Мета, завдання та послідовність розробки

плану собівартості продукції

Метою розробки плану із собівартості продукції є визначення планових, економічно обґрунтованих загальних витрат на виробництво запланованих обсягів продукції. У процесі планування собівартості вирішується низка завдань серед яких основними є:

- розрахунок вартості необхідних ресурсів;

- обчислення собівартості виробництва кожного виду продукції та її рентабельності. Це є критерієм нижнього рівня ціни та умовою формування виробничої програми;

- визначення загальної величини витрат на виробництво запланованих обсягів виробів.

У процесі функціонування підприємство здійснює різні за своїм складом і призначенням витрати. Їх віднесення на собівартість здійснюється у відповідності до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 ”Витрати”. При цьому виходять з суті собівартості, що відображає в грошовій формі ту частину витрат виробництва, котра представляє собою затрати на просте відтворення усіх компонентів виробництва.

Відповідно до Положення до виробничої собівартості готової продукції включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; розподілені загальновиробничі витрати, до складу яких відносять витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо), відрахування на соціальні заходи (медичне страхування апарату управління, оплату службових відряджень); амортизація основних засобів загальновиробничого призначення; амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення технології та організації виробництва; витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загально виробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи із цієї оплати праці, медичне страхування робітників та загальновиробничого персоналу, вартість комунальних послуг, наданих виробничим підрозділам, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг); витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього середовища; інші витрати.

Вихідними даними планування витрат є:

- планові обсяги виробництва продукції в натуральному і вартісному виразах;

- норми витрат матеріальних ресурсів для виробництва продукції та розрахунок потреби в ресурсах у натуральному вираженні;

- ціни на матеріально-технічні ресурси, необхідні для виробництва та ціни на послуги виробничого характеру сторонніх організацій;

- норми затрат праці, розрахунки чисельності та професійного складу робітників, умови оплати їхньої праці, що визначаються контрактом та колективними угодами;

- економічні нормативи: норми амортизаційних відрахувань, відрахувань на соціальні заходи, податків, обов'язкових платежів, передбачених законодавством;

- плани організаційно-технічних заходів, економії матеріальних ресурсів, поліпшення використання праці.

План собівартості продукції розробляється в такій послідовності:

- складається кошторис витрат і калькулюється собівартість продукції та послуг цехів виробничої інфраструктури;

- складаються кошториси: витрат, пов'язаних із підготовкою і освоєнням виробництва продукції, відшкодування зносу спеціального інструменту та пристроїв спеціального призначення; загальновиробничих витрат за цехами основного виробництва з на­ступним узагальненням їх по підприємству; адміністративних витрат; витрат на збут та інших операційних витрат;

- калькулюється собівартість одиниці продукції за видами;

- розраховується собівартість усієї товарної продукції і продукції, що реалізується;

- складається зведений кошторис витрат операційної діяльності.

Розробці плану собівартості на підприємстві передує всебічний аналіз його виробничо-господарської діяльності за попередній період. Особлива увага звертається на: понаднормативні витрати сировини та матеріалів, палива, енергії, доплати робіт­никам за відхилення від нормативних умов праці; втрати від простою машин та агрегатів, аварій, браку; зміни витрат щодо постачання комплектуючих виробів, порушення технології.

На цій підставі виявляються внутрішньовиробничі резерви та розробляються організаційно-технічні заходи підвищення економічної ефективності виробництва.

Результати планових розрахунків виражаються показниками абсолютної величини, відносного рівня та динаміки витрат, що обчислюються для одиниці або до загального обсягу випуску певного виду продукції та продукції, що реалізується.

Абсолютна величина витрат на виробництво продукції визнається її сумою на плановий або звітний період.

Відносний рівень витрат є відношенням витрат до обсягу продукції. Показником відносного рівня витрат різнорідної продукції є витрати на одну гривню товарної продукції. Розраховується він діленням загальної суми витрат на обсяг продукції у вартісному вираженні.

Під час складання проектів річних планів планова собівартість продукції визначається шляхом розрахунків зміни базового рівня витрат за основними техніко-економічними факторами.

Планування зниження собівартості продукції за техніко-економічними факторами здійснюється у такій послідовності:

- визначаються затрати базового року на 1 грн товарної продукції як відношення собівартості товарної продукції базового року на об’єм товарної продукції базового року;

- шляхом множення затрат базового року на об’єм товарної продукції планового року розраховується її собівартість при збереженні умов виробництва і реалізації продукції базового року;

- визначається економія, котра буде отримана в плановому році під впливом техніко-економічних факторів;

- з собівартості товарної продукції планового року, визначеної за рівнем затрат базового року, віднімається підсумкова сума економії і визначається собівартість товарної продукції в цінах і умовах базового року;

- з отриманої величини віднімається (додається) сума очікуваної зміни оптових цін на використовувані ресурси і визначається собівартість товарної продукції в цінах і умовах планового року; вплив зміни оптових цін враховується також і в плановому об’ємі товарної продукції;

- розраховується рівень затрат на гривню товарної продукції у плановому році і зниження цих в порівнянні з рівнем базового року.

Планування собівартості реалізованої продукції

Планування собівартості продукції (калькулювання) – це розрахунок затрат в грошовій формі, що приходяться на одиницю продукції чи на об’єм виконуваних робіт у розрізі статей калькуляції. Визначення собівартості одиниці продукції необхідне для розрахунку рентабельності окремих її видів, для встановлення цін на продукцію, для організації комерційного розрахунку.

На промислових підприємствах різних галузей промисловості калькулювання має свої особливості, котрі обумовлені характером вироблюваної продукції, перероблюваної сировини, технологічним процесом. Ці особливості проявляються у виборі об’єкта і одиниці калькулювання і в методиці калькулювання.

Об’єкт калькулювання визначається характером продукції і типом виробництва. Так, на підприємствах з невеликою тривалістю виробничого циклу виготовлення продукції, об’єктом калькуляції виступає готова продукція, на підприємствах з тривалим виробничим циклом – окремі деталі, вузли, технологічні переділи, на підприємствах одиничного виробництва – замовлення, на підприємствах, продукція яких відрізняється якісними характеристиками – сорт, артикул, номер. В зв’язку з цим розрізняють калькуляції: на виріб, позамовні, попередільні, сортові.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається із виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка буде реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються витрати представлені в табл. 13.1.

Вивчивши методику калькулювання виробничої собівартості перейдемо до планування собівартості готової продукції.

Собівартість готової продукції включає вартість залишку незавершеного виробництва на початок року плюс витрати на виробництво в плановому періоді за мінусом вартості незавершеного виробництва на кінець планового періоду.

Собівартість же реалізованої продукції визначається як сума вартості залишку готової продукції на початок планового періоду і собівартості виробленої за плановий період продукції за мінусом вартості залишку готової продукції на кінець планового періоду. Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються в собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Таблиця 13.1

Склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)