З іншими дисциплінами

Розвиток аспектів системності особливо інтенсивно почав розвиватися з другої половини ХХ століття. Значну роль в цьому відіграла науково-технічна революція. Різноманітність та кардинальні відкриття в науці в значній мірі викликано системним світоглядом та широким використанням системного аналізу.

В ці роки почала формуватися загальна теорія систем, а також приватні теорії.

Далі виділення прикладної галузі системного знання – системотехніки, інженерного направлення знань о системах. Поступово різні види системних теорій інтегруються в системологію, яка включає в себе загальну теорію систем, приватні та галузеві теорії систем, системотехніку. Сутність системології в тому, що вона є інтегрованою наукою о системах. Вона знаходиться під впливом двох наук: філософії, яка надає обґрунтування категоріального апарату, методи пізнання, та якісне бачення системи, та математики, що забезпечує кількісний аналіз систем.

Значну роль в розвитку теорії систем грають дослідження кібернетика, логіка, теорія ігор, теорія інформації, дослідження операцій та інші науки (Рис.1.2.).

Системний аналіз – це науковий напрям, пов'язаний з розробкою методології рішення проблем прикладного характеру.

З практичної сторони, системний аналіз є системою методів дослідження або проектування складних систем, пошуку, планування і реалізації змін, призначених для ліквідації проблеми.

З методологічної сторони, системний аналіз є прикладною діалектикою.

З методичної сторони, системний аналіз відрізняється: міждисциплінарним і наддісциплінарним характером і залученням в роботу як неформальних, евристичних, експертних методів, так і по можливості, строгих формальних математичних методів.

Основною характерною межею системного аналізу є його багатоплановість, яка полягає у тому, що для адекватного опису будь-якої складної системи потрібне сполучення трьох площин її дослідження (трьох форм її опису):

· предметної;

· функціональної;

· історичної.

Рис. 1.2. Зв'язок системного аналізу з іншими науковими напрямами