Адаптивність систем

I. Адаптація - це прилаштування систем, що само організуються до змінних умов середовища чи процес активного прилаштування соціальних або політичних суб’єктів до змінних зовнішніх умов, до навколишнього середовища за допомогою спеціальних засобів.

II. Адаптація - це одне з важливіших функціональних умов, яким всі соціальні системи повинні відповідати, щоб вижити.

III. Адаптація - поведінка, пов’язана з прилаштуванням до навколишнього середовища, а не з активним та цілеспрямованим її перетворюванням.

Для більш детального розгляду адаптації системи проведемо її класифікацію за ознаками:.

1) ціль адаптації:

- збереження (спрямована на збереження системи);

- прилаштування (спрямована на прилаштування системи до середовища);

- перетворення (спрямована на прилаштування середовища до системи);

2) з характеру адаптації:

- природна (існує природно в процесі життєдіяльності системи);

- штучна (існує цілеспрямовано за допомогою спеціальних дій);

3) з вектору адаптації:

- прогресивна (зміни у відповідності з прогресивними тенденціями розвитку);

- консервативна (процес збереження раціонального минулого);

- реакційна (охвачує адаптаційні аспекти регресу системи);

4) з глибини адаптації:

- зверхньо - ритуальна (не передбачає глибинних змін системи та середовища);

- аспектна (зміни того чи іншого аспекту системи чи середовища);

- розвиваюча (якісні зміни системи та середовища);

5) за типом середовища:

- зовнішня (існує в системі взаємодій системи та зовнішнє середовище);

- внутрішня (існує в системі взаємодій системи та внутрішнє середовище);

6) за аспектом системності:

- атрибутивна (змінює властивості системи та середовища);

- функціональна (зводиться до функціональних змін);

- організаційна (преображає організацію системи та середовища);

- структурна (діє на структуру системи та середовища);

7) за природою адаптанта та середовища:

- біологічна (взаємодія організмів та середовища);

- психологічна (взаємодія психіки та середовища);

- соціальна (взаємодія людин, суспільностей, інститутів, підсистем та соціального середовища);

- економічна (взаємодія економічних систем та економічного середовища);

- політична (взаємодія політичних систем та політичного середовища);

- культурологічна (взаємодія культурологічних систем з культурологічним середовищем);

- інформаційна (взаємодія інформаційних систем з інформаційним середовищем).

Таким чином, можливо сказати, що адаптивність систем – це здібність системи прилаштовуватись до будь-яких умов зовнішнього середовища, та здібність прилаштовувати середовище до себе.

РЕЗЮМЕ:

· Загальносистемна закономірність – це закономірність, приналежна економічним, логістичним, біологічним, суспільним, технічним системам.

Дія закономірностей аналогічна дії загальносистемних законів. Відміна полягає в тому, що закономірності не категоричні, як закони. Закон визначає розвиток подій в нових невизначених ситуаціях, а закономірність робить цей розвиток правдивим. Закон виключає ситуації, які йому суперечать, приймає рішення людей і затрати їх зусиль безглуздими, а закономірність робить їх сумнівними, попереджувати о неоправданих ризиках.

· Поняття - думка, фіксуюча ознаки відображених в ній предметів і явищ, яка дозволяє відокремлювати ці предмети і явища від суміжних з ними.

· Система – сукупність елементів, що знаходяться у відносинах і зв'язках між собою і створюючи певну цілісність, (створюючи щось ціле, що володіє властивістю єдності.

· Система - комплекс взаємодіючих елементів.

· Система - це не тільки деяке ціле, складене із взаємодіючих елементів, це сукупність елементів, з визначеною поведінкою в складі іншої, більш складної системи - навколишнього середовища.

· Система - множина зв’язаних між собою компонентів тієї чи іншої природи, множина характеризується єдністю, яка виражається в інтегральних властивостях і функціях множини.

· Цілісна система - це така система, в якій внутрішні зв’язки частин між собою являються найбільш поширеними по відношенню до руху цих частин і к внутрішньому впливу на них.

· Система - множина, на якій реалізується відношення R з властивостями Р.

· Найважливішими властивостями системи є: структурність, взаємозв’язок з середовищем, ієрархічність, множина описання.

· Умови, властиві будь-якій системі:

ü будь-яка система існує в часі і просторі знаходиться в русі;

ü об'єкти або елементи будь-якої системи автономні в організаційному відношенні і залежні один від одного функціональному;

ü для кожної системи характерна наявність єдиної підстави класифікації елементів;

ü система володіє єдністю.

· Основні риси, які відрізняють системні об’єкти від несистемних:

ü визначеність границь системи (система відокремлена від зовнішнього середовища границями);

ü цілісність (її властивість цілого не зводиться до суми властивостей елементів, що складають її);

ü структурність (поведінок системи не стільки обґрунтовано особливостями окремих елементів, скільки властивостями її структури);

ü взаємозв’язок з середовищем (система формує та проявляє свої особливості при взаємодії з середовищем);

ü ієрархічність (одні елементи системи підпорядковуються іншим елементам);

ü більшість описань (система складна в пізнанні, тому виникає необхідність в більшості її описань).

· Входом системи називають все, що "витягується" системою з навколишнього середовища для досягнення цілей системи.

· Виходом системи називають результат функціонування системи або кінцевий стан процесів, що протікають в системі.

· Процес (лат. -— просування) — це:

1) послідовна система явищ, станів в розвитку чого-небудь;

2) сукупність послідовних дій для досягнення яких-небудь результатів.

· Основний процес перетворює вхід в вихід.

· Обмеження - визначаються користувачем результатів функціонування системи, що аналізують ці виходи.

· Навколишнє середовище — це сукупність природних і штучних систем, для яких дана система не є функціональною підсистемою.

· Адаптація - це прилаштування систем, що само організуються до змінних умов середовища чи процес активного прилаштування соціальних або політичних суб’єктів до змінних зовнішніх умов, до навколишнього середовища за допомогою спеціальних засобів.

· Адаптація - це одне з важливіших функціональних умов, яким всі соціальні системи повинні відповідати, щоб вижити.

· Адаптація - поведінка, пов’язана з прилаштуванням до навколишнього середовища, а не з активним та цілеспрямованим її перетворюванням.

· Адаптивність систем – це здібність системи прилаштовуватись до будь-яких умов зовнішнього середовища, та здібність прилаштовувати середовище до себе.

Тестові питання

1) Типова властивість (зв’язок або залежність), приналежна об’єктам і процесам, встановлена досвідом, це:

а) теорія;

б) закономірність;

в) закон.

2) Система – це:

а) визначене обмеження;

б) цілісний об’єкт;

в) комплекс взаємодіючих елементів.

3) Система має схематичний вигляд:

а)

4) Системними об’єктами системи є:

а) вхід, процес, вихід, зовнішнє середовище;

б) функції, структури, властивості;

в) проблема, ціль, результат;

5) Результатом функціонування систем називають:

а) вхід;

б) вихід;

в) процес.

6) Думка, фіксуюча ознаки відображених в ній предметів і явищ, яка дозволяє відокремлювати ці предмети і явища від суміжних з ними, це: