Систематичний менеджмент

Систематичний менеджмент був притаманний періоду формування ринкових відносин, великих промислових, будівельних, транспортних і торговельних підприємств. Продуктивна діяльність таких підприємств потребувала постійного керівництва працівниками з боку звільнених менеджерів і певного апарату управління. Але сама управлінська діяльність могла принести належні результати лише за умови раціональної організації праці. Саме цим питанням були присвячені роботи дослідників із Великобританії Ч. Беббіджа (розподіл праці на фізичну і розумову, значення спеціалізації виробництва) і Е. Юра (заміна ручної праці і майстерності машиною). Завдяки поєднанню двох ідей – взаємозамінних деталей і механізованої фабрики – виникла американська система виробництва.

Останнім пунктом систематичного менеджменту став 1886 рік, коли на зборах Американського товариства інженерів-механіків один із засновників і президент компанії "Уаlе аnd Тоwnе Маnufakturing' Генрі Таун (1844–1924) прочитав доповідь "Інженер у ролі економіста". У цій доповіді було по-новому поставлено ряд питань:

1) управління трудовими процесами є таким самим мистецтвом, як і технічне конструювання, що знайшло потім своє втілення в літературі та нормативних принципах;

2) інженерів має цікавити щось вагоміше за технічну ефективність, а саме: підрахунок затрат, доходів, прибутків. Чи не актуально це сьогодні для нас?

Як відомо, презентації в наукових товариствах рідко стають надбанням широкої громадськості. Ця презентація стала винятком, оскільки вона викликала широкий резонанс. "Існує багато хороших інженерів – наголошував Г. Таун, – також чимало відмінних бізнесменів, однак обидві ці якості дуже рідко поєднуються в одній людині". Цей висновок глибоко вразив Ф.-У. Тейлора, який був присутній на цих зборах, оскільки вони відбувались у його рідному місті Філадельфії. Згодом усе це дало підставу американським бізнесменам вважати 1886 рік початком наукового менеджменту, а для нас ця дата означає завершення періоду систематичного менеджменту, якому були притаманні:

Ключові ідеї:

- впорядкування виробничих організацій;

- координація, процедури досягнення цілей;

- обґрунтування виробничих процесів і операцій;

- наголос на виробничих операціях, управлінні запасами і контролі над витратами.

Внесок:

- започаткування менеджменту в США;

- підвищення ефективності, неперервне виробництво.

Обмеження:

- ігнорування відносин між організацією та навколишнім середовищем;

- ігнорування різниці в поглядах менеджерів і виробників.

Характеристика систематичного менеджменту буде неповною, якщо не відзначити жорстокість управління в цей період, важкі умови праці робітників і високий рівень їх експлуатації. Про це написано значну кількість наукових досліджень, серед яких і широко відомий "Капітал" К. Маркса. Цілком закономірно, що ідеологія менеджменту в цей період також була досить жорстокою, оскільки інтереси учасників управління – робітників і власників (менеджерів) були протилежні. А менеджерам потрібно було за будь-яку ціну утримувати свою владу. І в політиці, і в бізнесі панував авторитарний тип керівництва, в основі якого лежить концепція "макіавеллізму", висунута Н. Макіавеллі в книзі "Принц".

Головна ідея макіавеллізму полягає в тому, що правителю (читай: власнику, менеджеру) не треба турбуватися під час вибору засобів, що ведуть до кінцевих результатів, оскільки "мета виправдовує засоби". Таким чином, за нормами макіавеллізму (чимало керівників і підлеглих дотримуються їх, навіть не усвідомлюючи, що вони наслідують макіавеллізм) керівник може без усяких докорів сумління використовувати брехню, підступність та інші подібні методи для маніпулювання і контролю над людьми і розправи з ворогами.

Якщо реально придивитися до реальних дій менеджерів, то можна спостерігати чимало прикладів середньовічного макіавеллізму. Тому в США розроблено різноманітні спеціальні тести для визначення схильності різних керівників до макіавеллізму. Є також спроби скористатися доробком Н. Макіавеллі під час підготовки кадрів менеджерів. Наприклад, в одному з відомих університетів США – Корнельському – професор Артур Корнер веде для аспірантів курс "Бізнес за Макіавеллі". Цей курс має такі складові:

- методи швидкого досягнення влади, яка дає змогу приймати рішення, карати інших, захищати себе від інших, які можуть розпоряджатися Вашим майбутнім;

- знаходження своєї власної ніші в організації, тобто збалансування реальної влади і Ваших агресивних устремлінь з поступками тих, хто має владу в організації;

- налагодження відносин по вертикалі "підлеглий – керівник", в яких підлеглий може відігравати значно більшу роль. Підлеглому рекомендують вивчити всі слабкі риси свого начальника і компенсувати їх своєю працею, чим він зробить послугу не тільки собі і начальнику, а й організації. Це швидко поставить його в становище працівника, який контролює важливу в організації функцію, а це саме по собі вже є джерелом влади.

Головна ідея такого навчання – ніколи не наживай собі ворога, якщо можна цього уникнути.

Як уже зазначалося вище, після систематичного менеджменту управлінська практика розвивається у тісній взаємодії з наукою менеджменту, в якій за століття з'явилось чимало концепцій. Розглянемо стисло основні з них.