Форми та ефективність підготовки (навчання) і підвищення кваліфікацій працівників фірми

Основними формами підготовки і перепідготовки працівників є:

* через систему навчальних закладів (училища, коледжі, технікуми);

* індивідуальне, бригадне та курсове навчання учнів безпосередньо на підприємстві.

Підготовка спеціалістів здійснюється вищими навчальними закладами як за державним замовленням, так і на основі договорів, укладених між підприємствами, організаціями і навчальними закладами (державними і недержавними).

Форми підвищення кваліфікації

Важлива умова ефективного функціонування

сучасного виробництва - систематичне підвищення

кваліфікації працівників.

Основні форми підвищення кваліфікації робітників:

· школи з вивчення передових методів і прийомів праці;

· виробничо-технічні курси;

· курси з оволодіння суміжними спеціальностями;

· курси цільового призначення;

· курси економічних знань (бізнес-курси);

· курси бригадирів та ін.

Для підвищення кваліфікації та перепідготовки спеціалістів створена мережа курсів, факультетів, бізнес-шкіл, шкіл менеджменту, маркетингу, підприємництва, семінарів, навчальних центрів тощо; на підприємствах проводяться спеціальні тренінги, рольові ігри, ротації керівників структурних підрозділів на певний період.

Реалізація таких функцій кадрової політики підприємства, як добір кадрів, адаптації, професійне навчання, підвищення кваліфікації, активізація діяльності персоналу повинна ґрунтуватися на знанні та смілому використанні психологічних чинників, на сучасній стратегії менеджменту.

Тести

1. З метою характеристики соціальних та моральних потреб працівників підприємства, їх особистих цілей та економічних інтересів використовують термін:

а) трудові ресурси;

б) трудовий колектив;

в) кадри підприємства.

2. Які із зазначених категорій працівників не відносяться до виробничого персоналу:

а) працівники дитячого саду та бази відпочинку;

б) робітники інструментального цеху;

в) робітники транспортного цеху.

3. Середньооблікова чисельність працівників за місяць обчислюється:

а) як середньоарифметична величина показників середньооблікової чисельності за всі дні місяця;

б) шляхом сумування спи сокового складу працівників за всі дні місяця і діленням на число календарних днів у місяці;

в) діленням фактично відпрацьованих людино – днів за місяць на кількість днів роботи підприємства у цьому ж періоді.

4. Хто з перелічених працівників не належить до керівників:

а) комерційний директор підприємства;

б) начальник відділу технічного контролю;

в) товарознавці відділу постачання.

5. До якої категорії персоналу підприємства слід віднести економіста:

а) керівники;

б) спеціалісти;

в) службовці.

6. Сукупність постійних працівників, що мають необхідну професійну підготовку та певний досвід практичної діяльності – це:

а) трудовий колектив;

б) персонал підприємства;

в) кадри підприємства.

7. За характером участі в господарській діяльності підприємства персонал поділяється на:

а) виробничий і невиробничий;

б) робітників, службовців, спеціалісті, керівників;

в)висококваліфікований, кваліфікований, малокваліфікований, некваліфікований.

8. До категорії «службовець» відносяться працівники, що:

а) займаються інженерно – технічними, економічними й іншими роботами;

б) зайняті безпосередньо в процесі виробництва та надання матеріальних благ;

в)здійснюють підготовку й оформлення документації, облік і контроль, господарське обслуговування.

9. До основних робітників відносять:

а) наладчик карусельних верстатів;

б) токар – розточник механічного цеху;

в) робітниця відділу технічного контролю.

10. Кваліфікація – це:

а) вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідних спеціальних знань;

б) вид трудової діяльності здійснення якої потребує практичних навичок;

в) сукупність спеціальних знань і практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.

11. Чим відрізняється професія від спеціальності:

а) те саме;

б) спеціальність фіксує одну із сторін професій;

в) професія фіксує одну із сторін спеціальності.

12. Вид трудової діяльності, здійснення якої вимагає відповідної підготовки, називається:

а) професією;

б) спеціальністю;

в) кваліфікацією.

13. Склад і кількісне співвідношення окремих груп працівників підприємства формують його:

а) промисловий персонал;

б) промислово – виробничий персонал;

в) кадрову структуру.

14. Рівень кваліфікації робітників характеризується за:

а) категоріями;

б) розрядами;

в) ступенями.

15. Професія – це:

а) вид трудової діяльності;

б) різновид трудової діяльності у межах спеціальностей;

в) різновид трудової діяльності у межах кваліфікації.

16. Спеціальність – це:

а) вид трудової діяльності;

б) різновид трудової діяльності у межах професії;

в) різновид трудової діяльності у межах кваліфікації.

17. Якісний ступінь професійної підготовки працівника тієї чи іншої професії визначається його:

а) освітою;

б) зарплатою;

в) кваліфікацією.

18. Співвідношення кількості прийнятих працівників і середньооблікової їх чисельності характеризує коефіцієнт…персоналу:

а) плинності;

б) прийому;

в) вибуття.

19. Весь персонал підприємства поділяється на такі категорії:

а) керівники, спеціалісти, службовці, робітники;

б) інженерно – технічні робітники;

в) персонал, кадри, трудовий колектив, трудовий потенціал

20. Рівень дисципліни персоналу обчислюється:

а) неявки на роботу (людино - днів)

усього відпрацьовано (людино - днів)

б) кількість звільнених з усіх причин

Середньооблікова чисельність

в) всі відповіді правильні.

21. Чисельність основних робітників визначають такими методами:

а) за трудомісткістю виробничої програми;

б) за чисельністю зайнятих в основних цехах;

в) на основі середніх норм, що діють в галузі.

22. За трудомісткістю виробничої програми чисельність основних робітників обчислюється:

а) ;

б) ;

в) .

23. Чисельність керівників, спеціалістів і службовців визначається:

а) аналогічно чисельності основних і допоміжних робітників;

б) на основі затвердженого на підприємстві штатного розпису, в якому встановлюється кількість працівників по кожній з указаних груп згідно діючих нормативів чисельності;

в) за аналогією з попередніми календарними періодами.

24. Показник руху робочої сили на підприємстві є такий коефіцієнт:

а) коефіцієнт робочої сили по прийому;

б) завантаження робочої сили в часі;

в) оновлення робочої сили на початок року.

25. Укажіть який з перерахованих методів не використовується під час планування чисельності промислово – виробничого персоналу підприємств:

а) коригування базової чисельності;

б) розрахунків на основі повної трудомісткості виготовлення продукції.;

в) розрахунків на основі норм оплати праці.

26. У цеху встановлено 15 одиниць устаткування, норма обслуговування 5 одиниць устаткування на одного наладчика. Підприємство працює безперервно у три зміни. Плановий фонд робочого часу одного робітника – 230 днів у році. Облікова чисельність робітників складатиме (чоловік):

а) 9; б) 3; в) 14.

27. Для визначення чисельності працівників, зайнятих на роботах, які нормуються, не требі знати:

а) кількість змін;

б) дійсний фонд робочого часу одного середньооблікового працівника;

в) середній коефіцієнт виконання норм на підприємстві.

28. За нормами обслуговування чисельність основних робітників обчислюється:

а) ;

б) ;

в) n_д*З_м*К_сс.

29. До внутрішніх джерел набору персоналу належать:

а) об’яви в пресі, на радіо, телебаченні;

б) комерційні підприємства та організації з працевлаштування;

в) пряме звернення до своїх працівників з проханням рекомендувати на роботу їхніх друзів та знайомих.

30. Зовнішнім джерелом набору персоналу є:

а)навчання учнів на підприємстві;

б) перепідготовка своїх працівників;

в) контракти з навчальними закладами.

Завдання для самостійної роботи та поглибленого вивчення

Теми