Розвиток світового господарства та міжнародних економічних відносин у другій половині ХХ ст

Друга світова війна, що тривала з 1939 р. по 1945 р., була найбільш руйнівною за всі війни та значно вплинула на економіку країн Європи і всього світу в цілому (рис. 13.1).

Економічні наслідки Другої світової війни	значні людські втрати (загинуло більше 55 млн осіб та більше 100 млн осіб стали інвалідами)
знищено національного багатства на суму більш ніж 316 млрд дол.
занепад країн європейської цивілізації (особливо тих, на території яких велися воєнні дії): деформація структури виробництва, зниження рівня промислового і сільськогосподарського виробництва, дезорганізація роботи транспорту, фінансова дестабілізація, руйнування інфраструктурних споруд і житла, значне погіршення якості життя населення
руйнування механізму міжнародних валютних відносин
початок розпаду колоніальної системи
створення світової соціалістичної системи, що вступила в жорстке протистояння з капіталістичною системою. Таке протистояння ("холодна війна") здійснювало значний вплив на подальший розвиток країн Європи і світу в цілому
посилення економічної могутності США

Рис. 13.1. Економічні наслідки Другої світової війни

Додаткова інформація У роки Другої світової війни уряд США постачав зброю, боєприпаси, стратегічну сировину, продовольство та інші матеріальні ресурси країнам антигітлерівської коаліції за ленд-лізом (його загальний обсяг склав 45 млрд. дол.). Він забезпечив масовий збут американських товарів на зовнішньому ринку, сприяв пожвавленню американської економіки, зростанню інвестицій, відновленню основного капіталу, інтенсифікації сільського господарства. Чисельність зайнятого населення у США зросла з 54 млн осіб у 1940 р. до 64 млн у 1945 р. Обсяг промислової продукції зріс у 1,5 раза. До кінця війни на частку США припадало більше половини світового ВВП і промислового виробництва, а також 2/3 світового запасу золота.   Джерело: Черкашина Н. К. Економічна історія: навч. посібн. / Черкашина Н. К. – К.: ЦУЛ, 2003. – 196 с.

Післявоєнний розвиток світової економіки можна умовно розділити на два етапи. Перший етап розпочався після закінчення Другої світової війни і продовжувався до світової економічної кризи 70 – 80-х рр.,а другий – 70 – 90-ті рр. ХХ ст.

Перший етап можна охарактеризувати таким чином (рис. 13.2):

Особливості та події перших післявоєнних десятиліть	зростання ролі держави в економіці та формування змішаної моделі економіки: етатичний (французька, англійська та японська моделі) і ліберальний (американська та німецька моделі) варіанти
проведення політичних економічних і соціальних реформ
удосконалення міжнародних валютно-фінансових і торгових відносин, у зв’язку з чим була затверджена Бреттон-Вудська валютна система (1944 р.) та підписана угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ, 1947 р.)
розробка і реалізація програм відновлення та розвитку економік Європи та Азії на основі економічної допомоги з боку США
розгортання третьої науково-технічної революції (НТР)
подальше поглиблення міжнародного поділу праці, інтернаціоналізація господарської діяльності, економічна інтеграція і ство­рення нових міжнародних економічних інститутів, таких, як МВФ та Міжнародний банк реконструкції та розвитку, які почали функціонувати у 1946 р.
деколонізація та створення десятків самостійних держав ("третій світ") на територіях колишніх колоній

Рис. 13.2. Особливості та події перших післявоєнних десятиліть ХХ ст.

Однією з найбільш успішних програм відновлення економік країн Європи й Азії на основі економічної допомоги з боку США став план Маршалла (рис. 13.3). Основною метою цієї програми було забезпечення швидкого економічного відродження країн Європи, з одного боку, та оздоровлення американської економіки – з іншого. За допомогою реалізації цього плану Сполучені Штати мали надію уникнути фінансової кризи та спаду виробництва за рахунок збільшення експорту товарів та послуг у країни Європи. Загальна сума фінансової допомоги у вигляді дотацій, позик та фінансування поставок товарів під гарантії уряду США складала 17 млрд доларів.

Період дії	1948 – 1951 р.
Країни-учасники	Франція, Великобританія, Австрія, Бельгія, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Туреччина, Швеція, Швейцарія, ФРН (як самостійна держава ФРН приєдналася до плану Маршалла тільки в 1949 р.)
Основні умови надання допомоги	· відмова від націоналізації промисловості; · надання повної свободи приватному підприємництву; · зниження митних тарифів на американський імпорт; · гальмування конкуруючих з США галузей європейської промисловості; · поставки в США дефіцитних видів сировини; · відмова від торгівлі з країнами соціалістичного табору; · заохочення приватних американських інвестицій; · витрата отриманих коштів на придбання обладнання і матеріалів у США та ін.
Основні результати реалізації плану	· відновлення економіки країн – учасників програми; · досягнення контролю над інфляцією; · країни змогли виплатити зовнішні борги; · підвищення конкурентоспроможності європейських товарів на зовнішньому ринку та значне розширення європейської зовнішньої торгівлі; · відновлення та укріплення середнього класу в країнах Європи; · американізація економік країн-учасниць; · США звільнилися від надлишків "інфляційних доларів" та товарів, що не могли бути реалізованими на внутрішньому ринку та ін.

Рис. 13.3. Зміст плану Маршала

Одним з основних чинників розвитку світового господарства у післявоєнний період стала третя науково-технічна революція. Серед основних досягнень третьої НТР слід назвати такі: широке застосування електроніки та електронно-обчислювальних машин, тобто комп’ютерів, ядерної енергії та квантових генераторів (лазерів), реактивної техніки, полімерних матеріалів із заданими властивостями, генної інженерії та ін. НТР сприяла автоматизації виробництва, в результаті чого з’явився новий тип про­мислового виробництва, характерними для якого стали автоматичні лінії, цехи і навіть цілі підприємства.

Застосування електроніки, крапельне зрошення, хімізація, виведення за допомогою генної селекції особливо врожайних злаків ("зелена революція") сприяли значному піднесенню сільського господарства.

У ході третьої НТР наука стала безпосередньою продуктивною силою суспільства і завдяки революції індустріальна епоха почала змінюватися епохою інформаційною.

Одним з визначальних чинників економічного розвитку в післявоєнний період стала інтеграція в різних її формах, розпочинаючи з зони вільної торгівлі до повної інтеграції в рамках європейського союзу (рис. 13.4).

Перший етап	Зона вільної торгівлі. У 1951 р. з метою покращення позицій європейських економік на світовому ринку було утворено Європейське об’єднання вугілля та сталі (ЄОВС), в яке увійшли Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідерланди та Люксембург
Другий етап	Митний союз. У 1957 р. на базі Європейського об’єднання вугілля та сталі було створено Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) та Європейське об’єднання з атомної енергії (Євроатом). Головним досягненням цього етапу було встановлення єдиного зовнішньоторгового тарифу та проведення єдиної торгівельної політики відносно до країн, що не входили в це співтовариство
Третій етап	Загальний ринок. У 1958 р. для ЄЕС та Євроатома (а в 1967 р. приєдналося і ЄОВС) були створені Комісія (виконавчий орган), Рада Міністрів (законодавчий орган) та Європейський парламент (консультативний орган)
Четвертий етап	Єдиний внутрішній ринок. У 1969 р. прийнято постанову про включення монетарної сфери в інтеграційні процеси. У 1971 р. країни-члени Європейського економічного співтовариства передали свої законодавчі повноваження співтовариству
П’ятий етап	Економічний і валютний союз. Створюється єдиний економічний, валютно-фінансовий, правовий та інформаційний простір, незалежна система цент­ральних банків на чолі з Банком ЄС. У 1979 р. оформлюється європейська валютна система з єдиною розрахунковою одиницею ЕКЮ, а у 1992 р. було підписано Маастрихтський договір, що створив умови для створення ЄС
Шостий етап	Політичний союз. У рамках цього союзу передбачається перехід членів ЄС до загальної зовнішньої політики і загальної політики безпеки, введення єдиного громадянства, співробітництво в області правосуддя та внутрішніх справ, сфері культури, освіти, захисту прав та інтересів eсіх громадян

Рис. 13.4. Етапи європейської інтеграції.

Другий етап післявоєнного розвитку світової економіки розпочинається світовою сировинною кризою (1973 – 1975 рр.), що здійснила значний вплив на подальший економічний розвиток розвинутих країн і світової економіки в цілому. На думку вчених, основною причиною цієї кризи став ціновий дисбаланс, що виник на світових ринках енергоресурсів та низки промислових товарів. Сировинна криза стала основою для появи стагфляції, яка дезорганізувала фінансово-кредитну систему країн, сприяла скороченню інвестицій та соціальних витрат, а також збільшенню дефіциту державних бюджетів. З метою боротьби з кризою індустріальні держави поступово обмежували імпорт нафти за рахунок використання енергозберігаючих технологій, розробки власних енергоресурсів, заміни нафти вугіллям або ядерним паливом. Криза примусила уряди провідних країн світу розпочати кардинальні реформи.