Тема 7. Забезпечення операційної діяльності виробничою потужністю

Види виробничої потужності, чинники, що її визначають, і послідовність розрахунків

Методика розрахунку виробничої потужності

Система показників використання виробничої потужності

Запитання для перевірки знань

Тести

Види виробничої потужності, чинники, що її визначають, і послідовність розрахунків

Планування випуску продукції (послуг, робіт) є головним розділом плану підприємства, тому що його розділи є основою для розрахунку наступних. План випуску, а відповідно і реалізації продукції розробляється в натуральному і вартісному виразі. Процес складання виробничої програми підприємства повинен пройти ресурсне обґрунтування, тобто визначення її забезпеченості:

· виробничими потужностями,

· трудовими та матеріальними ресурсами,

· інвестиційними та інноваційними ресурсами.

Одним із найважливіших ресурсів є виробнича потужність.

Виробнича потужність підприємства – це максимально можливий (річний, добовий, змінний) випуск продукції (робіт, послуг) необхідної якості в передбаченій номенклатурі при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи з урахуванням максимального використання виробничого устаткування, площ виробничих приміщень, застосування прогресивної технології, сучасних форм організації виробництва і праці.

Планування виробничої потужності має важливе значення не тільки в раціональному використанні ресурсів, а й у стабілізації виробництва та насиченні ринку необхідними товарами. У ринкових умовах виробнича потужність визначає річний обсяг пропозиції підприємства, що враховує наявність і використання ресурсів, рівень і зміни діючих цін та інші фактори.

Запроектована виробнича програма підприємства повинна пройти ресурсне обґрунтування, тобто узгодження (з огляду на можливість її виконання) з необхідними виробничими потужностями, трудовими, матеріальними та інвестиційними ресурсами.

Обґрунтування виробничої програмивиробничою потужністю проходить декілька етапів:

1. Визначення максимального обсягу випуску виробів, що може бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства.

2. Обчислення необхідного введення в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок технічного переозброєння або розширення підприємства.

Найважливішим моментом техніко-економічного обґрунтування плану випуску продукції є виявлення виробничих потужностей, які будуть функціонувати в плановому періоді.

Вибуття потужностей відбувається з наступних причин:

· знос та вибуття обладнання,

· збільшення трудомісткості виготовлення виробів,

· зміна номенклатури і асортименту продукції,

· зменшення фонду робочого часу,

· закінчення терміну лізингу обладнання.

Виробнича потужність визначається різними вимірниками:

· натуральними - для визначення обсягу однорідної продукції (шт., м² , тони тощо);

· умовно-натуральними - при широкій номенклатурі виробів продукція різних найменувань поєднується в групи за подібністю. Кожна група приводиться за трудомісткістю до базового виробу - представника, тобто до умовно-натуральних показників (ум. банок консервів тощо);

· у багатономенклатурних виробництвах - вартісним вимірником.

Розрізняють такі види потужності підприємства:

· Перспективна, яка відбиває очікувані зміни номенклатури продукції, технології й організації виробництва, закладені в плановому періоді.

· Проектна - визначається у процесі проектування чи реконструкції, являє собою величину можливого випуску продукції умовної номенклатури в одиницю часу.

Вона є фіксованою величиною тому, що розрахована на постійну (передбачену проектом) номенклатуру і постійний режим роботи. За період проектування (1-2роки), будівництва (2-5років) і освоєння (1-2роки) значно змінюється номенклатура продукції, що виготовляється, а також удосконалюються технологічні та технічні параметри устаткування, тому проектна потужність перестає відбивати дійсні можливості підприємства.

· Діюча - фактично досягнута потужність, відбиває його потенційну здатність виробити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбаченої планом.

Діюча потужність має динамічний характер, вона під впливом багатьох чинників, таких як:

· номенклатура, асортимент і якість продукції:

· тривалість виробничого циклу та трудомісткість виготовлення продукції, послуг;

· кількість устаткування, стан його фізичного та морального зносу;

· режим роботи підприємства і його підрозділів, від якого залежить фонд часу роботи устаткування і використання площ упродовж року:

· використання робочого часу;

· якість обслуговування робочих місць і т. ін.

Виробничу потужність характеризують такі показники:

1. Вхідна потужність (на початок планового періоду), при визначенні якої враховуються:

· проведення заходів щодо ліквідації «вузьких місць» протягом планового року;

· збільшення кількості устаткування чи заміна його на більш продуктивне;

· перерозподіл робіт між окремими групами устаткування та між виробничими підрозділами;

· можливість збільшення кількості годин та змінності роботи устаткування чи ділянок, що лімітують випуск продукції (створюють т.з. «вузькі місця»).

Під «вузьким місцем» розуміють невідповідність потужностей окремих цехів, дільниць, груп устаткування потужностям відповідних підрозділів до встановленої потужності усього підприємства, цеху.

2. Вихідна потужність (на кінець планового періоду) визначається з врахуванням виконаних чи запланованих заходів щодо ліквідації «вузьких місць» та введення в дію нових потужностей. Вона обчислюється за формулою:

П_вп = П_п.нр + П_п.в – П_п.л, (7.1)

де П_вп - вихідна виробнича потужність;

П_п.нр - виробнича потужність на початок року;

П_п.в -введена виробнича потужність;

П_п.л - виведена виробнича потужність.

3. Середньорічна виробнича потужність - відображає її збільшення або зменшення у певному періоді внаслідок введення в експлуатацію або вибуття виробничих потужностей. Вона використовується у планових розрахунках для обґрунтування виробничої програми і розраховується за формулою:

, (7.2)

де П_ср - потужність середньорічна;

П_вх - потужність вхідна;

Т_в - період використання введеної потужності (від початку експлуатації до кінця року. міс.);

Т_н - період, впродовж якого потужність не буде використовуватися (від початку виведення потужності до кінця року, міс.).

Виробнича потужність підприємства визначається за всією номенклатурою продукції та встановлюють, виходячи з потужності провідних підрозділів (цехів, дільниць, агрегатів). Провідними є ті підрозділи, які виконують головні технологічні операції і мають вирішальне значення у виробництві профільних видів продукції. При наявності декількох провідних підрозділів підприємства його виробнича потужність обчислюється за тими, котрі виконують найбільший за трудомісткістю обсяг робіт, наприклад, у машинобудуванні - це механічні та складальні цехи, у ливарних цехах - це формовочні дільниці.

Розрахунки виконуються технологічними службами підприємства. Виробничі підрозділи, які за виробничою потужністю нижче рівня провідних, повинні розглядатися як вузькі місця, за якими необхідно розробити й впровадити технічні й організаційні заходи, котрі дозволять довести їхню пропускну спроможність до рівня провідних підрозділів підприємства. Може бути вжито заходів щодо заміни устаткування, технології, збільшення змінності праці на окремих дільницях тощо.

В розрахунки виробничої потужності підприємства включається устаткування встановлене і невстановлене, яке є на підприємстві (крім резервного). Розраховується потужність виходячи із максимально можливого річного часу роботи устаткування та використання виробничих площ.

Розрізняють календарний, режимний (номінальний) і ефективний (корисний) фонди часу.

Календарний фонд (Ф_кал) часу застосовується при розрахунках виробничої потужності підприємств із безперервним процесом виробництва (наприклад, у хімічних і металургійних виробництвах).

, (7.3)

де р - % часу на ремонт і технологічні зупинки устаткування.

Режимний фонд(номінальний) (Ф_реж) - залежить від календарних днів, неробочих днів і змінності роботи на добу:

, (7.4)

Де К _зм - кількість змін;

Т_зм - тривалість робочої зміни (години);

Д_р - кількість робочих днів у плановому періоді;

г_н- кількість неробочих годин у передсвяткові дні;

Д _п - кількість передсвяткових днів у плановому періоді.

Ефективний (корисний)або дійсний фонд часу (Ф_еф) - дорівнює різниці між режимним фондом і сумою витрат часу на ремонт та налагодження обладнання:

(7.5)

або

, (7.6)

де Т_тн,Т_тр - витрати часу відповідно на налагодження та ремонт (години);

т_н ,т_р - ті ж витрати у %.

У складальних, монтажних, формувальних цехах і дільницях у яких виробничий процес виконується на корисних виробничих площах, режимний фонд розраховується з урахуванням цієї площі за такою формулою:

, (7.7)

де Ф_{реж площ} - режимний фонд робочого часу з урахуванням корисної площі цеху, дільниці, м²- годин (квадрато-метри-години);

S- корисна виробнича площа цеху, дільниці, м².