Країни, що розвиваються

Більшість країн Азії, Африки та Латинської Америки - країни, що розвиваються, або країни третього світу. Вони являють собою диференційовану (по економічному і соціальному розвитку) групу держав, що відрізняються своєрідністю історичного розвитку, соціально-економічною та політичною специфікою.

Група країн, що розвиваються у світовій економіці сформувалася переважно на базі колишніх колоній і напівколоній. У зв'язку з цим їм властиві: багатоукладність господарства, швидке зростання чисельності населення, мінерально-сировинна спеціалізація економіки і відповідно слабкий розвиток обробної промисловості, вузькість внутрішнього ринку, підпорядковане місце в системі світового господарства.

Саме це визначило соціально-економічну відсталість і залежне економічне становище цієї групи країн. Це країни наздоганяючого розвитку, їх стратегія розвитку спрямована на подолання розриву в рівнях соціально-економічного розвитку в порівнянні з розвиненими країнами.

Група країн, що розвиваються характеризується, в основному, низьким і середнім рівнем доходу:

• країни з низьким рівнем доходу - ВНП на душу населення 785 дол. і менше (34,4% країн);

• країни з середнім рівнем доходів - ВНП на душу населення від 786 до 9655 дол. (51,0%), з них:

а) країни з доходом нижче середнього - ВНП на душу населення від 786 до 3125 дол. (31,8%);

б) країни з доходом вище середнього - ВНП на душу населення від 3126 до 9655 дол. (19,2%);

• країни з високим рівнем доходу - ВНП на душу населення 9656 дол. і вище (14,6%).

Країнам, що розвиваються притаманні такі макроекономічні закономірності:

• низька внутрішня конкурентоспроможність кінцевих товарів національного виробництва, підвищена частка імпорту на ринках кінцевих товарів і, як наслідок, значний вплив коливань курсу іноземних валют на реальні доходи і рівень життя;

• деформована структура зовнішньоторговельного обороту з переважанням сировини та продукції невисокого ступеня обробки в експорті та високотехнологічної продукції в імпорті, внаслідок чого висока залежність від коливань цінової кон'юнктури на світових ринках;

• високий ступінь соціального розшарування як наслідок високої норми експлуатації при низькому накопиченні;

• убоге товарне забезпечення національної валюти, що викликає періодичні стрибки інфляції і, як наслідок, схильність до готівкових заощаджень в іноземній валюті;

• підвищена схильність до вивозу капіталу за кордон, обумовлена високими внутрішніми ризиками політичного і особливо кримінального походження, і низький рівень довгострокових іноземних інвестицій з тих же причин;

• відносно високий рівень бюджетного дефіциту, високий рівень зовнішньої заборгованості;

• низький рівень золотовалютних резервів, недостатній для самостійної підтримки керованого (або фіксованого) курсу національної валюти.