Принцип ізоморфізму

Загальна теорія систем базується на двох принципах: принципу системності та принципу ізоморфізму. Принцип системності трактується, як поняття системи як „комплексу елементів, що створюють цілісність”, та це вважається невірним оскільки принцип – це вихідне положення будь-якої теорії, вчення, науки, світогляду, а не вихідне визначення поняття. Більш коректно принцип системності визначенено В.П. Кузьміним: як розгляд явищ об’єктивної дійсності з позицій системного цілого та його закономірностей. Але таке поняття має деякі не точності. Перш за все, в визначення принципу системності включено тільки „розгляд явищ, т.е. зовнішньої форми вираження об’єктів та процесів реальної дійсності”. Визиває заперечення й „розгляд явищ з позицій системного цілого”, оскільки системне ціле залишається невизначеним.

Принцип ізоморфізму розуміється як наявність однозначного (власно ізоморфізм) або часткового (гомоморфізм) відповідності структури однієї системи структурі іншої. Це дозволяє моделювати ту чи іншу систему за допомогою іншої, подібної їй в том чи іншому відношенні.

Обидва принципи – принцип системності та принцип ізоморфізму - підкреслюють наявність загальних системних закономірностей, що не виключає і специфіки формування, функціонування та поліпшення систем різних типів. Загальні закономірності і питається визначити загальна теорія систем.