Сучасні лікарські форми, що використовуються в ендокринології

1. Інсулін, який розміщений в балончиках-пенфіллах (1,5 або 3,0 мл препарату), вводять за допомогою шприц-ручки (Ново Пен).

2. Безперервне підшкірне введення інсуліну портативним насосом (з інтервалом в кілька хвилин) + тим же насосом болюсне введення інсуліну короткої дії – так звані інсулінові помпи (лінеамат).

3. Проводяться клінічні дослідження щодо інгаляційного застосування інсуліну.

4. Синтез глюкагонподібного пептиду-1 (GLP-1). Це пероральний цукрознижуючий препарат, який буде використовуватися після успішного закінчення мультицентрових досліджень по визначенню його ефективності. Наразі можна сказати, що цей препарат є аналогом гормону кишечника інкретину, має глюкозозалежний і глюкозотропний ефект, глюкагонстатичну дію.

5. Перспективною бачать імунотерапію цукрового діабету, особливо для людей старшого віку. Цукровий діабет 1 типу є імунозалежним захворюванням, тому імуномодулятори показані для лікування початкових форм діабету.

6. Розроблені парантеральні форми гормональних контрацептивів.

Критерії ефективності та безпеки лікарської терапії в ендокринології

Критерієм ефективності лікування цукрового діабету є нормоглікемія, зниження маси тіла до нормальної, за якими слідкує сам хворий. За рівнем глюкози в крові пацієнт чи медичний персонал слідкують за допомогою портативних приладів чи тест-полосок.

Про ефективність лікування свідчить досягнення рівня глюкози перед їдою – 3,9-6,7 ммоль/л, а після їди - < 10 ммоль/л. Крім того, у хворого не повинно бути ознак гіперглікемії, кетонурії й епізодів гіпоглікемії.

Основна побічна дія при лікуванні цукрового діабету – це гіпоглікемія (рівень глюкози нижче 3,5 ммоль/л. Поява ознак гіпоглікемії вимагає негайної дії).

Критерієм правильності лікування цукрового діабету є профілактика розвитку чи прогресування ускладнень.

При лікуванні препаратами сульфонілсечовини щомісячно контролюють за загальним аналізом крові й сечі (для виявлення порушень функції нирок і кровотворення).

Про ефективність терапії дифузного токсичного зобу можна судити за ослабленням симптомів гіпертиреозу і нормалізації рівня тиреоїдних гормонів у крові.

Про ефективність терапії гіпотиреозу свідчать зникнення ознак гіпотиреозу і досягення нормального рівня ТТГ у крові. Оскільки передозування тироксину може викликати небажане підвищення симпатичної активності, дозу підбирають під контролем параметрів серцевої діяльності (ЧСС і ритм серця).