Речення, ускладнені вставними і вставленими конструкціями

§ 6і. Загальні поняття про вставні і вставлені конструкції

Речення можуть ускладнюватися різними словами, словоспо­лученнями й реченнями, які, не входячи до складу речення як його члени, надають висловлюванню різних додаткових від­тінків, зокрема виражають ставлення мовця до повідомлення, вказують на його джерело або ж подають різні додаткові заува-

_; ження, уточнення, роз'яснюючи речення в цілому або окреме сло-і фо в ньому. Таким чином, речення, ускладнені вставними слова-, ми і вставленими конструкціями, за своєю структурою і семан­тикою досить різноманітні. Вони можуть містити компоненти, Лов'язані як з усім реченням, так і з його окремою частиною.

Компоненти, що ускладнюють речення цього типу, мають певні загальні властивості: по-перше, їх значення має додатко­вий характер щодо частини висловлювання, а по-друге, їм при­таманні відносна відокремленість будови й особлива інтона­ція, що на письмі передається розділовими знаками (комами, тире, дужками, а іноді й їх поєднанням). Ускладнювальні слова і сполучення слів не нагадують собою членів речення, не всту­пають з ними ні в сурядний, ні в підрядний зв'язок, а тому зви­чайно об'єднуються в групу слів, граматично не пов'язаних з реченням, хоч останнім часом деякі вчені намагаються обґрун­тувати такий зв'язок. ■

Розглядувані слова і сполучення слів зазвичай поділяють на дві групи: 1) вставні слова й речення; 2) вставлені конструкції.

§ 62. Речення, ускладнені вставними конструкціями

Вставні слова — це слова, що формально не пов'язані з чле­нами речення, не є членами речення і виражають ставлення мовця до висловлюваного або вказують на джерело повідом­лення, спосіб словесного оформлення думки, відношення між окремими думками в мовленні тощо. Не будучи поєднаними з членами речення сурядним або підрядним зв'язком, вони все-таки пов'язані з реченням, до якого входять. Це, по-перше, се­мантичний зв'язок, який виражається за допомогою інтонації і порядку слів. Так, у реченні Посковзнувшись, Соломія вскочила вище колін у холодну тванюку. Під ногами була безодня, та, на щастя, вона вхопилась за купу очерету й вилізла (М. К.) вставне сполучення на щастя прикріплене до наступних слів і не може бути переставлене в інше місце, не порушивши змісту речення. По-друге, деякі розряди вставних слів беруть участь у створенні загального плану вислову, що є однією з істотних ознак речення. До того ж окремі вставні слова виконують у реченні конструк­тивну функцію, творячи елемент його будови. Наприклад, речен­ня Минають дні, минають ночі, а Україна, знай, горить (Т. Ш.) без вставного слова знай набуває відчутно іншого забарвлення. За значенням вставні слова поділяються на кілька розрядів: 1) вставні слова з модальним значенням, які виражають оцін­ку мовцем міри реальності повідомлюваного (впевненість чи

невпевненість, передбачення, можливість чи неможливість то­що: звичайно, безсумнівно, ймовірно, можливо, напевне, здаєть­ся, очевидно, безумовно, мабуть, може, либонь та ін.): Іншим разом Хаєцький, безперечно, зважив би на Маковейчикові просьби (О. Г.); Звісно, то скрипіли охоплені полум 'ям осені дерева (М. С); Либонь, не знаєш собачого життя мого? (Л. Г.); Алі, очевидяч­ки, заблудився і радився з Фатьмою (М. К.); Пісня, здавалось, бриніла вже в ньому (М. К.);

2) вставні слова з емоційним значенням, що виражають по­
чуття мовця у зв'язку з повідомленням (радість, співчуття, зди­
вування тощо: на щастя, на жаль, на сором, дивна річ, як на
біду, як навмисне тощо): Теплий кожух, тільки, шкода, не на мене
шитий (Т. Ш.); Швидко з ним розстались ми, на жаль, інша путь
вела мене у даль (О. Г.); На превелике диво, Замфір не пручався
(М. К.); Ах, шкода, що вчора цілий день ішов дощ (Л. У.); На
щастя, за виноградник Замфірів філоксера далеко не пішла
(М. к.);

3) вставні слова, що вказують на джерело повідомлення,
вираженого реченням в цілому або його окремими частинами
(кажуть, як кажуть, як відомо, по-нашому, по-моєму, на дум­
ку, з точки зору..., за повідомленням та ін.): Почин, кажуть,
великий чоловік (П. М.); По мені — роби вже лучче те, що
вмієш... (Л. Г.); Я, навпаки, знав чимало таких, що в тилу, як-то
кажуть, на ходу підметки зривали, а тут, перед лицем смерті,
ставали жалюгідними боягузами (О. Г.); Як ви знаєте, через наш
район будується асфальтова дорога (Ю. Я.); Тут, за задумом
гетьмана, треба зосередити всі гармати (Н. Р.);

4) вставні слова, що вказують на зв'язок висловленої думки
з попередньою, на послідовність викладу {по-перше, по-друге,
нарешті, інакше кажучи, наприклад, навпаки, отже, таким чи­
ном, однак, проте): Будинок готелю був, по-перше, високий і
міцної старовинної кладки, а по-друге, наріжний (О. Г.); На­
решті, курячи пилюгою, з'явилися дві машини (М. С);

5) вставні слова, звернені до співрозмовника з метою активі­
зувати його увагу, викликати бажану реакцію з приводу вислов­
леного (знаєте, вірите, уявіть собі, зверніть увагу, зрозумійте
тощо): А що таке, спитати б вас, жар-птиця (Л. Г.); Ти, далебі,
мене спитав (Є. Г.); Але доля звела нас дуже близько і, повірте,
здружила (Ю. 3.);

6) вставні слова, що виражають емоційну природу вислову,
підкреслюють експресивні відтінки його (даруйте, пробачте на
слові, признатись, жарт сказати та ін.): Правду, кажуть, гово­
рив Гуща (М. К.); Можна сказати, дочекалися свого свята
(М. С); Про все в вас єсть: і за народ, і за недолю краю. А як до
серця те узять — даруйте, я не знаю (П. Т.);

7) вставні слова, що вказують на оцінку міри того, про що
йдеться, а також на міру його звичайності: (найбільше, наймен­
ше, у крайньому випадку, буває, бувало, звичайно тощо): Буває, в
неволі іноді згадаю своє стародавнє (Т. Ш.); Чи не побився, бува,
Гершко з писарем (І. К.-К.); Цілими днями, бувало, хлопець про­
сиджував над складами (А. Г.);

8) вставні слова, за допомогою яких робиться висновок, зв'я­
зок з попередньою думкою, підбиваються підсумки (отже, вза­
галі, словом, значить, виходить, навпаки та ін.): Навпаки, йому
заздро дивились услід (М. К.); Раз ми разом, значить, разом всі
ми сходимось водно (П. Т.); Значить, єсть у нас ті соки, що ко­
ріння поять (П. Т.); Отже, Шовкун не вповав ні на шану, ні на
повагу (П. М.).

За синтаксичною роллю і функціями до вставних слів тісно прилягають вставні речення, які здебільшого мають ті самі значення (модальне, емоційне, експресивне). Вставні речення відділяються паузами (а на письмі розділовими знаками — ко-мами, дужками та ін.), вимовляються порівняно нижчим то­ном і швидшим темпом, ніж основне речення. За будовою вони бувають як двоскладні (ви пам 'ятаєте, як повідомляє радіо України та ін.), так і односкладні неозначено-особові (як ка­жуть, як гадають, як говорять) та безособові (можна думати, треба сказати та ін.).

Вставні речення можуть приєднуватися до основного без­сполучниково і за допомогою сполучників. Наприклад: Полю­вання, як ви потім побачите, потребує чимало часу (О. В.); Перебування у Києві, уяви собі, багато дало мені для п'єси (О. Довж.); Мій учитель завжди дивився нам, своїм учням, у очі щирим, дружнім, як мені здається сьогодні, дитячим відвертим поглядом (Ю. 3.); Скільки й пам'ятаю, у нашій хаті вицокував на стіні старенький, облуплений годинник (Ю. 3.); Земляк хоро­ший, що й казати, на все уміє розумну раду дати (Л. Г.); І золо­тої, і дорогої мені, щоб знали ви, не жаль моєї долі молодої (Т. Ш.); За часів Горького — можна поручитися — тут у селі і по всіх навколишніх селах не було жодного велосипедиста (Ю. С).

За своєю семантикою вставні конструкції тісно пов'язані із загальним змістом усього речення, в яке вони вставляються, на­дають певного відтінку основному змісту висловлюваної дум­ки, проте до складу речення не входять. Вилучення їх зі складу речення видозмінює його зміст, хоч у принципі не порущує син­таксичної будови.

В усному мовленні вставні слова і речення виділяються пау-іами, дещо пониженою інтонацією і додатковим логічним на-і олосом.

§ 63. Речення, ускладнені вставленими конструкціями

Поряд зі вставними конструкціями, що переважно вира­жають суб'єктивне ставлення мовця до висловленої ним дум­ки, останнім часом виокремлюють ще так звані вставлені конструкції, серед яких розрізняють вставлені слова, словоспо­лучення і речення. І хоча в шкільних підручниках і деяких по­сібниках для вищої школи вони розглядаються не окремо, а разом зі вставними конструкціями, відмінність між ними до­сить істотна. На відміну від вставних, вставлені конструкції не виражають модальних значень, не містять вказівок на джере­ло повідомлення, на зв'язок з іншими повідомленнями тощо. Вставлені конструкції виражають такі додаткові повідомлен­ня чи побіжні асоціативні зауваження, які доповнюють, уточ­нюють, розвивають зміст висловлювання, вказуючи на певні деталі чи нові факти, що не були передбачені за первісного фор­мулювання думки, вираженої реченням без вставлених кон­струкцій.

Вставлені конструкції здебільшого випадають із синтаксич­ної структури основного речення, проте їх місце в ньому визна­чене досить виразно і пов'язане з їх значенням. Виражаючи додаткові зауваження, вносячи певні уточнення і поправки до висловленого в основному реченні, вставлені конструкції не можуть починати речення, а стоять лише в середині або в кінці його.

В усному мовленні вставлені конструкції виділяються пау­зами (звичайно подовженими), вимовляються з пониженням тону і пришвидшенням темпу.

У ролі вставлених можуть виступати окремі слова (встав­лені слова), словосполучення (вставлені словосполучення), прості та складні речення і групи самостійних речень, об'єднані однією темою. Наприклад, у реченні А це вміння (розмовляти і слухати) дуже важливе для письменника. Друге (слухати) навіть більш важливе (М. Р.) наявні вставлені словосполучення і сло­во. У реченні Побачив Вовк (він недалечко був) та й дума (Л. Г.) вставленим є просте, а в реченні / хто зна (це вже Грицькові сімнадцятий ішов, а Орися на три роки молодша) — чи не пере­росла б оця дружба в глибше почуття (А. Г.) — складносуряд­не речення.

До основного речення вставлені конструкції приєднуються як безсполучниковим зв'язком, так і за допомогою сполучників, а на письмі відділяються від нього дужками або зрідка тире (наприклад, вставлене речення, приєднане до основного за до-

помогою сполучника: Там батько, плачучи з дітьми (а ми малі були і голі), не витерпів лихої долі, умер на панщині!.. (Т. ТТТ)

Нерідко у мовленні вживаються вставлені слова і слово­сполучення, оформлені як члени речення, хоч і в цьому випад­ку вони не входять до складу речення і не є його членами, на­приклад: Артема на умовному місці (біля криниці) не було (А. Г.).

Залежно від характеру семантичних зв'язків вставлених кон­струкцій з основним реченням серед них розрізняють: а) уточ-нювальні слова і речення; б) вставлені слова і речення; в) допов-нювальні слова й речення. Уточнювальні слова, словосполучен­ня й речення конкретизують, уточнюють якийсь член основного речення, наприклад: Очима відшукав свою Лиску (корова це їхня) і поглядом з жалем погладив її (А. Г.); / ніколи, можливо, сучас­ник (я маю на увазі художника-творця) не мав такого вдячного ґрунту для створення зразків мистецтва високих і значливих, як у наш час (О. Довж.); Міг би він (Горпищенко) ще сказати, як синова крилатість скрашує і його чабанське життя (О. Г.). Вставлені речення виступають у формі підрядної частини склад­нопідрядного або й цілих складнопідрядних речень і виража­ють мимохідь висловлене пояснення окремого члена основно­го речення або змісту основного речення в цілому, наприклад: Першим вогнищем захоплення, до якого ви повинні привести сво­го вихованця (якщо тільки ви хочете бути його вихователем) має бути книжка (В. С); Домовились про загальні збори на завтра зранку (бо по обіді Павло мав їхати, щоб встигнути на вечірній поїзд), принагідно Діденко висловив надію, що... справа має поліп­шитись (А. Г.). Доповнювальні речення, що становлять побіжні зауваження про щось нове, додаткове, безпосереднього зв'яз­ку зі змістом основного речення не мають, наприклад: На мене хтось-то набрехав (бодай би той добра не знав), що я хабарики лупила (Л. Г.); Тим часом дозвілля (а цього добра в Ярини було чимало) вкупі з допитливим розумом напрямили дівчину на книж­ку (М. К.); Надвечір зав'язався бій, — з цього завжди починає Сагайда свою історію, — а опівночі ми вже вступили в місто (О. Г.).

Список рекомендованої літератури

Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика україн­ської мови. — К., 1982. — С. 184—193.

Грамматика русского язьїка. Синтаксис. — М., 1954. — Т. 2; ч. 2. — С. 122—176.

Дудик П. С. Просте ускладнене речення. — Вінниця, 2002.

Жовтобрюх М. А. Українська літературна мова. — К., 1984. — С 216—■ 224.

Курс сучасної української літературної мови: У 2 т. / За ред. Л. А. Була-
ховського. — К., 1951. — Т. 2.— С. 114—134..,„.

Руднев А. Г. Синтаксис осложненного предложения. — М., 1959.

Русская грамматика. Синтаксис. — М., 1982. — Т. 2. — С. 136 — 190.

Синтаксична будова української мови. — К., 1968. — С. 83—92.

Слинько 1.1., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної україн­ської мови: Проблемні питання. — К., 1994. — С. 296—415.

Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За ред. І. К. Білоді-да. — К., 1972. — С. 224—231.

Сучасна українська літературна мова. Стилістика / За ред. І. К. Білоді-да. — К., 1973. — С. 374—384.

Сучасна українська мова. Синтаксис / За ред. О. Д. Пономаріва. — К., 1994. — С. 82—120.

Украинская грамматика. — К., 1986. — С. 298—308.

Вправи

Вправа 120. Прочитайте речення, визначте засоби їх ускладнення.

1. Збагнув тільки, що Київ безконечний, пишний, запамо­рочливий, таємний... 2. Заплатив своїм походженням, родом, чорною роботою, нелюдським терпінням, здібностями і страж­даннями незмірними, нелюдськими. 3. Ольжич-Предславський вважав себе (не без потурання деякої частини громадськості) великим теоретиком міжнародного права. 4. Але, зрештою, яке це має відношення до правосуддя? (З те. ТІ. Загребельного). 5. А цей спокійний, з уже сивуватим вусом, чоловік, дарма що був родом не з Вовчугів, чимось привертав довіру. 6. Заводи, при­чали, каскади будинків по підгір'ю правого берега — все було повите димами, млою полудневої спеки. 7. А студенти після каші, пороздававши позичені ложки та посуд, затіяли перепра­ву на той бік. 8. На пухких плавневих ґрунтах, збагачених весня­ним намулом, все йде в ріст фантастично, жене так, наче десь на іншій планеті, нагрітій іншим, живлющим сонцем (3 те. О. Гон-чара). 9. Сержант Кравчина стоїть по коліна в воді, а на березі, на мокрім холоднім піску, стоять його бойові товариші. 10. Всі бійці і командири, — а їх було в землянці чоловік тридцять, — раптом заворушились і, розташувавшись для довгого приємно­го слухання, притихли (О. Довж.). 11. А я не знаю нічого ніжно­го, окрім берези, зате ж її сестрицею взиваю (Л. У). 12.0 Руська земле! Вже далеко за горою ти! (Сл.). 13. Можна все на світі ви­бирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину (В. Сим.). 14. Над полем, у високості, співали жайворонки (М. К.).

Вправа 121. Прочитайте текст, знайдіть однорідні члени речення.

Старезний, густий, предковічний ліс на Волині. Посеред лісу простора галява з плакучою вербою і з великим прастарим ду­бом... Струмок вибігає з гущавини лісу, впадає в озеро, потім,

по другім боці озера, знов витікає і губиться в хащах. Саме озеро — тиховодне, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині. Провесна. По узліссі і на галяві зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава. Дерева ще безлисті, але вкриті бростю... На озері туман то лежить пеленою, то хвилює од вітру, то розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду. В лісі щось загомоніло, струмок зашумував, забринів, і вкупі з його водами з лісу вибіг «Той, що греблі рве»... Вода б'ється в береги, аж осока шумить, і пташки зграями зриваються з оче­ретів. Озеро стоїть повне, в зелених берегах, як у рутвянім вінку. Узлісся наче повите ніжним зеленим серпанком, де-не-де вже й верховіття дерев поволочене зеленою барвою... (За Лесею Ук­раїнкою).

Вправа 122. Перепишіть речення, підкреслюючи однорідні члени. По­ясніть розділові знаки та засоби вираження однорідності (сполучники сурядності, інтонація).

1. Він був спортивний, пристойний і люб'язний (П. 3.). 2. Син, стоячи біля колони, зустрічав свого старого усмішкою, любов'ю, почуттям гордощів синівських за нього... (О. Г.). 3.1 гори, і долини, і поля, і сади, і ставок, і хати були зали­ті й обмиті чистим, прозорчастим, білим, як срібло, світлом (/. Н.-Л.). 4.1 широкую долину, і високую могилу, і вечірнюю годину, і що снилось й говорилось не забуду я (Т. ПІ.). 5. Ні нужда, ні безробіття, Ні сезонна праця люта, Ні рибальських хиж лахміття, Ні ядучих шахт отрута, Ні бездонних багнищ згуба, Ні безмовна пустка сіл Не згасила мрій і сил У народа-життєлюба (А/. Б.). 6. Мавка сплітає довге віття на березі, сідає в нього і гойдається тихо. 7. Лев уже старий чоловік, поваж­ний і дуже добрий з виду (./7. У.). 8. Опишу її [хати] неповторну зовнішність, привітну й веселу, часом сумну, молоду й старень­ку вдовицю, чепурну і убогу, журливу і ніколи не горду. У полі, на горі й під горою, на городі серед квітів весною і влітку, се­ред насіння восени (О. Довж:.).

Вправа 123. Прочитайте речення, поясніть, за якими правилами в них ставиться або не ставиться кома.

1. Життя мене і кличе, і веде, Вітчизни сад і пахне, й цвітом дише... (77. Т.). 2. Ні човна, ні весел, ні квіток, ні співів, тільки сніг, і вітер, і весна, весна... (В. Сос). 3. Навколо тільки дрі­мучий тютюн, та мак, та кукурудзяні тополі й соняшники (О. Довж.). 4. Але ж не можна отак — ні сіло ні впало (ТО. Я.). 5. Один оце я тільки — ні в тин ні в ворота (О. Г.). 6. Балаш одказував старостам ні те ні се (7. Н.-Л.). 7. Шість років не було в селі про Діброву ні слуху ні духу (77. Козл.). 8. На могилі коб­зар сидить та на кобзі грає (71 Ш.).

Вправа 124. Перепишіть речення, вставляючи потрібні розділові зна­ки. Знайдіть однорідні й неоднорідні означення. Визначте умови одно­рідності й неоднорідності.

1. Тепла липнева ніч пролітає садками посадками скиртами в полях (О. Г.). 2. Холодні осінні тумани клубочаться вгорі і спускають на землю мокрі коси. 3. Погідне блакитне небо ди­хало на землю теплом. 4. Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь... (З те. М. Коцюбинського). 5. На високих жовто­гарячих шпилястих тополях іскрилося осіннє сонце {Я. Б.).

6. Був погожий золотистий жовтневий ранок {Ю. 3.).1. Блискучі
бойові ордени... бряжчали на його грудях (О. Довж.). 8. Золота
пахуча осінь. Сади... сині повні і соковиті (У. С). 9. Приходська
церква була простора широка з великою банею (У. С). 10. Ви­
ноград ріс густими невисокими кущами, листя було чорно-зе­
лене соковите буйне (Я. 3.). 11. Понад дорогою за тином в ого­
роді росте кілька високих розкішних плакучих верб (/. Н.-Л.).

Вправа 125. Перепишіть речення, поставте розділові знаки. Визначте синтаксичні функції однорідних членів та узагальнювальних слів при них. З'ясуйте, якими частинами мови виражені узагальнювальні слова.

1. Земля України і небо і люди усе мені рідне (Я. В.). 2. Глу­хенький електрифікував усе, що тільки міг водокачку майстерні ферми токи... (О. Г.). 3. У Біловезькій Пущі державному запо­віднику живе багато цінних тварин як от зубри олені лосі ко­сулі кабани борсуки глухарі тетеруки (О. Б.). 4. Я понесу і крик журавлів І тихий шум обсіяних полів І рокоти дубів з-під хурто­вини І колискову посмішку дитини І грона зір, що сяють в даль доріг, Любов і труд все, що спізнати міг (А. М.). 5. Усе і це по­вітря і покручені лози і зів'яла трава все це мимохідь нагадує їй щасливі хвилини її життя (М. К). 6. Радощі і чорну днину Все я з вами розділю. Любите ви Україну Я ще більш її люблю (Я. Т.).

7. Всяке птаство як от деркачів перепілок куликів курок можна
було викосити косою в траві (О. Довж.). 8. Неспокій рух і бо­
ротьбу я бачив скрізь в дубовій вербовій корі в старих пеньках
у дуплах, в болотяній воді на поколупаних стінах (О. Довж.).
9. І все було палким в годину творчу І небо і земля і камінь і
різець і серце майстра (Л. У). 10. Всього того вже не побачу ні
в свято ні в будні ніколи ніколи (О. Коб.).

Вправа 126. Перепишіть речення, вставляючи між однорідними чле­нами, де треба, кому, тире чи крапку з комою. Поясніть вживання відпо­відних розділових знаків.

1. Полюбила чорнобрива козака дівчина. Полюбила не спи­нила пішов та й загинув... 2. Біга Катря боса лісом Біга та го­лосить То проклина свого Йвана то плаче то просить. 3. Вітер в гаї не гуляє вночі спочиває (3 те. Т. Шевченка). 4. Діждали

'весни город одкопала скопала засадила хату вимазала оббіли­ла призьбу жовтою глиною підвела коло хати віником обмела І_П. М.). 5. Сонце стояло якраз над головою не гріло палило <Я. М.). 6. Глянь на вид та й питай здоров'я (Я. те.). 1. Ні б'є ні лає та ні про що й не дбає (Я. те.). 8. Цвіт спадав сіявся легким пухом торкався землі і опадав стлівав (У. С). 9. Не хочу заздри-іги нікому ні славнозвісним ні багатим {В. К). 10. В швидкості глобальних перемін не знайти а загубити можна (В. К.).

'■ Вправа 127. Перепишіть речення, вибираючи з дужок потрібну фор-ку присудка.

1. А над ним (палають, палає) і хатина, і будинок. 2. (Чорніє, чорніють) поле, і гай, і гори (Т. Ш.). 3. Гнів і жаль, огонь і хо-їіод, несамовита радість і гірка туга разом (обхопили, обхопи­ла) Петрове серце (Я. М.). 4. У кожного чоло життя і жаль (по­рили, порив) (/. Ф.). 5. Яблука, сливи й виноград (налилися, «алився) соками (У. С).

Вправа 128. Перепишіть речення, підкресліть відокремлені члени, по­ясніть вживання розділових знаків.

1. Спочиває Весела, натрудившись, нагаласувавшись за день, розметавши натовпи своїх сірих, канючливих клопотів. 2. А крізь виноградне листя веранди сонце сходить росяно, чер­воно. 3. Побігла, ніг під собою не чуючи. 4. Третю добу замість води ми їли сніг (3 те. О. Гончара). 5. Але Твердохліб, розгубив­шись, спитав про інше (Я. 3.). 6. Місячним сяйвом залиті, мріють сади... (В. Сос). 7. У Переяславі зеленім, Міцний душею, як ал­маз, Писав, охоплений натхненням, Тарас Шевченко свій «Кав­каз» (М. Р.). 8. Усе, крім риби, він на світі занедбав, Відколи коропа на фунтів шість піймав (М. Р.). 9. Осяяний сонцем, пе­ред нами розкрився зовсім новий світ (О. Довж.). 10. В одній землі, возз'єднаній, державній, шляхи Шевченка і шляхи Фран­ка (Д. Я). 11. Поки люди лагодились із жнивами, то на його дворі, замість похилої хатини, стояв веселий будинок (Я. А/.). 12. Опріч того, Соломії докучав голод (М. К). 13.1 ніхто того не чує, не знає, не бачить, опріч Марка маленького (Т. Ш.).

Вправа 129. Перепишіть. Підкресліть відокремлені означення і пояс­нювані ними члени речення, поясніть розділові знаки та умови відокрем­лення.

1. Хвала тому, хто людям у приполі Несе слова, подібні хлібу й солі, І співи, гідні слави сіяча (М. Р.). 2. Найкращий подарунок для матері — квіти, вирощені твоїми руками, або малюнок, власний вірш, присвячений матері, твоя доброта й старанність (/. Я.). 3. Покинута людьми на довгі дні, Дорога помирає в бур'яні, А шлях живий горить, та не згоряє... (Д. Я). 4.3 ніжним серцем, самотнім і чулим, До села я приїду, прийду. Будуть со-

лодко віять минулим Білі яблуні в нашім саду (В. Сос). 5. У білому шовковому платті, з червоною стрічкою в косах, вона нагадувала справжню артистку (Ю. 3.). 6. Селища, натомлено поринувши в сон, спочивали в теплих обіймах ночі. 7. Ніколи раніше на цьому високому мосту не ходила — залізний увесь, гарячий, довжелезний, найбільший, мабуть, у світі. 8. Заграв, за­рум'янився Дніпро, злегка повитий свіжим серпанковим туман­цем, сходило сонце (З те. О. Гончара). 9. Коли несподівано вти­шується чоловік буйний, крутий, непоступливий, довкола нього розливаються солодкі ріки благовоління (Я. 3.). 10. Пройшла гроза, прозора і висока... Встає гілля, налите синім соком, І ярина, і яблуневий плід {А. М.). 11. Якась струнка сердечна бренькну­ла, зачеплена тим жалем, а з чагарів та з нив, таких рідних і ми­лих, натовпом знялись згадки дитинства, неясні, невиразні, але вимагаючі серця для землі, яку він покидав тепер (М. К).

Вправа 130. Перепишіть речення, поставте потрібні розділові знаки або поясніть їх відсутність.

1. З путі далекої вернувся машиніст укритий порохом увесь пропахлий димом (М. Р.). 2. Дійшли до зарослих ряскою і за­сипаних опадаючим листом копанок (У. С). 3. Молоде і роз­хитане його господарство почало швидко розростатися (У. С). 4. Вона прийшла заквітчана і мила і руки лагідно до мене про­стягла (В. Сим.). 5. Цей зібраний по крихітці матеріал стане вам у великій пригоді (В. С). 6. Усі написані Шевченком кар­тини зберігаються в особливих умовах (Журн.). 1. Минаючи убогі села Понаддніпрянські невеселі Я думав (7^і. Ш.). 8. Раз добром нагріте серце вік не прохолоне (Т. Ш.). 9. Тьмяно по­лискували наповнені водою колії (О. Г.). 10. І на синочка ди­виться з любов'ю щаслива мати (В. Сос).

Вправа 131. Перепишіть речення, знайдіть узгоджені й неузгоджені означення та пояснювані ними слова. З'ясуйте морфологічне вираження означень та умови їх відокремлення чи невідокремлення.

1. Як я люблю безрадісно тебе, Народе мій, убожеством прибитий, Знеможений і темністю повитий, Що вже й забув і поважать себе {М. Стар.) 2. Кайдашеві сини були молоді па­рубки, обидва високі, рівні станом, обидва довгобразі й русяві, з довгими, тонкими, трохи горбатими носами, з рум'яними гу­бами. 3. На призьбі сиділо рядком восьмеро дітей, дрібних та малих. 4. Рум'янець, ледве примітний, розливався по щоках (З те. І. Нечуя-Левицького). 5. А сови кричали над абатством, старі, сиві, сліпі (Я. 3.). 6. Засліплена сонцем, вона розгортає рученята, тягнеться до нього. 7. Маленькі, пофарбовані в яскра­ві кольори вагонетки шалено металися по рейках. 8. Ліворуч асфальтова дорога до невеличкого, в кілька критих черепицею

гостроверхих будиночків-котеджів селища (3 те. Ю. Мушке-тика). 9....А через річку перекинувся міст — тонкий, узорча­тий, мов з волосини виплетений (Я. М.). 10. Сірий, припо­рошений весняною пилюкою степ збігає на південь (Гр. 77). 11. Маленькою хмаринкою темніє над глибоким яром закину­тий у степу хуторець (С. В.). 12. На високих місцях поріс, як джунглі, сивий полин і п'янив повітря гіркими пахощами, гус­тими й задушливими. 13. Високий, гостинний, він любив това­риство і скоро зібрав біля себе гурток молоді. 14. Жіночі голо­си, чисті, високі і сильні, мов ангельські хори, вели побожну пісню (3 те. М. Коцюбинського) 15. їм весело і радісно; на облич­чях спокій, видно сяйво щастя — короткого і проходячого, але все-таки щастя (У. С). 16. Ніч іде, велика, свята ніч (У. С). 17. О наші передчасно посивілі матері, із сапкою в руках, і з серпом на плечі та болючою в очах тугою (М. С).

Вправа 132. Перепишіть, підкресліть прикладку і поясніть вживання розділових знаків при ній.

1. Спить трудове передмістя, повите снами-серпанками теп­лої літньої ночі (О. Г.). 2. Повагом чвалає Баглай-студент у своєму трикотажному спортивному костюмі (О. Г.). 3. Я в по­шані у людей, героїня-мати (С. Ол.). 4. Багато в сім'ї говорили про дядька, материного брата, Михайла Драгоманова (М. О.). 5. Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та (Я. Т.). 6. Про­щай, земле, неприязний краю (Т. Ш.). 7. Пристрасний мисли­вець, палкий поборник охорони природи, Остап Вишня малює свої пейзажі з прекрасним, задушевним ліризмом (М. Р.). 8. На самому дні яру, біля криниці з великим журавлем, обсаджена навкруги садком, стояла хата Марка Чумарченка, батька Мот­риного, удовця-звощика, гіркого п'яниці, приятеля Ількового і Андрієвого (В. В.). 9. Як художник слова М. Старицький у кра­щих своїх творах досяг вершин реалістичного письма (Підр.). 10. Покійні татуньо все це знали і нас — дітей своїх — научали (А. С). 11. Іван Франко — трибун народний, Пророк-ватаг, ратай-співець і громадянин благородний... Як той Орфей, ге­рой рапсодний, Він з неба віщий посланець (А/. Ворон.). 12. На Лівобережній Україні як прикрасу використовували один ве­ликий дукач з багато оздобленим бантом (А. Я). 13.1 ось Сте-фаник і Куліш, Ось — Коцюбинський, Леся — квіти Синів страждальної землі, Народу самостійні діти (Є. М.).

Вправа 133. Перепишіть речення, підкресліть прикладки та означу­вані ними слова. Поясніть розділові знаки при них.

1. Де ж того євшану взяти, того зілля-привороту. 2. До мене, як громадянина, Ставляй вимоги — я людина. А як поет — без перепони Я стежу творчості закони. 3. З них повстають мої

ідеї — найкращий скарб душі моєї (З те. М. Вороного). 4. Хіба я тут не як татарка сиджу в неволі? (Л. У.). 5. Сава, як одинак, надіявся колись дістати всю землю (О. Коб.). 6. Твори Григорія Косинки — новели й оповідання — невеликі за обсягом і чита­ються, як і новели Василя Стефаника, з великим інтересом (Підр.). 7. Іменник як частина мови вивчається вже в початко­вій школі (Журн.). 8. Якщо Київ оспівується як столиця Украї­ни, то Полтавщина — центр гумору і сатири (Газ.). 9. Членом «Гарту» я був і сам, як книжковий ілюстратор (О. Довж.). 10. А ти ж нам, як рідний брат... (М. Ст.). 11. Водні артерії України, тобто ріки, мають велике значення в розвитку держави (Підр.). 12. Ждали Тичину: він — прекрасний хоровий диригент, про що я радий тут нагадати, — був головним керівником студії (О. Г.). 13. Українські Січові Стрільці—переважно студенти! — у своїх піснях залишили нам свій бойовий дух (Газ.). 14. Госпо­диня — його дружина й учителька місцевої 4-річки, на ім'я, здається, Зінаїда Степанівна (М. Д.-Х.).

Вправа 134. Перепишіть речення, ставлячи потрібні розділові знаки. Підкресліть відокремлені додатки, поясніть відокремлення.

1. Ця вказівка стосується і літератури і всіх видів мистецтва зокрема народної творчості (М. Р.). 2. Черниш уже не бачив нічо­го крім протилежного берега завихреного вогнем (О. Г). 3. Зда­валось вони так цілим колгоспом і прийшли сюди і замість ора­ти або сіяти взялися за кутомір-квадрат, за нову, незнайому на­уку (О. Г). 4. На світі немає нічого кращого крім радості праці і радості віддавання (/. Ц.). 5. Були тут старі й літні люди, та най­більше юрмилося молоді особливо школярів (/. Ц.). 6. За винят­ком баби Оришки малий Чіпка нікого не любив (Я. М). 7. Але опріч погорди на його виду сьогодні було написано ще щось — якась непевність, якесь збентеження (Ю. М.). 8. Аліна незважа­ючи на свій жвавий веселий характер читала серйозні книжки (О. І.). 9. Микола замість панського лану вийшов на своє поле (/. Н.-Л.). 10. Сава з Женею дружив міцно, бо на хуторі нікого з хлопців не було за винятком Самійлового сина Дмитренка (М. Т.).

Вправа 135. Складіть речення з відокремленими додатками, що почи­наються словами крім, за винятком, особливо, зокрема, навіть, наприклад; з відокремленим та невідокремленим додатком, що починається словом замість. Поясніть розділові знаки та умови відокремлення чи невідокрем-лення. Назвіть значення додатків (включення, виключення, заміщення).

Вправа 136. Перепишіть речення, підкресліть відокремлені обставини та пояснювані ними члени речення. Поясніть розділові знаки та умови відокремлення.

1. Нечиталюк убіг до його кімнатки, потираючи руки. 2. То­ді, мовби випробовуючи Твердохлібову стійкість, телефон за-

дзвонив сам. 3. Але, незважаючи на свою беззахисність, вона виявляється найстійкішою (3 те. П. Загребельного). 4. Побігла, ніг під собою не чуючи. 5. Навесні, під час розливу, коли дніпровська вода поміж кучугурами добиралася до самої саги, Катратий рівчачки струмочкам прокопував, травичку зелену прогортав, заманюючи весняну воду та рибу в сагу (О. Г). 6. Поснідавши, лісничий подякував за гостинність і зібрався їха­ти (О. Донч.). 7. Ніжно дзвеніла над ним хвоя смерек, змішав­шись з шумом ріки (М. К.). 8. На тротуари листя лине, Не тра­тячи на літ зусиль, І, пролітаючи, машини Здіймають жовту заметіль (В. Сос). 9. Як тільки Тараса Григоровича починав перемагати сон, діти, за умовою, мусили тихенько його зали­шити (Д. Чуб.). 10. Рідну мову любить — страх! (М. Ворон.).

Вправа 137. Перепишіть речення, вставляючи пропущені розділові зна­ки. Поясніть, чому в одних випадках обставини відокремлюються, а в інших — ні.

1. Нічого сидіти склавши руки (В. Куч.). 2. Що ж їм сидіти згорнувши руки, чекати, щоб за них хтось подбав (М. К.).3. По вулиці ідуть співаючи дівчата, І під гармонію танцюють па­рубки (В. Сос). 4. Ідуть дівчата в поле жати Та знай співають ідучи (Т. Ш.). 5. Гай лежав розпластавшись. 6. Завдяки розпо­відям Ференца він [Багіров] добре уявляв собі внутрішнє роз­ташування готелю. 7. В їздові Хаєцький попав завдяки рефор­мам Івана Антоновича. 8. Заступник командира полку гвардії майор Воронцов поклопотався, щоб Ясногорську згідно з її ба­жанням призначили командиром санітарного взводу саме в третій батальйон (3 те. О. Гончара). 9. Згідно з наказом дирек­тора його переведено на іншу посаду (Газ.). 10. В повітрі роко­чучи йшли літаки (М. Б.).

Вправа 138. Перепишіть речення, поставте розділові знаки, підкресліть уточнювальні й уточнювані члени речення, визначте їх синтаксичну функцію.

1. У центрі міста за невисоким парканчиком стоїть просто­рий одноповерховий будинок (М. О.). 2. Леся навчилася гра­моти дуже рано в чотири роки і теж захопилася літературою (М. О.). 3. Тут серед степової тиші казка сама просилася в сло­ва (/. Ц.). 4. Іноді тут на завмираючому лоні природи злетить якийсь птах, а то стрепенеться птахом несподіваний образ і впаде самотньо не добившись до ключа до других образів (М. С). 5. Мчимо швидше й швидше і може статися, що од нас од людства нічого крім швидкості й не залишиться (Ю. М.). 6. Тут в полонині де небо накриває бездонні простори, що жи­вуть в самотині тільки для себе, вікує тиша (М. К). 7. Два бра­ти Василь та Іван не повернулись з фронту (Газ.).

Вправа 139. Перепишіть речення, вставляючи розділові знаки, підкресліть звертання. Визначте, якою частиною мови і формою вони виражені.

1. Я серце навіки віддав тобі моя мати Вкраїно. 2. Моя вітчиз­но дорога яка в тобі горить снага (А. М.). 3.1 ти моя єдиная встаєш із-за моря, з-за туману слухняная рожевая зоре. 4. Квіти мої діти! Нащо вас кохав я, нащо доглядав? 5. Оставайтеся здорові мої високії тополі і хрещатий мій барвіночку (З те. Т. Шевчен­ка). 6. Земні народи люди племена До вас я руки й серце про­стягаю (М. Р.). 1. Шуми Славутичу-ріко Ростіть дерева юні гінко... 8. Білорусіє братня до самого Мінська Хай полине ця пісня моя українська (М. Р.). 9. О мрійна юність ти з вогню вернулася додому (В. Сос). 10. Я п'ю тебе сонце твій теплий зцілющий напій (А/. К). 11. Ви як завжди точні й акуратні Фе­доре Петровичу (Я. 3.). 12. Кажи Віро Пилипівно з чим при­йшла? Завтра Ой як же далеко те завтра (О. Г.). 13. Ростіть же маленькі (А. Г.). 14. Ти бачиш ти Ти ніздрі роздуваєш ти в захва­ті закляк (Л. К). 15. Україно мамо сестро жінко В'ється блиска­вицею твій стан, Ти ж бо Україно українка Склала серденьком свої вуста (Є. Гуц.).

Вправа 140. Перепишіть, підкресліть звертання. Визначте, які засоби використано для підсилення їх емоційного забарвлення. Поставте розді­лові знаки, поясніть їх.

1. Ой хлопчику хороший мій чому ти плачеш? (А. М.). 2. Зно­ву ластівочко-серце Ти вернулась знов звила В нас під хатою кубельце (Я. Г.). 3. Зоре моя вечірняя Зійди над горою Погово­рим тихесенько В неволі з тобою (Г. Ш.). 4. Рости моя пташко мій маковий цвіте Розвивайся поки твоє серце не розбите... (Т. Ш.). 5. 0 тату мій моя старенька мати Якби ви тільки знали як я рад Що я живу що йду перемагати Що в армії життя я ваш солдат (Д. Я). 6. Пусти мене мій батеньку на гори Де ряст вес­няний золотом жаріє (Л. У.). 7. Дяка щирая тобі ніченько-чарів-ниченько Що закрила ти моє личенько (Л. У). 8. Спи дитятко сном міцним (М. Р.).9. Житечко-жито хто ж тебе косить буде? (М. С). 10. Спи моя дитино золота Спи моя тривого кароока Спи моя гіллячко голуба... (М. Вінгр.).

Вправа 141. Випишіть із творів художньої літератури (на вибір) 5 ре­чень зі звертанням, яке виконує смислову функцію (називання) і 5 речень зі звертанням, що виконує стилістичну функцію (увиразнення тексту). Визначте структуру та спосіб морфологічного вираження звертань, по­ясніть розділові знаки.

Вправа 142. Перепишіть речення, підкресліть у них вставні слова, сло­восполучення і речення. Поясніть розділові знаки при них.

1. А все-таки її люблю, мою Україну широку, Хоч я по їй і одинокий (Бо бачте, пари не найшов) Аж до погибелі дійшов

(Т. Ш.). 2. Навіть мир на землі виявляється потрібний далеко не всім. 3. Пішки, кажуть, теж не пускають, застави на всіх доро­гах. 4. Власне, Твердохліб не мав би нічого проти (3 те. Я. За-гребельного). 5. Може, саме завдяки своїй делікатності голова й домігся того, що Ягор пом'якшав, дав себе потроху втягти в розмову. 6. Останнім часом, щоправда, в них зрушення помітні, поповнено бібліотеку {О. Г.). 7. Молодий поет (та й чи тільки поет), якщо він не ледачий думкою, якщо він свідомий своєї високої місії в літературі, не може пройти повз величезний твор­чий досвід Павла Тичини (О. Г.). 8. Вихователь (виховання є тільки одним із засобів виховання), поставлений віч-на-віч з вихованцями, в самому собі має всю можливість успіхів вихо­вання (К. У.). 9. Це теж, як на мене, несправедливо, що кожна нова людська хвиля змиває попередню (Ю. М.). 10. Є ж люди на землі, — А то б не варто й жити, — Що крізь щоденний труд уміють і любити, І усміхатися, і мислити, й шукати (М. Р.).

Вправа 143. Перепишіть, знайдіть вставні і вставлені конструкції, де потрібно поставте розділові знаки. Поясніть відмінність між вставними та вставленими компонентами.

1. Що б ви не викладали літературу чи історію фізику чи креслення біологію чи математику першим вогнищем захоплен­ня до якого ви повинні привести свого вихованця якщо тільки ви хочете бути його вихователем має бути книжка (В. С). 2. Майте на увазі буде дощ. 3. Відцвів воронець облетіли на вітрах маки польові рано вони зацвітають і швидко гаснуть зате літо смагляве вже виглядає із-за кучугур (О. Г.). 4. Зі скре­готом і брязкотом у двір якщо те що залишилося можна назва­ти двором в'їжджають два бульдозери (О. Доеж.). 5. В щирім серці в чесних грудях вірю знаю квіти є (В. Сим.). 6. За тучами за хмарами та зливами Я бачу сходить день ясний над нивами (Я. Т.). 7. Чесність я думаю не тільки в тому, щоб хтось комусь правду сказав чи не одурив (В. Куч.). 8. Одного разу було це десь перед жнивами він якраз був у житників як прийшов листо­ноша і приніс у хату в чорній сумці горе (/. Я.). 9. Край села стояла хата поганенька а в їй жив селянин із жінкою та з дити­ною хлопчик був невеличкий недавнечко народився. Вже третій рік був як вони побралися з чужого села він її взяв а все ніяк не могли збитися на хазяйство. У їх тільки й було худоби що те­личка купили її торішню весну та й та недавно здохла (Б. Г.).

Вправа 144. Перепишіть речення, поясніть вживання розділових знаків. Чому виділені слова в одних випадках відокремлені, а в інших ні?

1.1 ось нарешті вершина наша (О. Г.). 2. 1, нарешті, ще одна порада: ніколи не читай на сонці (О. Б.). 3. Взагалі, математич­на пам'ять у нього була розвинута надзвичайно (О. Г.). 4. Вза-

галі можна говорити про те, що чим більше щирість і безпосе­редність звучить у поетичному рядку, тим більшу довіру і по­шану викликає він у людей (А. М.). 5. А мені, може, просто хо­четься щастя, тугого, солодкого, як шоколад (Л. К.). 6. Цього року Україна може бути з великим хлібом (Газ.).

Вправа 145. Складіть 10 речень зі вставними словами та словосполу­ченнями за традицією, приблизно, на щастя, за повідомленням, бачиш, па­м'ятаєте, наприклад, власне кажучи, очевидно, головним чином. Схаракте­ризуйте значення, якого вони надають реченням.

Вправа 146. Побудуйте зв'язний текст зі вставними словами та слово­сполученням різної семантики (що виражають впевненість чи невпевненість, можливість чи неможливість, радість чи сум, співчуття, джерело повідом­лення, висновок). Схарактеризуйте значення, якого вони надають тексту.

Вправа 147. Перепишіть, визначте засоби ускладнення простого ре­чення, поставте розділові знаки, поясніть їх уживання.

1. Ваша наукова діяльність судячи з ваших слів спрямована передусім або й винятково на користь. 2. Місце мовби й непо­казне під стіною одразу біля дверей але престижне. 3. Взяв пу­тівку глянув недбало кинув. 4. Для нього нічого не має значен­ня крім чергової справи яку повинен вивчити розглянути роз­плутати довести до логічного кінця (З те. П. Загребельного). 5. Ішов неквапно вперед виставивши сонцеві кулясте мудрець-ке чоло. 6. Син просто замилувався старим кожним його кро­ком дужим певним гордовитим. 7. В давні дозаводські часи було кажуть на цьому місці велике село. 8. Вона його відштовхнула сердито різко обома руками. 9. А перед вікнами за вишняками за Дніпром ніч крізь ніч палахкотить ятрило домен. 10. Все змінилося розрослось переплелось (З те. О. Гончара). 11. Нікого тут нема крім мене й господині (М. Р.). 12. Ця вказівка стосу­ється і літератури і всіх видів мистецтва зокрема народної твор­чості (М. Р.). 13. Усі за винятком Бойчука здивовано дивились на свого шкіпера (М. Т.). 14. Бистра текла по вулицях левадах з піною і аж сичала попід призьбами й сінешніми дверима зали­вала хліви кошари клуні (О. Довж.). 15. Весно вітре люблю вас гори ріки тучі! Люди люди я ваш брат я для вас рад жити (/. Ф.).

Вправа 148. Напишіть невеличкий твір на тему «Мій улюблений поет (письменник)», використовуючи різні засоби ускладнення простого ре­чення.

Вправа 149. Знайдіть у тексті прості ускладнені речення, визначте за­соби ускладнення, поясніть спосіб їх вираження та розділові знаки при них.

Київ того ранку не помітив нічого. Так само гримів тисячами машин, так само видзвонював дитячими голосами в своїх зача­рованих сквериках, так само торохтів телефонами в міністерствах

і відомствах (телефонний довідник самої лиш столичної служби побуту має сто сімдесят п'ять сторінок!), так само мружився до сонця ясним золотом Софії, Лаври і Видубичів, врізався в небо срібним мечем захисниці-Перемоги, так само тулився до зелених навколишніх лісів, до Дніпра і до степу, який починався за Ви­ставкою, за Теремками, за Вітою-Поштовою і аж до Чорного моря.

У своїх щоденних клопотах Київ не зауважив дрібної події, яка в житті цього великого міста не могла полишити помітно­го сліду, зате для Твердохліба могла стати або ж відроджен­ням, або катастрофою.

Є люди, які думають про Київ тільки врочисто. Столичний стовбняк. Для інших це просто місце роботи і мешкання. Твер-дохліб належав саме до них. Хоча й не був схожий на всіх, бо народився в Києві, а відомо ж, що в Києві народжується мен­ше, ніж приїздить туди жити й умирати. Походження тяжіє над нами так само, як судьба. Тому коли б як слід пошкребтися в Твердохлібовій душі, то десь у найпотаємніших її закутках, може, неспогадно відкрилось би оте беззавітно-підсвідоме язич­ницьке буйство, купальські вогні, відьомські шабаші на Лисій горі, хоральні співи Бортнянського й Березовського, латинські диспути києво-могилянських спудеїв, відчаєні танці старих за­порожців перед брамами Межигірського монастиря...

Твердохліб проїздив древніми вулицями й узвозами, довко­ла панували барви — зелена, біла, золота, — барви соборів і палаців, барви Києва; на тисячолітніх пагорбах височіли пам'ят­ники й монументи — давні й нові, звідусюди лунав у цьому праслов'янському граді голос вічності, цей бронзовий Герольд, що звіщає майбуття про свої часи (П. Загребельний).

СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ