Структура, інформаційні ресурси та принципи роботи мережі Інтернет

Інтернет – це всесвітня комп’ютерна мережа, яка об’єднує величезну кількість комп’ютерів в усьому світі. Фактично Інтернет є конгломератом багатьох глобальних, регіональних та інших мереж.

Зв’язок між комп’ютерами в мережі Інтернет здійснюється з використанням комплексу мережних протоколів TCP/IP.

Сегменти IP-адреси діляться на дві частини. Ліва – мережна частина IP-адреси – позначає мережу чи ієрархію підмереж, на нижньому рівні якої перебуває адресований комп’ютер. Права – машинна частина IP-адреси вказує на конкретний номер комп’ютера в мережі нижнього рівня ієрархії. Кількість сегментів в мережній та машинній частині IP-адреси залежить від того, до якого класу мережі вона належить і визначається параметром, який називається маскою підмережі.

Номери мереж видаються адміністративним центром InterNIC (Network Information Center). Такі номери є постійними (статичними).

За автоматичне присвоєння вільної IP-адреси комп’ютеру, що підключається до мережі в Windows відповідає спеціальний протокол, на основі якого реалізована служба DHCP (Dynamic Host Configuration Protocol – протокол динамічної конфігурації вузлів).

Проксі-сервер (proxy-server) – це служба у комп’ютерних мережах, яка дозволяє клієнтам здійснювати непрямі запити до інших служб.

Доменна система імен DNS ( Domain Name System )– це досить складна розподілена база даних, яка містить інформацію про символьні імена комп’ютерів, їх числові IP-адреси, дані для маршрутизації та ін.

Основною задачею служби DNS, яка забезпечується системою DNS-серверів, є перетворення символьних адрес в числові IP-адреси і навпаки.