Витоки вітчизняної системи реферування: види реферативних видань галузевих центрів інформації

Реферативні видання галузевих центрів інформації було представлено кількома видами: науково-технічними реферативними збірниками (РЗ), експрес-інформацією, рефератами на картах, а з питань будівництва та агропромислового комплексу — ще і РЖ.

Науково-технічні РЗ здебільшого вміщували інформацію про раціоналізаторські пропозиції та винаходи, рекомендовані до впровадження. До недоліків цих видань слід віднести: розміщення повних текстів статей замість рефератів і затримка строків їх випуску (понад 75 днів від дня отримання першоджерел).

Основним напрямом реферативної діяльності галузевих центрів був випуск експрес-інформації з вузькогалузевих або проблемно-тематичних питань. Вітчизняний і зарубіжний виробничий досвід висвітлювався в окремих випусках. Головними вимогами під час створення експрес-інформацій були: розкриття змісту у вигляді розширеного реферату найактуальнішого та найважливішого для галузі досвіду й матеріалів наукових конференцій (70 %), а також неопублікованих документів (до 30 %), які потребували оперативного висвітлення.

Реферати на картах включали матеріали про неопубліковану нормативно-технічну документацію, що надходили по висхідному потоку від підприємств та організацій.

Підготовкою РЖ з питань будівництва та архітектури ще в 1959-1964 рр. займалася Академія будівництва і архітектури. 1981 р. було поновлено випуск РЖ з цієї тематики, виходило 12 серій, які розглядали всі загальні питання будівництва та промислові об'єкти будівництва. ЦНТІ Держкомархітектура випускав дві серії РЖ ("Архитектура. Районная планировка. Градостроительство" та "Жилые и общественные здания").

Республіканські (регіональні) інститути науково-технічної інформації були провідними установами в республіці з питань інформування про документи міжгалузевої тематики, науково-технічні досягнення та передовий досвід з різних міжгалузевих питань промисловості, будівництва, транспорту, економіки, а також щодо видань національними мовами. Республіканські інформаційні органи мали виконувати посередницькі та інформаційні функції. З одного боку, центри пристосовували бібліографічну, реферативну, оглядову інформацію всесоюзних та галузевих центрів до потреб фахівців регіону, з іншого, надсилали до цих органів відомості про найперспективніші розробки в регіоні і, таким чином, ставали виробниками вторинної інформації.