ВИСНОВКИ 1 страница

п/п	Прізвище та ініціали	Посада	Підпис
1.	Засевський В.П.	Заступник начальника
2.	Суворова О.О.	Начальник відділу атмосферного повітря
3.	Завертаний А.П.	Начальник відділу водних ресурсів
4.	Козир О.О.	Начальник відділу контролю поводження з відходами та техногенної безпеки
5.	Залевський В.Д.	Начальник відділу контролю об’єктів природно-заповідного фонду та використання біоресурсів
6.	Плігін О.М.	Начальник відділу земельних ресурсів та надр
7.	Аверін Д.Г.	Начальник відділу моніторингу
8.	Продорова Т. А.	Начальник відділу економіки природокористування та інвестицій
9.	Іваник Г.О.	Начальник відділу кадрів, організаційної роботи та зв’язків з громадськістю

ВИСНОВКИ

З веденням в дію Закону України „Про правові засади цивільного захисту” в нашій державі:

1. Законодавство у сфері цивільного захисту набуває більш послідовного і зрозумілого характеру.

2. Викреслюються горизонти побудови надійної, демілітаризованої, малозатратної Єдиної системи цивільного захисту.

3. Єдина державна система цивільного захисту за своєю суспільно-соціальною спрямованістю набуває виключно гуманного характеру і відповідає нормам міжнародного права.

На зміну військової служби в МНС приходить якісно новий вид державної служби – служба цивільного захисту, а на зміну військам ЦО і пожежної охорони – Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту.

4. Створена можливість суттєво перемістити акценти в будівництві системи захисту на організацію і створення уніфікованої системи, яка вирішує весь комплекс завдань з протидії НС мирного і воєнного часу, - єдиної державної системи цивільного захисту.

Тема 2. Завдання та організаційні основи побудови цивільної оборони

Головні положення нормативно-правової бази у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій

Права та обов’язки робітників, службовців та населення з цивільної оборони

Правова база:

1. Закон України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ, № 2974-Х11, 1993р., № 555-Х1У, 1999р., Київ.

2. Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", УПУ № 1809 -ІІІ, 2000 р.

3. Положення про Цивільну оборону України, постанова КМУ, № 299, 1994 р., Київ.

4. Про єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру, постанова КМУ, № 1198, 1998 р., Київ.

5. Концепція захисту населення і територій у разі загрози та виникнення НС, Указ Президента України,1999 р., Київ.

6. Типове положення про територіальну підсистему єдиної державної системи запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру, наказ МНС України, № 387, 1998 р., Київ.

7. Типове положення про функціональну підсистему єдиної державної системи запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру, наказ МНС України, № 387, 1998 р., Київ.

Кожен має право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Кожна людина у випадках аварій, катастрофі стихійного лиха повинна вміти захистити себе, свою сім’ю і надати допомогу потерпілим.

Необхідності цього вимагає саме життя, наша дійсність. Науково-технічний прогрес значно збільшив можливості виробництва, але приніс з собою техногенну та екологічну небезпеку для людини і довкілля.

Більшість регіонів держави підпадають під вплив небезпечних природних явищ. Ось чому кожен з нас повинен багато знати і вміти в ім’я збереження здоров’я і життя.

1. Головні положення нормативно-правової бази у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій

Основу нормативно-правової бази у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій складають: Закони України “Про Цивільну оборону України”, “Про війська цивільної оборони”, “Про аварійно-рятувальні служби”; укази Президента України “Про Концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій” і про затвердження положення “Про міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи”, постанови Кабінету Міністрів України про затвердження “Положення про Цивільну оборону України”, “Про єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру”, “Положення про управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій” та інші нормативні акти.

У Законі “Про Цивільну оборону України” визначаються загальні засади Цивільної оборони України, які складають визначення цивільної оборони, систему її побудови, поширення заходів цивільної оборони на території України, завдання ЦО, керівництво та органи управління цивільною обороною.

Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Систему цивільної оборони складають:

- органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов’язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями в надзвичайних ситуаціях;

- органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування;

- центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

- курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань цивільної оборони;

- служби цивільної оборони;

- сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦО;

- фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

- системи зв’язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.

Заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом.

Головними завданнями Цивільної оборони України є:

- запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;

- оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;

- захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;

- організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

- організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;

- створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності до сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часів;

- підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

Керівництво Цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Начальником Цивільної оборони України є Прем’єр-міністр України, а його заступником – керівник центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; начальником цивільної оборони Автономної Республіки Крим є Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим; начальниками цивільної оборони згідно з адміністративно-територіальним устроєм України є голови місцевих державних адміністрацій; начальниками цивільної оборони в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах і організаціях є їх керівники.

Безпосередньо керівництво виконанням завдань цивільної оборони здійснюється постійно-діючими органами управління у справах ЦО, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій силами та службами цивільної оборони.

Завдання, функції та повноваження органів управління у справах цивільної оборони визначаються Законом України “Про Цивільну оборону України” і Положенням про органи управління у справах цивільної оборони, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Органи управління у справах цивільної оборони (управління, відділи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення), які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.

Повноваження органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ і організацій з питань цивільної оборони визначено Законом України “Про Цивільну оборону України ”.

Кабінет Міністрів України:

- забезпечує здійснення заходів щодо попередження надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;

- розподіляє міста і території за групами, а юридичних осіб - за категоріями щодо реалізації заходів ЦО;

- створює резерви засобів індивідуального захисту і майна цивільної оборони, матеріально-технічних та інших фондів на випадок надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи, а також визначає їх обсяг і порядок використання;

- вживає заходів щодо забезпечення готовності органів управління у справах ЦО, сил і засобів ЦО до дій в умовах надзвичайних ситуацій;

- створює єдину систему підготовки органів управління у справах цивільної оборони, сил ЦО та населення до дій в умовах НС;

- визначає порядок створення спеціалізованих професійних та невоєнізованих пошуково-рятувальних формувань;

- задовольняє мобілізаційні потреби військ, органів управління у справах цивільної оборони та установ ЦО.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад в межах своїх повноважень забезпечують вирішення питань ЦО, здійснення заходів щодо захисту населення і місцевостей під час НС, сприяють органам управління у справах ЦО у виконанні покладених на них завдань.

Міністерство України з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи:

- забезпечує здійснення державної політики у сфері ЦО, захисту населення і місцевостей від наслідків надзвичайних ситуацій, попередження НС;

- організовує розроблення і здійснення відповідних заходів з ЦО;

- керує діяльністю підпорядкованих йому органів управління у справах цивільної та спеціалізованих формувань, військами ЦО;

- здійснює контроль за виконанням вимог ЦО, станом готовності сил і засобів ЦО, проведенням рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

- координує діяльність центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчих органів місцевого самоврядування та юридичних осіб щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, проведення пошуку та рятування людей;

- здійснює оповіщення населення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації, забезпечує належне функціонування відомчих територіальних і локальних систем оповіщення;

- здійснює навчання населення, представників органів управління і сил ЦО з питань захисту і дій у надзвичайних ситуаціях;

- організовує фінансове і матеріально-технічне забезпечення військ цивільної оборони, пошуково-рятувальних та інших підпорядкованих йому спеціалізованих формувань;

- створює згідно з законодавством підприємства з виробництва спеціальної і аварійно-рятувальної техніки, засобів захисту населення і контролю тощо.

Керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків НС та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи з ЦО і несе пов’язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, передбачених законодавством.

Радіаційні, хімічні і вибухонебезпечні підприємства додатково створюють локальні системи виявлення загрози виникнення надзвичайної ситуації та оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливого ураження; запроваджують інженерно-технічні заходи, що зменшують ступінь технічного ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів, і несуть витрати щодо їх здійснення в обсягах, передбачених відповідними нормативно-правовими актами.

Власники потенційно небезпечних об’єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження, від наслідків аварій на цих об’єктах.

Силами цивільної оборониє її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування.

Для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту населення і місцевостей від наслідків надзвичайних ситуацій та проведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування створюються спеціалізовані служби цивільної оборони: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв’язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення та інші. Для проведення евакуаційних заходів в умовах надзвичайних ситуацій на базі місцевих державних адміністрацій створюються евакуаційні комісії.

Організаційні засади створення служб цивільної оборони та евакуаційних органів, їх завдання, функції і повноваження визначаються у Положенні про ЦО України.

Контроль за дотриманням вимог законодавства з питань ЦО органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, керівниками підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування здійснюється Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України).

Фінансування заходів з ЦО здійснюється за рахунок відповідно державного та місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування згідно з законодавством України.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування відраховують кошти на проведення заходів щодо навчання та захисту населення і місцевостей, включаючи витрати на утримання і підготовку територіальних органів управління у справах цивільної оборони та формувань цивільної оборони, призначених для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, згідно з законодавством України.

Фінансування заходів з цивільної оборони, що потребують капітальних вкладень (включаючи будівництво захисних споруд, складів для зберігання техніки та майна цивільної оборони, створення пунктів управління, систем зв’язку та оповіщення), здійснюється відповідно до загального порядку фінансування капітального будівництва.

Потреби цивільної оборони у військовій техніці, приладах і спеціальному майні задовольняється центральними органами виконавчими органами виконавчої влади, уповноваженими з питань матеріальних ресурсів та економіки з оплатою замовником вартості виділених матеріальних ресурсів. Продукція для потреб цивільної оборони виготовляється на умовах державного замовлення.

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України) є державним замовником продукції, послуг та робіт для забезпечення потреб ЦО

Органи управління Цивільної оборони України, Автономної Республіки Крим, областей, міст, районів, міністерств та інших органів державної виконавчої влади утримуються відповідно до встановленого порядку за рахунок державного і місцевих бюджетів, а також коштів, передбачуваних на утримування міністерств.

Оплата праці працівників органів управління у справах цивільної оборони здійснюється відповідно до умов оплати праці працівників органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади забезпечують органи управління у справах ЦО транспортними засобами, службовими, господарськими і підсобними приміщеннями, складськими площами.

Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства України з питань цивільної оборони, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Цивільний захист населення - це система заходів, які реалізуються центральними органами виконавчої влади, РМ Автономної Республіки Крим, державними адміністраціями областей, міст Києва, Севастополя і районів, виконавчими органами Рад, підпорядкованими їм силами і засобами підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності), добровільними формуваннями, що забезпечують розробку та дотримання правових норм, міжнародних, державних галузевих та відомчих вимог і правил, а також виконання організаційних, інженерно-технічних, сані-тарно-гігієнічних, проти епідеміологічних та інших заходів у сфері запобігання та ліквідації НС, спрямованих на захист населення, сільськогосподарських тварин і рослин, об’єктів економіки і довкілля.

З метою забезпечення захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру створюється державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації (ЄДС) - це державна система, яка включає центральні органи виконавчої влади, РМ Автономної Республіки Крим, державні адміністрації областей, міст Києва і Севастополя та районів, виконавчі органи Рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Головною метою ЄДС НС є забезпечення реалізації Державіної політики на всій території України у сфері запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, захисту населення і територій від наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха.

Основними завданнями ЄДС НС є:

- забезпечення запобігання виникненню НС;

- забезпечення готовності органів управління, сил і засобів;

- проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відновлю-вальних робіт та організація життєзабезпечення потерпілого населення;

- розробка нормативно-правових актів, державних норм і стандартів;

- здійснення цільових та науково-технічних програм;

- забезпечення сталості функціонування об’єктів економіки;

- збирання і опрацьовування інформації про НС;

- визначення потреби у силах, матеріальних і фінансових ресурсах;

- здійснення державного нагляду, експертизи і контролю;

- створення та раціональне використання матеріально-технічних ресурсів;

- своєчасна та достовірна інформація населення про обстановку та вжиті заходи;

- оповіщення населення про загрозу та виникнення НС;

- соціальний захист потерпілого населення;

- захист населення у надзвичайних ситуаціях;

- міжнародне співробітництво у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Правовою основою створення ЄДС НС є Закони України “Про надзвичайний стан”, “Про Цивільну оборону України”, “Про війська ЦО”, доповнення та зміни до них, інші законодавчі акти, укази Президента України про створення структур Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації (ЄДС НС) будується з урахуванням рівнів (загальнодержавного, територіального, місцевого і об’єктового) і класифікації надзвичайних ситуацій (техногенного, природного і соціально-політичного характеру), стандартів безпеки і термінології, сил, засобів та резервів територій і галузей.

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації (ЄДС НС) включає: органи управління (центральні, територіальні, галузеві, місцеві і об’єктові), системи забезпечення (територіальні і функціональні підсистеми), сили і засоби (військові, спеціальні і спеціалізовані цивільні підрозділи з їх оснащенням, наглядові органи та інформаційні бази підсистем єдиної державної системи, які призначені (залучені) для виконання завдань щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації).

Територіальна підсистема ЄДС НС - це складова частина єдиної державної системи (ЄДС), яка включає – місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи Рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, зменшення матеріальних втрат.

Функціональна підсистема ЄДС НС - це складова частина єдиної державної системи (ЄДС), що створюється на базі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, включає їх регіональні та місцеві структурні підрозділи, підпорядковані державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють в межах своєї компетенції нагляд за забезпеченням техногенної і природної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Органи управління ЄДС НС – це органи виконавчої влади або їх структурні підрозділи, які призначені для безпосереднього керівництва діяльністю щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації в межах своєї компетенції.

Органи управління ЄДС НС діляться на координуючі (державна комісія з ТЕБ і НС, Національна рада безпеки життєдіяльності, постійні комісії з ТЕБ і НС, об’єктові комісії з НС), постійні (КМУ, МНС України, органи з НС міністерств і відомств, державні територіальні і місцеві виконавчі органи, управління (відділи) з питань НС та ЦЗН, органи з НС регіональних, міських і районних служб, управління об’єктів економіки, служби з НС), повсякденні (оперативно-чергові служби МНС України, управлінь (відділів) з питань НС та ЦЗН, суб’єктів господарської діяльності).

Системи забезпечення включають: фінансові (резервний фонд КМУ, резервні фонди територіальних і місцевих органів виконавчої влади у розмірі 1% від зведеного річного бюджету), матеріальні (ресурси Держкомрезерву, МНС, окремих міністерств і відомств, територіальних органів виконавчої влади, суб’єктів господарської діяльності), транспортні (МО, Мін-трансу, МВС та інших, транспортних підприємств, суб’єктів господарської діяльності), оповіщення і зв’язку (МНС, МВС, МО, Держкомзв’язку, Мінтрансу, Мінагропрому та інших, а також їх територіальних органів, суб’єктів господарської діяльності).

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації (ЄДС НС) може функціонувати у наступних режимах: повсякденної діяльності (Ведення спостереження і здійснення контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об’єктах і прилеглій до них території. Розроблення і виконання цільових і науково-технічних програм і заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення безпеки і захисту населення, зменшення можливих матеріальних втрат, забезпечення сталого функціонування об’єктів економіки та збереження національної культурної спадщини у разі виникнення надзвичайної ситуації), підвищеної готовності ( Формування оперативних груп для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення НС. Прогнозування можливості виникнення НС та її масштабів. Підготовка пропозицій щодо нормалізації обстановки в районі надзвичайної ситуації. Проведення заходів щодо запобігання виникненню НС. Розроблення комплексних заходів щодо захисту населення і територій, забезпечення стійкого функціонування об’єктів економіки. Приведення в стан підвищеної готовності наявних сил і засобів.), діяльності при НС ( Здійснення керівництва функціонуванням підсистем і структурних підрозділів ЄДС НС. Організація захисту населення і територій. Організація роботи, пов’язаної з локалізацією або ліквідацією НС. Визначення межі території, на якій виникла НС. Забезпечення сталого функціонування об’єктів економіки та першочергового життєзабезпечення населення. Здійснення постійного контролю за станом довкілля, інформування вищестоящих органів управління щодо рівня НС та вжитих заходах, пов’язаних з реагуванням, захистом і оповіщенням населення та наданням йому необхідних рекомендацій щодо поведінки в умовах НС.)та діяльності при надзвичайному стані.

Головними етапами діяльності ЄДС НС є: запобігання виникненню надзвичайних ситуацій (підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення НС на основі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у НС або пом’якшення її можливих наслідків), реагування на НС (скоординовані дії підрозділів єдиної державної системи щодо реалізації планів дій (планів ліквідації НС), уточнених в умовах конкретного виду та рівня надзвичайної ситуації з метою надання невідкладної допомоги потерпілим, усунення загрози життю та здоров’ю людей, зменшенню матеріальної шкоди і фінансових витрат), ліквідація наслідків НС, гострий період ліквідації надзвичайних ситуацій, плановий і програмний періоди ліквідації надзвичайних ситуацій.