Практичне заняття № 6

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ПРИ ПОЖЕЖАХ ТА ПЕРША

МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ОПІКАХ

Мета роботи: сформулювати необхідні вміння і навички поведінки при пожежах та для надання першої медичної допомоги потерпілим з опіками.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Основні поняття, терміни та визначення:

Пожежа – неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується у часі і просторі.

Горіння – екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується виділенням диму та виникненням полум'я або світінням.

Опік – це пошкодження тканин внаслідок дії високих температур, хімічних речовин, випромінювань і електричного струму.

Опікова хвороба – патологічний стан організму, при якому у відповідь на опік виникають значні порушення життєдіяльності органів і систем, які можуть призвести до смерті.

6.1. Пожежі

Пожежі – найпоширеніша надзвичайна ситуація у су­часному суспільстві.

Причинами виникнення пожеж на підприємствах та побуті є:

¨ недоліки в будівельних конструкціях і плануванні приміщень;

¨ не­доліки влаштування комунікацій;

¨ порушення режимів технологіч­них процесів;

¨ необережне поводження з вогнем або горючими речови­нами;

¨ несправність електрообладнання;

¨ порушення правил пожеж­ної безпеки тощо.

Пожежі виника­ють внаслідок властивості деяких матеріалів (особливо органічного поход­ження) горіти. Під горінням розуміють хімічну реакцію поєднання горючої речовини з киснем, при цьому змінюється хімічний стан речовини, виділяється тепло й випромінюється світло. Горіння може відбува­тися лише за таких умов: наявності кисню; наявності речовини, яка може горіти; наявності температури займання.

Простір, в якому розвивається пожежа, умовно поділяється на три зони: горіння, теплової дії, задимлення:

Зоною горіння називається частина простору, в якому відбува­ються процеси термічного розкладання чи випаровування горючих металів і речовин.

Зона теплової дії – це частина простору де протікають процеси теплообміну між поверх­нею полум'я і горючими матеріалами.

Зона задимлення – це частина простору, що примикає до зони горіння і заповнена димовими газами в концентрації, яка створює загрозу життю й здоров’ю людей.

Алгоритм поведінки у разі виникнення пожежі:

¨ обов'язково зателефонувати у службу порятунку за номером «101» та організувати евакуацію* у безпечне місце згідно зі схемою евакуації;

¨ організувати винесення майна в безпечне місце та забезпечити його надійну охорону; вимкнути електрику й газопостачання;

¨ Організувати гасіння пожежі наявними первинними засобами пожежегасіння до прибуття пожежників;

¨ Під час рятування потерпілих із приміщення, яке охоплене по­лум'ям, та гасіння пожежі необхідно дотримуватися таких правил:

1) перед тим як увійти в приміщення, яке охоплене полум'ям, потрібно накритися з головою мокрим покривалом;

відчиняти двері в задимлене приміщення потрібно обереж­но, щоб запобігти спалаху полум'я від швидкого припливу свіжого повітря, збагаченого киснем; відчиняючи двері, треба знаходитися збоку від дверного полотна;

2) у сильно задимленому приміщенні потрібно рухатися по­повзом або зігнувшись (як правило, біля підлоги темпера­тура повітря нижча, що полегшує дихання);

3) для захисту від чадного газу слід дихати через зволожену тканину.

* При виникненні пожежі вже на першій стадії виділяється теплота, токсичні продукти згоряння, можливі обвалення конструкцій. Тому в таких випадках слід враховувати необхідність евакуації людей у ви­значені строки. Показником ефективності процесу евакуації є час, про­тягом якого люди можуть при необхідності залишити окремі примі­щення й будинок загалом. Безпека евакуації досягається тоді, коли тривалість евакуації людей з окремих приміщень і будинку в цілому менша критичної тривалості пожежі.

Критичною тривалістю пожежі вважається час досягнення при пожежі небезпечних для людини температур і зменшення вмі­сту кисню у повітрі. Не вважаються евакуаційними ті виходи, які пов'язані з механічним приводом (ліфти, ескалатори), сходи, котрі не розміщені в сходових клітках. Евакуаційних виходів із приміщень кож­ного поверху має бути не менше двох. Мінімальна ширина шляхів ева­куації — не менше 1 м, дверей — 0,8 м. Двері на шляхах евакуації мають відчинятися у напрямку виходу із приміщення. У кожному при­міщенні слід розвішувати на видному місці план евакуації людей і матеріальних цінностей, а також пожежні щити з первинними засо­бами пожежегасіння.

УВАГА!

Ø якщо на людині загорівся одяг, необхідно лягти на землю і, пе­рекочуючись, збити полум'я; бігти не можна — це ще більше роздмухає полум'я;

Ø побачивши людину в одязі, що горить, накиньте на неї плащ або покривало і щільно притисніть;

Ø у разі виникнення опіку потрібно од­разу надати першу медичну допомогу та відправити потерпілого до лікарні;

Ø виходити із зони пожежі треба в навітряну сторону.

6.2. Термічні опіки, їх характеристика

Виникають від дії полум'я, гарячої рідини, пару та інших чинників.

Тяжкість опіку і опікової хвороби визначається двома факторами:

¨ глибиною (ступенем) пошкодження тканин;

¨ площею ураження.

Глибина ураження залежить від тривалості дії вражаючого фактора.

Опік І ступеню. Виникає внаслідок короткочасного впливу на шкіру або слизову оболонку температури 60-70°С. При цьому уражаються поверхневі шари шкіри або слизових оболонок. На місці ураження через деякий час з¢являється гіперемія (почервоніння), набряк, гострий жагучий біль.

Опік ІІ ступеню під впливом температури 60-70°С або короткочасної дії температури понад 100-120°С.Спостерігаються більш глибокі ураження: на шкірі з¢являються пухирі, наповнені прозорою або жовтою рідиною.

Опік ІІІ А ступеню. Ураження усіх шарів шкіри. Пошкоджена шкіра має жовтий або світло-коричневий колір, вкрита пухирями і з колоїдним вмістом. Больова або тактильна чутливість знижена.

Опік ІІІ Б і ІV ступенів. Ураження усіх шарів шкіри з підлеглими тканинами до появи некрозу і виглядає сухим щільним струпом буро-коричневого кольору, який не збирається у складки і характеризується відсутністю усіх видів чутливості у тому числі і при уколі голкою.

Опіки І, ІІ, ІІІ А ступенів – поверхневі і шкіряний покрив при цих ураженнях регенерує самостійно, опіки ІІІБ і ІV ступенів – глибокі, вимагають хірургічної корекції.

Площу ураження визначають наступними способами:

А. Правило долоні, згідно якому площа долоні дорослої людини приблизно складає 1% від поверхні тіла. Кількість долоней постраждалого, яка вміщується на поверхні опіку, дорівнює площі опіку. Наприклад: площа опіку вміщує три долоні і тоді площа опіку буде дорівнювати трьом відсоткам. Цим правилом можна користуватися при обмежених опіках.

Б. Правило дев'ятки, згідно якого площа окремих частин тіла складає 9% поверхні тіла:

Ø голова, шия – 9%, верхня кінцівка (одна) – 9%, грудна

Ø клітина – 9%, живіт – 9%, спина – 18%, стегно (одне) – 9%,

Ø гомілка (одна) – 9%, промежина – 1%.

УВАГА! При опіках ІІ і ІІІ А ступенях більше 20% поверхні тіла або при глибокому опіку ІІІ Б – ІV ступенях більше 10% поверхні тіла розвивається опіковий шок.

Алгоритм надання першої медичної допомоги при термічних опіках:

ü збити полум'я з одягу, що горить на людині;

ü на опечену поверхню накладають асептичну пов’язку;

ü введення знеболюючих засобів (анальгін і т.ін.);

ü транспортна іммобілізація;

ü найпростіші протишокові заходи (спокій, зігрівання, гаряче питво, та ін.);

ü транспортування до медичного закладу.

Завдання для практичного заняття:

1. Опрацювати теоретичні відомості практичного заняття та рекомендовану літературу за темою.

2. Зробити аналіз ситуаційної задачі, оволодіти “правилом дев'ятки”, скласти план першої медичної допомоги.

3. Створити навчальний алгоритм однієї з небезпек, пов’язаних із пожежею та структурно-логічну схему її вивчення.

Робота 1. Розв’язати ситуаційну задачу:

Внаслідок загоряння і вибуху каністри з бензином чоловік отримав опік обличчя і передньої частини тулуба. потерпілий різко збуджений, на обличчі є розкриті пухирці, на передній частині грудної клітки – щільна темна кірка, на ділянці живота – розкриті пухирці.

Контрольні питання: