Основні властивості архітектурно-просторових форм

Архітектурно-просторові форми (зокрема, будинки) володіють рядом зорово сприйманих властивостей, які важливі для їхньої характеристики. Виділимо кілька головних властивостей.

Геометричний вид - основна властивість форми архітектурного спорудження, вона визначається співвідношенням розмірів форми по трьох координатах простору (ширині, висоті, глибині). Якщо всі три виміри відносно рівні, форма має об'ємний характер. Якщо один вимір набагато менше двох інших, форма має плоский характер. Якщо один вимір набагато більше двох інших, форма має лінійний характер.

Розміри архітектурної форми - властивість її розмірів по висоті, ширині, глибині стосовно розмірів людини й у порівнянні з іншими суміжними формами.

Положення форми в просторі стосовно глядача: фронтальне, профільне, горизонтальне; ближче, далі, вище, нижче глядача або лінії обрію.

Маса будинку в зоровому сприйнятті залежить від візуальної оцінки кількості матеріалу архітектурної форми. Найбільшою масою володіють кубічні або кулясті щільні форми й меншої - пустотілі, плоскі й гладкі.

Фактура матеріалу відбиває об'ємний характер поверхні, у той час як текстура (малюнок) - лінійну структуру матеріалу на поверхні (наприклад, текстура деревини).

Колір в архітектурних композиціях - властивість поверхні відбивати або випромінювати світло різної спектральної властивості. Його характеризують колірний тон (відтінки), насиченість (ступінь яскравості кольору), світлість (здатність поверхні відбивати).

Світлотінь - властивість, що виявляє розподіл світлих і темних ділянок по поверхні форми. Світлотінь підсилює й полегшує зорове сприйняття архітектурної форми.

Найбільш виявляє об’єм і фактуру архітектурної форми направлення світла під кутом 45° до обрію й до вертикальної площини. Роль природного й штучного висвітлення архітектурно - просторової композиції (як об'ємної форми, так й інтер'єра) у створенні художнього образа особливо важлива. Якісні характеристики світла - прямого, розсіяного й відбитого - пов'язані з орієнтацією будинку й станом природного середовища. Пряме світло може висвітлювати південні, східний і західний фасади споруджень, проникаючи в інтер'єри в якості бічного або верхнього світла. Воно створює радісний настрій, однак у робочих і навчальних приміщеннях сліпить.

Природне світло, відбите екранами, збільшує освітленість. Розсіяне світло, відбите від небозводу, не виявляє форми, тому не застосовується при глибоких рельєфах, однак зручне для робочих приміщень.

Штучне освітлення обсягів архітектурних споруджень використовується на рівні вуличного, магістрального освітлення й підсвічування ряду пам'ятників архітектури. Відбите світло в інтер'єрі створює ілюзію легкості форм. Освітлювальні прилади в інтер'єрі іноді здобувають самостійне значення, беручи участь у рішенні композиційного завдання, виділяючи головне - тектоніку, форму.

Всі розглянуті властивості архітектурної форми проявляються в їхній сукупності і єдності, створюючи складні композиційні закономірності.