Перевезення пально-мастильних матеріалів автомобільним транспортом

Автомобільний транспорт є одним з головних і надійних видів транспорту по підвозу пального військам.

Автомобільний транспорт володіє високою живучістю і маневреністю і є основним видом транспорту у військовому і армійському тилу.

У роки Великої Вітчизняної Війни автомобільний транспорт займав 2-ге місце після залізничного щодо перевезень матеріальних засобів, що доставлялися фронту. За роки війни автомобільним транспортом перевезено понад 100 млн.т. різноманітних вантажів.

Для перевезення пального і олив використовуються спеціальні автомобілі і причепи:

─ автопаливоцистерни (АЦЗ-4.3-131; АЦ-5-4320; АЦ-5.5-4310; АЦ-8-5334; АЦ-8,7-5320; АЦ-8.5-255Б; АЦ-7-4310; АЦМ-7-255Б);

─ автопаливозаправники (ТЗА-7.5-500А; ТЗ-16; ТЗ-22; ТЗ-30; ТЗ-8-255Б; ТЗА-7.5-5334; АТЗ-4.4-131; АТМЗ-5-4320, АТМЗ-5.5-4310);

─ маслозаправники (МЗ-66),

─ причеп-цистерни (ПЦ-4.2-754В; ПЦ-4.7-728Б; ПЦ-6.7; ПЦМ-6).

Крім спеціальних автомобілів і причепів, пальне і масла можуть перевозитися й на бортових автомобілях і причепах в пересувних резервуарах (МР-4; МР-6; Р-4; Р-8; Р-10) і тарі. Для цієї мети, як правило, використовуються автомобілі підвищеної прохідності:ЗІЛ-131, УРАЛ-4320, КРАЗ-260, КАМАЗ-4310, КАМАЗ-4320, а також причепи різних моделей.

Перевезення пального в тарі має ряд переваг:

─ можливість використання автомобілів загального призначення;

─ зручність видачі пального підрозділам і на окремі машини (пальне видається в бочках і каністрах);

─ можливість перевезення пального і мастильних матеріалів різноманітних сортів на одному автомобілі.

Однак таке перевезення має і недоліки:

─ трудоємність робіт по затарюванню пального;

─ неможливість ефективного використання засобів механізації для зливання і наливання пального;

─ неповне використання вантажопідйомності автомобіля.

При перевезенні пального в тарі бортові автомобілі повинні бути відповідним чином обладнані:

1. На передньому борту автомобіля необхідно встановити червоний прапорець.

2. На автомобілі повинні бути встановлені два вогнегасники типу ОУ-2.

3. Глушник і вихлопна труба повинні бути обмотані азбестом і накриті металевим козирком.

4. У автомобілях спеціально призначених для перевезення пального глушник необхідно вивести вперед або вивести з-під кузова вбік.

Норми завантаження пального в тарі на автомобілі:

Тара	ГАЗ-66	ЗІЛ-131	МАЗ-500	УРАЛ-4320	КРАЗ-257	КАМАЗ-5410
Бочки 200 л з пальним, завантажені в торець
Бочки 200 л з пальним, завантажені горизонтально				–	–	–
Бочки 200 л порожні, завантажені в торець в 2 яруси
Каністри 20 л з пальним, завантажені в 1 ярус
Каністри 20 л порожні в решітках				–	–

Особливості обладнання бортового транспорту під перевезення пального.

а) В резервуарах Р-4. Для встановлення на бортовій платформі сталевих резервуарів Р-4, що не мають опор, використовувати металеві опори резервуару, дерев’яні рами-підкладки, дерев’яні підкладки з вирізами або дошки товщиною 20-40 мм з боковими клинами. Всі ці пристосування розміщувати над поперечними брусами платформи або й в безпосередній близькості від них і прикріплювати болтами (цвяхами) до підлоги платформи.

Резервуари на бортовій платформі кріпити за допомогою уніфікованих комплектів кріплень.

При відсутності таких комплектів кріплення проводити з допомогою обпаленого дроту діаметром 4-6 мм і скоб для кріплення.

Кількість ниток дроту в одній скрутці має бути не меншою:

4 мм - 8 шт.

5 мм - 6 шт.

6 мм - 4 шт.

З метою відвернення поперечного зміщення резервуару між скобами і вушками опор резервуарів можуть встановлюватися скрутки дроту з 4-6 ниток.

б) Під гумотканинні резервуари:

При підготовці бортових автотранспортних засобів під перевезення пального в гумо тканинних резервуарах особливу увагу слід звертати на усунення виступаючих на підлозі і бортах платформи гострих предметів, здатних пошкодити оболонку резервуарів.

Завантаження гумотканинних резервуарів проводити заливною горловиною в бік заднього борту при закритих бортах платформи.

Кожний гумотканинний резервуар закріплювати з допомогою скоб для кріплення і спеціальних поясів, встановлених на платформі до завантаження резервуару.

Для відводу статичної електрики гумотканинні резервуари заземляються з допомогою тросика (дроту), що під’єднується одним кінцем до зливного патрубка, а другим до рами автомобіля і далі ланцюгом з поверхнею дороги.

Планування перевезень пального автомобільним транспортом.

Планування підвозу пального автотранспортом полягає у визначенні необхідної кількості автомобілів і розподілу їх за об’єктами підвозу у відповідності до прийнятого рішення.

Розрахунок необхідного автотранспорту для підвозу пального неохідно проводити, виходячи із конкретних умов. При цьому повинні бути враховані фактори, які визначають підвіз пального:

─ терміновість доставки;

─ кількість сортів і маса пального, що підлягає перевезенню.

─ відстань підвозу;

─ наявність технічно справних автомобілів, причепів і засобів механізації вантажно-розвантажувальних робіт;

─ стан шляхів, переправ, мостів, наявність важкопрохідних ділянок;

─ стан погоди, пори року, доби;

─ активність дії противника на маршрутах руху автотранспорту;

─ підготовленість водіїв;

─ час на привалі для перевірки стану й усунення пошкоджень машини і тари, прийому їжі і відпочинку.

Основними показниками розрахунку засобів підвозу пального є тривалість одного рейсу .

, де

– тривалість одного рейсу, год.

– час завантаження (наливу) пального, год.

– час руху машини від пункту завантаження до пункту розвантаження і назад, год.

– час розвантаження (зливу) пального, год.

Якщо задається загальний час на підвіз пального, то кількість рейсів можна визначити:

, де

– кількість рейсів,

– час, який відводиться для підвозу пального, год.

– коефіцієнт збільшення часу, який витрачається на огляд машини, її підготовку, постановку завдання особовому складу, оформлення документів .

Таким чином, необхідна кількість машин може бути визначена за формулою:

, де

– неохідна кількість машин,

– маса перевозимого пального, т.

– вантажність однієї машини, т.