Особливості Законодавчого процесу в умовах двопалатної системи

В умовах двопалатних парламентів законодавчі функції розподілені не лише між парламентом, виконавчими та багатьма іншими орґанами влади, але й між двома палатами. У деяких двопалатних парламентах обидві палати теоретично мають рівні законодавчі права, і для того, щоб законопроект став законом, він мусить бути затверджений обома палатами. В інших двопалатних парламентах існують відмінності між законодавчими повноваженнями палати, обраної всім суспільством (нижньої), і палати, що представляє інтереси складових частин федерації (верхньої). У тому випадку, коли законодавчі функції розподілені порівну між обома палатами, постає окрема проблема законодавчої ініціативи. В Бельґії, Бразилії, Італії та Швейцарії не існує жодних обмежень права кожної палати вносити як фінансові, так і нефінансові законопроекти. Парламенти Австралії, Австрії, Нідерландів та Іспанії діють за іншою системою — тут законопроекти повинні вноситися у нижніх палатах. У Великобританії урядові законопроекти, які мають виразно дискусійний характер, зазвичай вносяться у Палаті громад, відтак законопроекти, що стосуються правничої та судової сфер вносяться у Палаті лордів. Різниця у правах палат двопалатних парламентів найбільш виразно простежується на прикладі фінансових законопроектів. У деяких країнах законопроекти, пов’язані з фінансами, повинні вноситися у нижній палаті. Незалежно від того, рівні права мають палати чи існують відмінності в їхніх повноваженнях, доля законопроекту вирішується за обопільною згодою обидвох палат. Існує декілька способів досягнення обома палатами такої згоди і встановлення обмежень на обмін думками, якщо розбіжності не подолано. Серед цих альтернативних способів назвемо спільний комітет у складі представників обох палат; “човникову” систему узгодження з необмеженим терміном обміну думками; “човникову” систему узгодження з подальшим створенням спільного комітету; спільні засідання обох палат; вирішальний характер рішення нижньої палаті; друге голосування у палаті, яка першою розглядала законопроект, є вирішальним. Часом для подолання розбіжностей щодо законопроектів застосовується одразу декілька з названих способів. Якщо обидві палати мають рівні права, то дуже можливо, що не пощастить досягти ніякого рішення у зв’язку з непримиренністю тієї чи іншої палати, а законодавчий процес буде неможливо завершити. Таким чином, якщо одна з палат відхиляє законопроект в цілому, то він відкладається. У сфері бюджетного законодавства процедура досягнення згоди між палатами, які мають рівні права, як правило, не відрізняється від процедури, що застосовується щодо звичайного законодавства. Для ґарантування затвердження бюджетних законів тими палатами, які не володіють жодними засобами забезпечення ухвалення звичайних законопроектів, використовуються механізми на зразок “човникової” системи узгодження із засіданнями спільного комітету.