А) Суть грошового обороту

Грошовий оборот — це непереривний рух грошей для забезпечення безперервності відтворення й реалізації суспільного продукту та перерозподілу національного доходу.

Категорія "грошовий оборот" належить до найбільш широких макроекономічних абстракцій, що безпосередньо пов'язані з процесами суспільного відтворення на всіх його стадіях. Вона узагальнює сукупність переміщень грошових коштів між суб'єктами економічних відносин, формує необхідне забезпечення для погашення грошових зобов'язань всіма юридичними та фізичними особами суспільства, які беруть участь у створенні, розподілі і обмінні і споживанні ВНП.

Переміщення грошей у функції засобу обігу і платежу (Т–Г–Т) означає не тільки зміну форм вартості, а й постійну взаємодію фізичних осіб, господарських суб'єктів і органів державної влади у обміні та доведенні товарів до споживачів, а їх сукупність відображає загальну вартість суспільного багатства.

Економічну основу грошового обороту творить процес суспільного відтворення на всіх його стадіях: Виробн. — Розп. — Обмін — Спожив. Він обслуговує кругооборот усього сукупного суспільного капіталу. Гроші авансуються на придбання факторів виробництв, спрямовуються у сферу виробництва продукту, обслуговують його реалізацію і розподіл між власниками факторів виробництва і державою; сформований як грошові доходи капітал спрямовується у сфери виробничого й особистого споживання та забезпечує новий цикл суспільного відтворення. Як макроекономічна категорія гроші вступають в обмін для доведення товарів до споживачів, а самі продовжують безкінечний рух як грошовий обіг:

Г – Т – Г ' – Т – Г '' – Т – Г '''– Т – Г ''''...

Вилучення грошей зі сфери обігу можливе лише в разі зменшення у ній маси товарів або значного збільшення швидкості обігу грошової одиниці. За умов золотомонетного стандарту зайві гроші автоматично залишають сферу обігу, перетворюючись у скарби. За наявності паперових грошових знаків кожен суб'єкт економічних відносин для отримання реальних товарів чи послуг прагне знову спрямувати гроші в обіг, щоб не зазнати збитків від можливого їхнього знецінення. Оскільки вилучення грошей з обігу вимагає значних витрат, то держава, вдаючись до регулювання їхньої кількості, такі витрати перекладає на інших суб'єктів ринку і насамперед на широкі верстви населення.

Стабільність грошового обігу залежить від стану економіки. В суспільстві, де збалансовані процеси відтворення в народному господарстві, підтримується й стабільний грошовий обіг. Більше того, він активно впливає на стан і розвиток економіки. Там же, де виникли диспропорції у відтворювальному процесі, де спостерігається падіння виробництва валового національного продукту, а держава не може збалансувати надходження та видатки, грошовий обіг підривається інфляційними процесами.

Водночас грошовий оборот має мікроекономічний рівень, де гроші рухаються в межах індивідуального кругообороту капіталу, а кожний суб'єкт діє двояко: а) як одержувач певних грошових доходів; б) як особа, що витрачає отримані доходи.

Рух грошей на мікроекономічному рівні здійснюється як функціональна форма кругообороту окремого індивідуального капіталу. Гроші в цьому випадку виступають елементом багатства і потребують відповідної норми прибутку (доходу).

Руху грошей у вигляді замкнутого кола Г-Т-Г' властиві нееквівалентний обмін та істотні відмінності, внаслідок чого створюється особливий сектор грошового обороту — фінансово-кредитний. В свою чергу фінансово-кредитний сектор охоплює дві групи економічних відносин:

ü сферу перерозподільних відносин, в якій власність суб'єктів не відчужується, а лише передається у тимчасове користування іншими особами як товар, за що власник отримує належний доход у формі проценту — кредитний оборот:

ЗВ

Г – Г – Т... В... Т’ – Г’

РС

ü специфіка відносин купівлі-продажу акцій, в яких продавець акцій не зобов'язаний повернути їх попередньому власнику, утворює особливий сегмент грошового обороту, який носить назву фінансового обороту;

ü частину грошового обороту, що обслуговує відносини перероз­поділу національного доходу шляхом відчуження певної части­ни доходів економічних суб'єктів у вигляді податків й інших обов'язкових платежів на користь держави — фіскальмо-бюджетннй оборот.

В цій частині фінансово-кредитного обороту діють не тільки не­еквівалентні відносини, а йбезповоротний рух грошей, в якому одні суб'єкти втрачають гроші, а інші — їх отримують також на безповоротній основі і без сплати будь-якої ціни.

В сукупності грошовий обіг, кредитний, фінансовий і фіскаль­но-бюджетний обороти тісно взаємодіють, внутрішньо доповню­ють один одного і взаємоперемішуються між собою. Тому ор­ганізація і функціонування грошового обороту безпосередньо вли­ває на ефективність прийняття рішень на всіх стадіях суспільного відтворення, утворюючи три сектори грошового обороту: фінанси, кредит і грошовий обіг.

Зокрема, рух фінансів з усіма його механізмами й інститутами набув поняття фінансової сфери і фінансового обороту; кредит, ви­никнувши із нерівномірності відтворювального процесу, надход­жень і видатків, утворює особливий механізм перерозподілу гро­шових і матеріальних ресурсів на принципах строковості, зворотності і платності сформував кредитний сектор грошового обороту.

Грошовий обіг здійснюється в межах певної грошової системи, яка в ринковій економіці є провідною ланкою і відіграє домінуючу роль у саморозвитку господарських процесів. Грошова система включає такі складові частини: товар, що відіграє роль загального еквівалента; грошову одиницю — масштаб цін; узаконений засіб обігу та платежу (банкноти, казначейські, чи скарбницькі, білети, монети), порядок випуску банкнот і казначейських білетів (паперових грошей) в обіг.

Грошовою одиницею України стала гривня. Порядок її виготовлення і введення в обіг та підтримання стабільності розроблено Національним банком. Всі гривні с банківськими білетами, тобто банкнотами, що теж дуже важливо.

На перший погляд може здатися, що особливої різниці між банкнотами і казначейськими білетами нібито немає: обидва види грошей забезпечені товаром. Проте, якщо банкноти випускаються в обіг від імені Національного банку, то казначейські білети — від імені уряду держави. Коли перші забезпечені всіма активами банку (золотом, коштовностями, іноземною валютою) й обмежено випускаються під реальні товарно-грошові угоди, то казначейські білети забезпечені державним майном, випускаються примусовим курсом для задоволення поточних потреб держави, тому часто не зв'язані з товарною масою. Отже, банкнотний обіг значною мірою є незалежним від органів держави, більше захищений від знецінення і краще гарантує стабільність грошового обігу.