Орбітальні риногенні ускладнення

Реактивний набряк клітковини орбіти та повік частіше розвивається в дитячому віці за наявності гострого етмоїдиту, що виникає на тлі ГРВІ. При цьому залежно від тла захворювання та клінічного перебігу етмоїдиту інколи спостерігаються виражена інтоксикація, досить важкий загальний стан хворого, що разом із місцевими симптомами може симулювати більш важке орбітальне ускладнення.

Під час зовнішнього огляду відзначаються припухлість та почер­воніння шкіри в ділянці повік, очна щілина звужена, помітно виражені гіперемія та набряк кон'юнктиви повік і очного яблука. Але зазначені зміни не постійні. Лікування, котре поліпшує відтік патологічною вмісту з пазухи, сприяє швидкому регресу ознак орбітального усклад­нення.

Нагнійний остеоперіостит орбіти частіше має характер місцевого процесу і виникає переважно за наявності гострих фронтиту та етмоїдиту. Клінічно у хворого визначаються набряк клітковини І;І локальна припухлість у верхньовнутрішньому куті орбіти, ін'єкція су­дин та хемоз кон'юнктиви. Остеоперіостит, спричинений запаленням верхньощелепної пазухи, проявляється припухлістю щоки, гіперемігю шкіри та набряком клітковини нижньої повіки та кон'юнктиви в ниж­ньому відділі. Можливе зниження гостроти зору внаслідок набряку ретробульбарної клітковини та невриту зорового нерва. Усі місцин симптоми за цього ускладнення виражені нерізко, швидко минаюм, І розвиваються іноді не за рахунок запального процесу, а за рахунок ми никнення колатерального набряку м'яких тканин орбіти та повік.

Гнійний періостит характеризується вираженими загальними симптомами: гіпертермією, що супроводжується лихоманкою, голом ним болем. Локальна симптоматика більш виражена і стабільна.

Абсцеси повік можуть бути у вигляді самостійних ускладіи їм або наслідком інших орбітальних ускладнень. Захворювання характеризується гіпертермією, значною слабкістю, головним болем. Місцеве помітний значний набряк повік та кон'юнктиви, хемоз. Очна щілина різко звужена або закрита, але рухомість очного яблука залишається нормальною.

Субперіостальний абсцес виникає внаслідок проникнення гною з приносової пазухи під періост орбіти через пошкоджену шкіру повік. Незабаром виникає хемоз, самостійне розплющування ока стає складним або неможливим, рухомість очного яблука різко обме­жується, може розвинутись екзофтальм унаслідок супутнього набряку клітковини. Гній поширюється назовні з утворенням норицевого ходу. Абсцес розміщується в глибині орбіти, тому флуктуація може не виз­начатися. Виражена напруженість та набряк тканин утруднюють паль-паторне обстеження.

Ретробульбарний абсцес виникає внаслідок прориву в орбіту глибоко розміщеного субперіостального абсцесу у хворих на синуїт або гематогенним шляхом у разі гнійних запальних процесів обличчя (фурункул носа, верхньої губи тощо). Порівняно з субперіостальним абсцесом його перебіг важчий. Відзначається виражена інтоксикація з гектичною температурою та лихоманкою. Під час дослідження крові виявляється значно збільшена ШОЕ (від 25 до 60 мм/год), лейкоцитоз (25—ЗО х 10⁹/л) зі зсувом лейкоцитарної формули вліво. Місцеве спо­стерігається виражений набряк та гіперемія шкіри обох повік, очна щілина різко звужена, розвивається набряк кон'юнктиви і хемоз. Зго­дом з'являється обмеження рухомості очного яблука під час його рухів в усі напрямки, екзофтальм.

Нерідко ретробульбарний абсцес спричиняє різні порушення ор­гана зору, особливо якщо він викликаний запаленням задніх решітчастих клітин. У такому разі можуть спостерігатися зниження гостроти зору, парези та паралічі окорухового, блокового та відвідного нервів, порушення рефракції у вигляді астигматизму та гіперметропії.

За умови розвитку флегмони орбіти спостерігається гнійне розп-лавлення всієї орбітальної клітковини. Ця форма риногенного усклад­нення характеризується найбільш вираженими загальними та місцеви­ми клінічними проявами. Відзначається тяжка інтоксикація, гектична температура тіла з лихоманкою, різкий біль у ділянці пошкодженої орбіти, який посилюється в разі натискання на очне яблуко або під час його руху. Місцево спостерігаються набряк та гіперемія повік, м'яких тканин щік, іноді з багряним відтінком. Очна щілина заплющена, роз­пивається набряк кон'юнктиви з хемозом, різке обмеження рухомості очного яблука аж до повної його нерухомості, екзофтальм, зниження або відсутність корнеальних та зіничних рефлексів, функціональні по­рушення зору.

Розвиток флегмони орбіти супроводжується тромбоутворенням та поширенням інфекції за ходом венозних сплетень. Це може привести до тромбозу вен обличчя та переходу на кавернозний, поперечний, сагітальний синуси.

Комплексне лікування орбітальних риногенних ускладнень має проводитися з урахуванням характеру пошкодження органа зору та приносових пазух. Негнійні орбіітальні ускладнення, що є наслідком гострого синуїту, звичайно лікуються консервативно.

Щодо медикаментозних засобів насамперед призначають антибак­теріальну терапію. Спочатку хворим уводять антибіотики широкого спектра дії, а після отримання антибіотикограми проводять цілеспря­мовану антибіотикотерапію, причому перевагу надають комбінації з двох-трьох антибіотиків. Застосовують дезінтоксикаційну терапію (н-гемодез, поліглюкін, альбумін, розчин глюкози з аскорбіновою кис­лотою). Показана гіпосенсибілізуюча терапія.

У комплексному лікуванні хворих із риногенними орбітальними ускладненнями показано використання глюкокортикостероїдів (гідро­кортизон, преднізолон тощо), які мають виражену протизапальну дію. Вони використовуються як засіб загальної терапії, а також місцеве для уведення в пошкоджену пазуху. Для нормалізації виражених мікро-циркуляторних зрушень, які виникають під час цих захворювань, за­стосовують дезагреганти. У разі виникнення загрози розвитку тромбо­зу показане введення антикоагулянтів.

З метою зменшення набряку слизової оболонки носової порожнини та поліпшення вентиляційної функції приносових пазух місцево вико­ристовують різні судинозвужувальні засоби. Для евакуації гнійного вмісту з приносових пазух та наступного уведення лікарських препа­ратів проводять пункцію пошкоджених пазух, при цьому перевагу на­дають методу їх постійного дренування.

Якщо спостерігається розвиток гнійних форм синусогенних по­шкоджень орбіти, поряд з консервативною терапією проводять хірургічне втручання на пошкоджених приносових пазухах. Метою операції є створення широкого співустя між пошкодженими пазухами та носовою порожниною для забезпечення вільного відтоку гнійного виділення та промивання порожнини. Через пазухи також можна буде здійснити розкриття та дренування гнійних порожнин орбіти. Частіше розкриття гнійного вогнища в очній клітковині проводять шляхом зовнішнього доступу.