Глосарій основних понять і термінів

А

Агностицизм – філософське вчення, яке заперечує можливість пізнання сутності речей.

Аксіома – вихідне положення, яке сприймається без доведення і лежить в основі доказів істинності інших положень.

Анархія – безвладдя, відсутність у суспільстві будь-яких політичних структур.

Аполегетика – захист, відстоювання певної думки чи дії, обґрунтування їх доцільності.

Апріорі – наявне у свідомості людини знання, яке передує досвіду.

Апробація – перевірка життям, практикою.

Аскет – особа, яка вдовольняється у житті мінімальним, без претензій на багатство і задоволення забаганок.

Аскетичний спосіб життя – відмова від життєвих благ і спокус.

Д

Делегування – надання повноважень.

Десакралізація – заперечення святості чи святенності чогось.

Деспотія – форма необмеженої законом самодержавної влади, що характеризується крайньою централізацією, сваволею, жорстокістю монарха.

Деструкція – порушення або зруйнування моральної структури чого-небудь.

Дисидент – людина що виступає проти існуючого державного (політичного) устрою чи загальноприйнятих суспільних норм певної країни. За визначенням сучасного українського вченого І. Іванченка, дисидентом може вважатися «особа, яка відкрито формулює політичні, релігійні і світоглядні погляди, що не відповідають офіційно визнаній лінії, певному загальноприйнятому тлумаченню».

Догма – твердження (як правило, релігійне), яке не вимагає доказу.

Доктрина – система поглядів, теорія. По-іншому, провідний теоретичний або політичний принцип в діяльності держави.

Домінуючий – панівний, що владарює над іншими.

Дотація – грошова підтримка з боку держави.

Дуалізм влади – подвійність державної влади, поділ її між різними інституціями країни.

Е

Егалітаризм – принцип зрівнялівки всіх людей у різних галузях, сферах життя суспільства, «зрівнялівка».

Етатизація – одержавлення тієї чи іншої сфери суспільного буття.

Економічний детермінізм – марксистське пояснення «об’єктивного закономірного взаємозв’язку в економічному житті суспільства». Всі явища матеріально-виробничої діяльності, згідно з марксизмом, взаємопов’язані і закономірно впливають одне на одне (виробництво, реалізація, постачання сировини, фінанси). Теорія економічного детермінізму недооцінює роль випадковостей у житті суспільства.

Емпіризм – напрям у теорії пізнання, який вважає чуттєвий досвід єдиним джерелом знань.

З

Закономірність – певна впорядкованість подій, факторів, обставин життя.

І

Ідеал – уявлення про найвищу досконалість, найвищу мету, взірець чогось.

Ідея – первісна форма розв’язання наукової проблеми, засіб практичної реалізації знань.

Ієрархія – система взаємного підпорядкування.

Імператив – 1) переносно – веління, настійна вимога; 2) категоричний імператив – в етиці німецького філософа І.Канта – безумовне моральне веління, притаманне розуму, воно вічне, незмінне, лежить в основі моралі.

Індульгенція – відпущення гріхів парафіян католицькими священиками.

Інтеграція – злиття, поєднання.

К

Канонічне право – церковне право, яке регулювало головним чином відносини у церковній ієрархії.

Концепція – 1) основна ідея будь-якої теорії; 2) система поглядів на певне явище.

Класовий антагонізм – у марксизмі така форма суперечностей, яка характеризується непримиренністю суспільних інтересів певних соціальних верств.

Критерій – мірило для визначення, оцінки предмета або явища, ознака, взята за основу класифікації.

Л

Ленінізм – національний (російський) різновид марксизму.

Лімітованість – суворе дозування, обмеженість у чомусь.

М

Меркантилізм – економічна політика втручання держави в економіку, підтримка нею певних галузей господарства.

Модернізація – оновлення, приведення у відповідність з вимогами часу.

Моральні цінності – явища духовного характеру, які можуть задовольнити потреби людини суспільства служити їхнім інтересам і цілям.

Н

Натуралізм – філософський погляд на світ з точки зору заперечення ролі всього “надприроднього” і ствердження природного, земного буття.

Неолібералізм – один із напрямів, що склався в 30-х рр. по суті він є оновленим варіантом економічного лібералізму. На відміну від останнього, неоліберали не відмовляються від активного втручання держави в економічне життя, виступають за поєднання вільної конкуренції з формами державного регулювання економіки.

О

Об’єктивна осудність – покарання особи без її вини.

П

Патріархальна сім’я – велика сім’я, яка включала в себе 2–3, а іноді і 4 покоління, з неподільною владою її глави – батька.

Плебісцитарна демократія – концепція, яку висунув М.Вебер і згідно з якою харизматичний лідер: а) вибирається прямим голосуванням народу (тобто через “плебісцит”); б) несе перед народом відповідальність; в) підноситься над бюрократією, здійснює над нею контроль “згори”. Слід підкреслити, що ця веберівська концепція мала ряд слабких місць, а саме: а) масам у ній відводилася роль пасивних учасників політичного процесу (єдиною формою політичної участі для мас тут виступає участь у виборах, реалізація прав на голосування); б) народні маси по суті позбавляються права здійснювати контроль за діяльністю бюрократії і т. ін. Вебер у цій концепції вимагав, щоб маси після того, як вони вибрали харизматичного лідера сліпо йому підкорялися, не втручалися в його діяльність. А це і є шлях до утвердження тоталітарного режиму.

Політія – змішана форма правління.

Постулат – твердження про щось.

Прагматизм – підхід до оцінки предмета чи явища із суто корисливих сторін.

Превентивний – випереджувальний, запобіжний.

Р

Ревізіонізм – суспільно-політична течія, яка піддавала критичному перегляду вчення марксизму, здійснювало його ревізію.

Релігійно-міфологічний світогляд – світобачення і світосприйняття давніх людей, яке базувалося на поєднанні релігійних вірувань з міфологією.

С

Сакральний – священний, релігійно обґрунтований.

Соціально-нормативні регулятори – це неписані правила поведінки (звичаї, обряди, релігійні настанови, традиції, норми моралі).

Станово-представницька форма правління – одна із монархічних форм правління, при якій влада глави держави певною мірою обмежувалась діяльністю станово-представницьких установ (генеральних штатів, парламенту, сейму, рейхстагу тощо).

Суб’єктивний ідеалізм – філософська течія, прибічники якої увесь матеріальний світ розглядають як сферу прояву свободи людського духу. Для них поза людською свідомістю не існує об’єктивної реальності.

Суверен – єдиновладний правитель держави доби середньовіччя.

Т

Теократична держава – форма державного правління, за якої політична влада в державі належить духовенству, а глава держави є водночас главою церкви (у сучасних умовах Ватикан).

Теологія – наука про релігійні вчення.

Теорія циклічності – вчення про замкнутий рух явища по заздалегідь визначеному колу (циклу).

Тимократія – правління військових.

Томізм – релігійно-філософське вчення послідовників Фоми Аквінського.

Тотальність – всезагальність, повнота, всеосяжність охоплення всіх сторін дійсності.

У

Уніфікований – єдиний, приведений до чогось спільного.

Усуспільнення виробництва – комплекс організаційних і виробничих заходів які надають право володіння і розпорядження власністю трудовому колективу.

Утилітаризм – (від лат. – користь, вигода) – прагнення мати перш за все власну вигоду, користь, зиск.

Утопічний комунізм – ідеал суспільного ладу з усуспільненими формами співжиття.

Утопічний соціалізм – мрійництво, проекти і вчення про докорінне облаштування суспільного ладу на принципах соціальної рівності, відсутності експлуатації при спільній праці всіх громадян.

Утопія – місце, якого немає. В науковій літературі під нею розуміється опис суспільного, політичного і приватного життя людей уявної країни, що відповідає певному ідеалу соціальної гармонії.

Ф

Фаталізм – віра у невідворотність долі.

Федерація – форма державного устрою, союзна держава, що складається з ряду держав або державних утворень кожне з яких, поряд із загально федеративними, має власні законодавчі, виконавчі і, як правило, судові органи.

Ю

Юрисдикція – коло питань, які відносяться до компетенції певної установи чи органу держави.

ЗМІСТ

ВСТУП

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН