосередні порівняння народжуваності серед різних груп населення і муніципальних утворень у часовому просторі.

Загальні таблиці народжуваності будуються без урахування черговості народження, спеціальні – з урахуванням черговості народження. Обидва типи таблиць розраховуються або для всіх жінок, характеризуючи зміну народжуваності з віком, або тільки для заміжніх жінок, показуючи народжуваність відповідно до тривалості шлюбу. Загальні таблиці народжуваності бувають повними або скороченими, відповідно, за однорічними або більшими інтервалами віку або тривалості шлюбу.

Особливе місце серед показників народжуваності посідають показники, які характеризують цей процес з боку репродуктивних установок певних груп населення, що дозволяють зрозуміти диференціацію народжуваності, оцінити її тенденції в часі і перспективи народжуваності молодих когорт.

Одним з елементів природного руху є процеси укладення та припинення шлюбів.Укладення шлюбу дає початок існуванню сім'ї – основному первинному осередку людського суспільства, історично сформованій системі зв'язків між найближчими родичами за материнською і батьківською лініями. Шлюб– сімейний союз чоловіка і жінки. Він регламентує взаємини статей у процесі відтворення населення.

Припинення шлюбу відбувається через овдовіння і розлучення. Овдовіння– природний процес, пов'язаний зі смертю когось із подружньої пари.

Припинення шлюбу, як і сам шлюб, впливають на загальний хід демографічних процесів.

З одного боку, розлучення призводить до негативних наслідків для суспільства, оскільки веде до руйнування сім'ї і, відповідно, опосередковано впливає на кількість дітей у ній.

З іншого боку, розлучення корисне. Воно є необхідним у демократичному суспільстві, створює умови, щоб законно розірвати невдалий шлюб.

У багатьох медичних дослідженнях підкреслюється вплив шлюбного стану на тривалість життя.

Загальний коефіцієнт шлюбності як відношення кількості всіх зареєстрованих за певний період шлюбів до середньої чисельності населення за цей період дає загальну характеристику інтенсивності шлюбності, оскільки орієнтується на все населення, а не тільки на його шлюбноспроможну частину. Відношення кількості шлюбів до середньої чисельності населення в шлюбноспроможного віку дає спеціальний коефіцієнт шлюбності:

, (4.8)

де D – кількість шлюбів.

Проте в цьому коефіцієнті знаменником служить усе населення шлюбоспроможного віку, зокрема ті, що одружилися, і неодружені. Є сенс у знаменнику виділяти тих, хто ніколи не був у шлюбі, вдівців, розведених, тобто відносити кількість укладених шлюбів до кількості осіб, здатних укласти шлюб, визначивши, таким чином, чистий спеціальний коефіцієнт шлюбності:

, (4.9)

де – коефіцієнт шлюбності для тих, хто не був у шлюбі.

Оскільки найважливішим завданням вивчення шлюбності є вплив цього процесу на репродуктивну поведінку населення, виділяють обмежено спеціальні коефіцієнти шлюбності для тих, хто не був у шлюбі, та тих, хто уклав шлюб у в репродуктивному віці, тобто у віці 15 – 49 років.

Обмежений спеціальний коефіцієнт шлюбності для тих, хто не був у шлюбі:

. (4.10)

Оскільки чисті і спеціальні показники інтенсивності шлюбності різні для обох статей, то вони диференціюються за статтю, тобто розраховуються окремо для чоловіків і для жінок.

Серед двох причин припинення шлюбу – овдовіння і розлучення – найбільше значення має вивчення причин розлучення, оскільки овдовіння – неминуче зло.

Тут так само, як і в показниках шлюбності, краще користуватися спеціальними показниками розлучення як відношенням кількості розлучень до середньорічної кількості населення шлюбноспроможного віку, а ще краще – до середньорічної кількості населення шлюбноспроможного віку, одруженого, тобто:

та , (4.11)

де С – кількість розлучень.

Коефіцієнт розлучення в репродуктивному віці, тобто відношення кількості розлучень до чисельності населення в цьому віці складе:

. (4.12)

Розглянуті коефіцієнти інтенсивності шлюбів і розлучень можна використовувати для розрахунку показника нестійкості шлюбів. Даний показник показує відношення коефіцієнта шлюбності до коефіцієнта розлучення або просте відношення кількості шлюбів до кількості розлучень за даний період на даній території, тобто:

. (4.13)

Цей показник розраховується тільки за однаковими контингентами чоловіків і жінок в усій їх сукупності.

Можна також розрахувати і нестійкість шлюбів для кожного у віку:

. (4.14)

У сучасних умовах коефіцієнт нестійкості підвищується, оскільки чисельники дробу охоплює лише даний рік, а розпадаються шлюби різної тривалості, що часто охоплюють тривалий період часу. Тому коефіцієнт нестійкої шлюбів не дає можливості робити висновки про міцність або неміцність шлюбів, укладених у звітному році. Цей показник застосовують в основному для визначення тенденції нестійкості шлюбів.