Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
У квітні 2004 р. Савицький після повернення з тривалого відрядження дізнався, що рік тому (у квітні 2003 р.) його дружина продала без його згоди житловий будинок, що належить їм на праві спільної власності. Незадоволений цим, Савицький негайно зажадав від неї розірвання договору купівлі-продажу. Проте дружина відповіла відмовою і заявила, що вимушена була продати будинок через обмежені матеріальні обставини та у зв'язку з необхідністю придбання нової автомашини. Вона також пояснила, що не змогла погодити з ним це питання внаслідок його тривалої відсутності, а виручені від продажу будинку гроші вже витрачені, що не дає змоги вирішити питання про розірвання договору купівлі-продажу.
Переконавшись, що його прохання виявилися безрезультатними, Савицький у жовтні 2004 р. підготував позовну заяву до суду про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним. Проконсультувавшись із цього приводу у знайомого юриста, дружина пояснила Савицькому, що його звернення до суду буде безрезультатним, оскільки вже пропущений строк позовної давності. Вирішивши з'ясувати обґрунтованість такої позиції, Савицький звернувся в юридичну консультацію.
Які норми сімейного і цивільного права повинні бути застосовані в цій ситуації? Чи поширюється позовна давність на вимоги, які випливають із сімейних відносин? Як визначається в таких випадках строк позовної давності? Яке роз'яснення повинні дати Савицькому в юридичній консультації?
Дата публикования: 2014-11-03; Прочитано: 418 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!