Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Р. Голдсміт у своїй роботі «Фінансова структура і розвиток» (60-ті роки) вперше зафіксував факт існування зв’язку між розміром фін. с-ми (визначався як відношення сукупних активів фін. посередників до ВВП) і ек. зростанням у 35 країнах. Він зробив висновок, що темпи екон. зростання вищі в тих країнах, де роль фін посередників більша.Механізм непрямого фінансування був ефективнішим ніж прямого.
Теорія фін. фактора екон. зростання дістала подальший розвиток у дослідженнях америк. економіста Р Дж. Маккіонона, який запровадив термін «фін. поглиблення» (зростання частки фін. активів національному багатстві). Маккінон довів, що в міру фін. поглиблення в різних країнах спостерігаються порівняно вищі темпи зростання. Цей показник є зручним для оцінки впливовості фін посередництва в ек. с-мі.
Р.Голдсміт, розвиваючи теоретичні основи фінансового посередництва, спробував дати відповідь на питання: що є причиною розвитку фінансових посередників та які наслідки має такий розвиток для економіки в цілому?
Він довів, що з точки зору індивідуального інвестора більш привабливим є інвестування у “вторинні зобов’язання”, які випускають фінансові посередники (тобто через систему фінансового посередництва), в силу їх меншої ризикованості. Це сприяє розвитку фін. посердеництва. Розвиток системи фінансового посередництва, в свою чергу, сприяє розширенню кола інвесторів і залученню в господарський оборот грошових коштів тих осіб, які не схильні інвестувати в первинні зобов’язання.
Таким чином, в концепції Р. Голдсміта система фінансового посередництва виступає, по-перше, як необхідна форма розв’язання наявного протиріччя між потребами економіки в додаткових фінансових ресурсах та обмеженістю їх пропозиції, по-друге, як певний механізм, який сприяє не тільки акумуляції необхідних ресурсів, але і їх раціональному розміщенню.
Дата публикования: 2014-11-04; Прочитано: 817 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!