Правова основа перепису населення

Перепис населення – це великомасштабна трудомістка операція, у якій діють одночасно величезні маси людей, які підкоряються загальному управлінню і єдиним правилам. З іншого боку, хоч і незначною мірою, перепис населення втручається в повсякденне життя мільйонів людей, деяким із них це вторгнення зовсім не приносить задоволення, а навпаки, може викликати різні побоювання. Проте без їх співучасті перепис населення не може відбутися. Тому для того, щоб знов і знов повторювалася процедура перепису і всі її учасники виконували свої обов’язки, потрібна конкретна правова основа. У багатьох країнах існують закони, які регулюють проведення переписів населення. Так, у США в Конституції країни (стаття 1, розділ 2) записано: “Загальне визначення чисельності населення буде проведено протягом трьох років після першої сесії Конгресу Сполучених Штатів, а потім через кожні десять років у порядку, встановленому законом”. Це було записано перед першим переписом населення США і з тих пір цього неухильно дотримувалися. У Великобританії закон про періодичність переписів населення був прийнятий у 1920 р., у Німеччині – у 1985 р.

В Україні правовою базою для проведення переписів населення є положення Верховної Ради, які спеціально приймаються за призначенням статистичних органів за деякий час перед кожним переписом, іноді за декілька років, іноді – місяців. Перший загальний перепис населення Російської Імперії 1897 р. проводився на підставі Ухвали Державної ради, затвердженої царем 5 червня 1895 р. Всеросійський перепис населення 1920 р. проводився на підставі Ухвали 1-ї сесії Всеросійського центрального виконавчого комітету (27 лютого 1920 р.) і Ради народних комісарів від 22 квітня 1920 р. “Про проведення всеросійських переписів демографічно-професійного, сільськогосподарського і промислового”. Всесоюзний перепис 1926 р. проводився за Ухвалою ЦВК і СНК СРСР від 3 вересня 1926 р. (тобто він був прийнятий усього за 4 місяці до початку проведення перепису, коли, звичайно ж, уся підготовка до нього була близькою до завершення). Ухвала Ради Міністрів СРСР № 305 “Про проведення в 1969 р. Всесоюзного перепису населення” було прийнято 22 квітня 1966 р., а Ухвала Ради Міністрів СРСР № 244 про перенесення терміну проведення Всесоюзного перепису населення на січень 1970 р. була прийнята 24 березня 1967 р., тобто вже наступного року після попередньої ухвали і майже за два роки до перепису 1969 р., якби вона не була перенесена (отже, викликає сумнів пояснення, ніби перепис був перенесений з 1969 р. на 1970 р. нібито тому, що до нього не встигли підготувати машини або щось на зразок цього. Але, напевно, були інші причини, які досі не розкриті).

Історія наших переписів і урядових декретів про їх проведення показує, що разові декрети – це ненадійна база, особливо в нашій країні. Їх можуть прийняти в будь-який час, але також у будь-який час і відмінити (або змінити). Потрібен Закон, краще за все – стаття Конституції.

У преамбулі до кожної чергової урядової ухвали про майбутній перепис його необхідність зазвичай подається як якась кампанія, для якої саме зараз визріли виняткові причини (початок або закінчення п'ятирічки, ухвалення нової Конституції, завершення етапу історичного розвитку та ін.). У людей виникає абсолютно неправильне уявлення про завдання перепису. Тим часом переписи населення – це абсолютно ординарні, рутинні процедури, які проводяться через рівні проміжки часу та за будь-яких історичних умов (як це і було, наприклад, з переписом 1920 р.). Саме так треба ставити питання про переписи населення. І перестати використовувати їх як інструмент політичної пропаганди. Тому потрібен Закон (можливо, закони) про проведення регулярних переписів населення через рівні проміжки часу, в роки, що закінчуються на 0 або 1, тобто в роки, коли більшість розвинених країн проводять переписи.

Те ж саме можна зазначити і про правові норми, які регулюють права і обов'язки громадян та іноземців брати участь у переписі населення й відповідати на питання переписних формулярів, і відповідальності тих суб’єктів, які проводять перепис населення, за збереження в таємниці інформації, що отримується під час перепису. Таких законів у нас, як уже вказувалося, ніколи не було і тому вони абсолютно необхідні.