Методичні вказівки. ТО і ремонт гідропневмообладнення проводиться в рамках прийнятої для дорожніх і будівельних машин системи планово-попереджувального технічного обслуговування

ТО і ремонт гідропневмообладнення проводиться в рамках прийнятої для дорожніх і будівельних машин системи планово-попереджувального технічного обслуговування і ремонту (ППР).

Згідно “Рекомендацій“ гідрообладнання підлягає щоденному технічному обслуговуванню (ЩО) і періодичним технічним обслуговуванням (ТО-1, ТО-2, ТО-3), які проводяться в середньому через 60, 240, 960 мотогодин. Помимо цього, при переході до зимової і літньої експлуатації проводиться сезонне технічне обслуговування (СО).

В залежності від режиму роботи допускається відхилення встановлених періодичностей в межах ±10%.

Технічне обслуговування. Для кожного вида технічного обслуговування існує перелік робіт, які проводяться в особливому порядку незалежно від конкретного технічного стану гідропривода.

При ЩО машини необхідно перевіряти рівень робочої рідини в баці, температуру нагріву в робочому стані, піноутворення, наявність підтікань; сторонні шуми і стуки; плавність виконання робичх операцій. Якщо в гідроприводі є встроєні датчики, то контролю підлягає ступінь чистоти робочої рідини на вміст в ній повітря.

В прцесі ТО-1, помимо робіт по ЩО, визначають інтенсивність нагріву робочої рідини і загальний об’ємний коефіцієнт корисної дії або тривалість робочих циклів. Одночасно, більш детально перевіряють запобіжні і перепускні клапани і фільтри.

Поведення ТО-2 супроводжується, помимо всіх контрольних робіт передбачених ТО-1, поглибленим діагностуванням гідроапаратури і визначенням вмісту повітря в робочій рідині.

Діагностування гідроприводу при ТО-3, СО і поточному ремонті відрізняється від діагностування, проведеного при ТО-2, тільки поглибленим аналізом стану робочої рідини.

Нормальними умовами для експлуатації гідроприводів вважається: відносна вологість до 100%; висота роботи машини з гідроприводом не більше 2200 м над рівнем моря; перепад температури за 8 годин роботи – не більше 40°С; температура навколишнього повітря для машин, що працюють в холодному, помірному, жаркому кліматі відповідно +25 … -60°С, +40 … -40°С, +45 … -10°С.

В процесі технічного обслуговування на мийку гідропривода однієї машини затрачується 0,2 – 0,6 год, на регулювання гідропривода 2¸2,5, на заливку і заправку робочої рідини – 2 – 6 год, на діагностування – 0,8 – 1,2 год.

Діагностування. При загальному діагностуванні гідропривода встановлюється ступінь відповідності його робочих характеристик паспортним, що дозволяє зробити висновок про можливість подальшої експлуатації.

З цією метою визначають: тривалість робочих циклів гідрофікованого робочого обладнання; величину розвинутого робочим обладнанням зусилля; інтенсивність нагріву робочої рідини та її температуру при усталеному режимі роботи; концентрацію продуктів зносу в робочій рідині, а також її робочі характеристики (в’язкість, наявність повітря, вологи, тощо). На основі цих даних можна оцінити технічний стан гідропривода шляхом підрахунку його ефекивної потужності об’ємного ККД і стану робочої рідини.

Ремонт. Специфікою ремонта гідроапаратури являється необхідність забезпечення високої точності виконання робіт, так як деталі гідроапаратури виконуються, в основному, по 5…6 квалітету точності.

Як правило, ремонт гідроапаратури виконується на спеціалізованому ремонтному підприємстві, яке використовує заводську технологію і проводить ремон по поточному обезособленому методі. Однак в зв’язку з тим, що таких підприємств поки що мало, можлива організація і відновлення гідроапаратури на утворених в складі ремонтних заводів спеціалізованих дільниць, оснащених необхідним обладнанням і інструментом.

Гідропривод ремонтують або в процесі загального ремонта машини тупіковим, постовим чи поточним методом, або агрегатним методом. При любому із методів ремонт всіх елементів гідропривода повинен виконуватись на спеціалізованих дільницях з дотриманням відповідних квалітетів точності.

Комплексна система ТО і ремонту повинна включати в себе:

- дільницю діагностування, в складі якої повинні бути: стаціонарний пост діагностування, де діагностуються машини, які проходять ТО і ремонт безпосередньо на базі механізації; мобільні установки, за допомогою яких діагностуються машини на місцях експлуатації; лабораторія по контролю за якістю робочої рідини, що знаходиться в гідросистемах працюючих машин.

- дільницю ТО, на якій передбачені лінії ТО зі спеціалізованими постами пообслуговуванню гідро-пневмоприводів, пост очистки робочої рідини, мобільні установки ТО, що спеціалізуються на обслуговуванні машин з гідроприводом.

- дільницю поточного ремонту в складі стаціонарного ремонтного поста, мобільних станцій “Техдопомога”, призначених для ремонту гідропневмоапаратури, складу запчастин.

Перераховані дільниці розміщуються на базах механізації управлінь механізації.

Капітальний ремонт необхідно організувати в спеціальних цехах або на заводах, що обслуговують декілька трестів механізації.

Експлуатація робочої рідини. В прцесі експлуатації робочої рідини, вона поступово втрачає свої експлуатаційні якості, що приводить до погіршення роботи гідроприводу. З метою усунення небажаних явищ, необхідно приділяти велику увагу питанням експлуатації робочої рідини, яку умовно можна розділити на два етапи:

- діагностування, метою якого є встановлення відповідності основних характеристик робочої рідини нормативним і прийняття рішення про подальшу експлуатацію;

- технічна експлуатація робочої рідини, в задачу якої входить її транспортування, прийомка, зберігання, роздача, регенерація і зміна в гідроприводі машин.

В процесі експлуатації основними дефектами робочої рідини є:

- забруднення, що є результатом попадання в неї частинок абразива, продуктів корозії, повітря, води і інших забруднень. Забруднені робочі рідини підлягають очистці або заміняються.

- зниження в’язкості, що відбувається внаслідок старіння робочої рідини, визваного деструкцією її молекул при дроселюванні через малі отвори при великих перепадах тиску, впливу високих температур, окисленню і іншими процесами. Робочі рідини з пониженою в’язкістю замінюються.

Питання для самоперевірки.

1. Яким видам обслуговування і ремонту підлягають гідроприводи машин. Їх періодичність, тривалість?

2. Основні види робіт при технічному обслуговуванні гідроприводів.

3. Основні види робіт, що виконуються при діагностуванні. Параметри, що визначаються при діагностуванні.

4. Основні види робіт, що виконуються при ремонті гідроприводів.

5. Організація ТО і ремонта гідроприводів на базах механізації.

6. Організація ТО і ремонта гідроприводів пересувними спеціалізованими засобами.

7. Технічна експлуатація робочих рідин.