Сінергетичні зв'язки

Функція в перекладі з латинської мови означає «виконання», «здійснення».

Іноді говорять, що функція є перетворенням призначення в дії. Функції двох і більш компонентів системи можуть взаємодіяти. Ця взаємодія здійснюється за допомогою функціонального зв'язку.

Зв'язок – це взаємообумовленість існування явищ, розділених у просторі та часі.

Зв’язки грають важливу роль в системі. Зв’язки в системі виконують декілька функцій:

v системоутворююча – зв’язки забезпечують взаємодію елементів, їх взаємний вплив, участь у загальносистемних процесів;

v специфіруюча – зв’язки задають конкретні властивості системи, її специфіку;

v вітальна – зв’язки забезпечують життєдіяльність системи, вони підтримують обмін системи з навколишнім середовищем, зміни в зв’язках визначають характеристики різних етапів розвитку системи.

Зв’язки уявляють собою достатньо складне явище, вони настільки багатопланові, що потребують обміркування з позиції декількох підходів:

· формального – фіксує наявність та направленість зв’язку;

· функціонального – фіксує наявність чи відсутність функціональності в зв’язках;

· логічного – надається пояснення природи зв’язків;

· змістовного – аналізується зміст, природа зв’язків.

При формальному підході зв’язки діляться на такі різновиди: направлені, ненаправлені, переривисті, односторонні, двосторонні, рівноправні, нерівноправні, внутрішні та зовнішні, довгочасні, короткочасні, часті, рідкі.

При функціональному підході зв’язки поділяються на: нейтральні, при яких дія та протидія рівні по величині, змін не відбувається; функціональні, характеризуються тим, що дія та протидія не співпадають, та елемент починає реалізовувати в системі деяку функцію.

В свою чергу функціональні зв’язки можливо представити зв’язками:

- породження, чи причинно – наслідкові зв’язки;

- перетворення – реалізуються шляхом не посередньої взаємодії двох об’єктів з переходом їх в нове становище;

- структурні – забезпечують будівництво системи;

- функціональні – забезпечують функціонування системи;

- розвитку – зміна становищ відрізняється якісними змінами;

- управління – забезпечують процес управління системою.

Також функціональний підхід включає в себе прямі зв’язки (зв’язує один елемент з іншим) та зворотні зв’язки (інформує вхід системи о становище її виходу).

При логічному підході зв’язки поділяються у відповідності з основними типами детермінації:

- причинно – наслідкові (одне явище породжує інше);

- кореляційні – зміни одного явища приводить до зміни іншого, а це інше змінює, приводить до зміни першого;

- становищ – з одного становища системи витікає інше, а відношення породження відсутнє.

При змістовному підході зв’язки поділяються на:

- енергетичні (процеси передачі енергії між елементами системи);

- матеріально – речовий (характеризує матеріально – речові преображення);

- інформаційні (уявляють собою інформаційні потоки);

Кожен з підходів сам по собі обмежені можливості для пояснення зв’язків. Тут потребується використання їх в єдності як взаємодоповнюючих підходів. (Таблиця 3.2.).

Таблиця 3.2.