Фактори, що впливають на перетравність кормів і раціонів

Перетравність поживних речовин в організмі тварин різних видів неоднакова. Це зумовлюється різною анатомічною будовою травної системи. Жуйні (велика рогата худоба, вівці, кози) добре перетравлюють грубі рослинні корми, в яких міститься багато клітковини, коні - гірше, а свині і птиця - зовсім погано.

Молоді тварини, у яких недостатньо розвинені органи трав­лення, перетравлюють грубий корм гірше, ніж дорослі тварини. У старих і виснажених тварин, які втратили зуби, перетравність корму знижується.

Перетравність залежить і від хімічного складу корму, структури кормової даванки, дієтичних властивостей раціону. Однобічний над­лишок або нестача поживних речовин негативно позначається на перетравності. На перетравність найбільше впливають протеїн і кліт­ковина. Вміст клітковини в раціоні більш як на 25 % знижує перет­равність всіх його пожи-вних речовин. Великий вплив на перетравність мають також рівень протеїнової годівлі і цукропротеїнове відношення. Для нормального перетравлення корму в організмі жуйних тварин на 6-8 частин перетравних безазотистих речовин (враховуючи і жир, помножений на 2,25) має припадати менш як одна частина перетравного протеїну. Для цього визначають протеїнове відношення за формулою

(пЖ х2,25)+пК+пБЕР пїі

де пЖ, пК, пБЕР, піі - перетравні відповідно жир, клітковина, безазотисті екстрактивні речовини, протеїн.

Відношення поживних речовин у межах 1:6-1:8 Називають се­реднім, менш як 1:6 - вузьким і більш як 1:8 - широким.

Діяльність органів травлення залежить від кількості, власти­востей і техніки годівлі.

На перетравність корму впливає об'єм даванки корму. Виділення травних соків підсилюється із збільшенням кількості

з'їденого корму, але великі даванки перетравлюються гірше, бо вони швидше проходять по травному каналу. Щоб забезпечити нормальну перетравність, корм слід давати частіше, невеликими порціями.

Хімічна обробка (лугами, вапном), біологічна (дріжджування, силосування), а також запарювання і самонагрівання грубих кормів (соломи) підвищують перетравність поживних речовин.

На перетравність впливають вітаміни комплексу В, вітаміни А і С. При їх нестачі тварини хворіють на розлад травлення (запори, проноси та ін.), що спричиняється порушенням моторних і секреторних функцій травного каналу.

Перетравність кормів залежить також від таких специфічних властивостей їх, як смак, запах тощо, з якими пов'язаний апетит тварини. Інтенсивне соковиділення при смачному кормі сприяє кращому перетравлюванню його.

Важливе значення для повного перетравлювання має правильна підготовка корму до згодовування, яка полегшує механічну переробку його у травному каналі і дію травних ферментів, а також поліпшує смакові властивості.

Контрольні запитання

1. Які основні методи визначення перетравності поживних речовин кормів?

2.Що таке коефіцієнт перетравності?

З.Яке значення протеїнового і цукропротеїнового відношення в раціонах?

4. Які фактори впливають на перетравність кормів і раціонів?

3.3. ОЦІНКА ЗАГАЛЬНОЇ ПОЖИВНОСТІ КОРМІВ

Перетравлювання - це тільки частина засвоєння поживних ре­човин корму тваринами. Не всі перетравлені речовини викорис­товуються для життєдіяльності й утворення продуктів життєдіяль­ності. Частина з них у процесі обміну речовин виводиться з організму з рідкими і газоподібними виділеннями у вигляді теплової енергії. Тому, щоб мати уявлення про поживність кормів і раціонів, слід знати кінцеві результати годівлі, які виражаються в продуктивності тварин та їх фізіологічному стані. Тому, поряд з оцінкою за перетравними поживними речовинами, корми оцінюють за загальною поживністю.

Здавна виникла потреба оцінювати корми чи раціони за одним якимось показником, який би відображав сукупну дію на організм, включаючи утворення енергії, продуктів життєдіяльності тощо. У світовій практиці для визначення загальної поживності корму і нормування годівлі тварин застосовуються різні підходи.

На початку XIX століття в Європі користувалися сінними еквівалентами. Згодом американський учений Армсбі запропонував оцінювати поживність корму в одиницях чистої енергії. У скандинав­ських країнах за еталон було взято ячмінну кормову одиницю.

У кінці XIX століття німецький вчений Кельнер запропонував крохмальний еквівалент на основі вивчення хімічного складу корму, його перетравності, балансу речовин і енергії.

Знаючи продуктивну дію перетравних поживних речовин та коефіцієнт повноцінності корму за Кельнером, легко обчислити кількість кормових одиниць у будь-якому кормі чи кормовій суміші.

Загальна поживність корму - це сумарна корисна дія його поживних речовин на продуктивність тварин. її оцінюють за кормовою одиницею. У нашій країні прийнято за основний показник поживності кормів вівсяну кормову одиницю (КО). Вона дорівнює сумі поживних речовин, що містяться в 1 кг вівса середньої якості. Продуктивна дія суми цих поживних речовин дорівнює 150 г відкладеного у вола жиру (за Кельнером) або 0,6 кг крохмальної одиниці.

Поживність корму оцінюють також за величиною обмінної енергії, тобто за енергією засвоєних поживних речовин. Обмінна енергія дорівнює енергії корму мінус енергш в калі, сечі і кишкових газах. За одиницю оцінки прийнято енергетичну кормову одиницю (ЕКО), яка дорівнює 10 МДж обмінної енергії. Оцінка кормів за об­мінною енергією застосовується тільки у птахівництві, а в інших галузях тваринництва користуються кормовими одиницями.

Контрольні запитання

1.Що таке поживність корму?

2.Якими способами визначають поживність корму?

3.Що виражає вівсяна кормова одиниця?