Основні групи препаратів для лікування діареї

1. Засоби для пероральної регідратації поповнюють втрачену воду і солі, містять збалансовану кількість іонів натрію, калію, хлору, гідрокарбонату, цитрату, а також глюкозу, сахарозу або декстрозу. Це основна група препаратів. При будь-якій діареї збережені процеси пристінкового гідролізу і всмоктування сли­зовою кишечника. Не мають протипоказів і побічних ефектів. Це гастро­літ, регідрон, цитроглюкосолан.

2. Сорбенти сприяють профілактиці й лікуванню синдрому ендогенної інтоксикації (заберають на себе токсичні метаболіти, мікроорганізми і навіть віруси).

Аттапульгіт – це очищена суміш гідратів силікату магнію й алюмінію мінерального походження. Утворює обволікальну плівку на слизовій. Приймають після кожної дефекації. Протипоказаний при високій температурі. Не призначається при вагітності й лактації. Дітям після 3 років рекомендований у (суспензії) і після 6 років – таблетках.

Діосметит (смекта) не має протипоказань.

Поліфепан продукт переробки деревини, має холестеринемічну дію. Може дати слабість, закрепи.

Метилсиліконова кислота (ентеросгель, сорбогель) має сорбційну селективність (тільки середньомолекулярні токсичні метаболіти, тільки умовно­патогенну і патогенну флору). Не викликає дисбактеріоз. Не має протипо­казів.

Кислота альгінова (альгігель, альгісорб) адсорбує тяжкі метали і радіонукліди. Може викликати диспесію.

Вугілля активоване (карболонг) – 2-4 г 3-4 рази в день.

3. Засоби, що сповільнюють перистальтику. Лоперамід (імодіум) діє на рецептори кишечника. Протипоказаний дітям до 5 років, в І триместрі вагітності, лактації.

Октреотид (сандостатин) – цесинтетичний аналог соматотропного гормону, впливає на процеси всмоктування й секреції в кишечнику, пригнічує моторику. Призначається тільки лікарем.

4. Ферментні препарати ефективні при діареї, пов’язаній з порушенням функції травних ферменів. Використовуються також у складі комплексної терапії. Ораза, дигестин, іпентал креон, пангрол й інші.

5. Засоби для корекції фізіологічної рівноваги кишкової флори. Це пробіотики – речовини мікробного і немікробного походження – препарати, що містять живі лактобактерії (лактобактерин сухий, екстра­лакт), біфідумбактерії, кишкову паличку і їх комбінації.

6. Засоби рослинного походження мають в’яжучу дію. Містять дубильні речовини, поліфеноли, які взаємодіють з білком клітин, ферменти тканин­них рідин, утворюючи альбумінати. Проявляють ще і протизапальну дію. Є цитопротекторами (зберігають і відновлюють слизовий бар’єр). Застосовують при нетяжких станах. Для комплексної терапії у вигляді відварів. Це квіти ромашки, плоди чорниць, черемхи, вільхи, трава звіробою, кора дуба.

7. Препарати комбінованої дії. Комбінують в’яжучі, адсорбуючі, регідратанти та антисептики. Це бепасол (салол + папаверин + екстракт беладонни), таннакомп (танін і етакридин лактат), ентероседив (каолін, пектин і натрію цитрат).

ТАБЛИЦЯ 68

Алгоритм здійснення фармацевтичної опіки пацієнта з проносом при виборі безрецептурного препарата для симптоматичного лікування цього симптому: