Спільне застосування ЛП, які впливають на кровотворення. Взаємодія з ЛП інших фармакологічних груп

Препарати заліза несумісні з саліцилатами, серцевими глікозидами, антацидами, фторхінолонами, тетрациклінами й препаратами кальцію.

Препарати заліза і НПЗП взаємно підсилюють подразнювальну дію на слизову оболонку шлунка та кишечника. Левоміцетин гальмує протианемічний вплив препаратів заліза, як і метотрексат, триамтерен, дисульфірам.

Залізо з тетрациклінами утворює хелатні сполуки, які не всмоктуються, тому тетрацикліни слід призначати з інтервалом не менше 2 год. або після прийому препаратів заліза.

Аскорбінова кислота при одночасному прийомі препаратів двовалентного заліза перешкоджує його окисленню в тривалентне і покращує всмоктування.

Всмоктування заліза покращують аскорбінова кислота, фруктоза, глюкоза й метіонін. Тому існують полікомпонентні препарати з вітамінами В₆, В₁₂, С, янтарною кислотою. Препарати заліза не рекомендують запивати чаєм, бо при взаємодії з таніном утворюються сполуки, які не всмоктуються. Хліб, молочні продукти, яйця, овочі, багаті оксалатами знижують всмоктування препаратів заліза. посилює всмоктування заліза алкоголь, знижують – антациди, їжа, стан після резекції кишечника.

Препарати заліза викликають закрепи, забарвлюють кал і зуби в чорний колір.

Вітамін В₁₂ несумісний в одному шприці з розчинами вітаміну В₁ і В₆ (йон кобальту сприяє розпаду інших вітамінів) і посилює вірогідність алергійних реакцій, спричинених вітаміном В₁.

Фолієву кислоту краще приймати з вітамінами В₁₂ і С. Її всмоктування погіршується при прийомі гіполіпідемічних препаратів, сульфаніламідів, спиртовмісних ЛЗ. Вимиванню фолієвої кислоти з організму сприяють кортикостероїди, кислота ацетилсаліцилова у великих дозах, естрогензамісна терапія. Дефіцит фолієвої кислоти може розвинутися при застосуванні протитуберкульозних і протиепілептичних засобів, а одночасне їх застосування з фолієвою кислотою у високих дозах може знизити їх ефективність. Препаратами-антагоністами фолієвої кислоти є метотрексат, протисудомні та протитуберкульозні засоби.

Лікування анемій повинно проводитися під контролем лікаря і постійним контролем за показниками аналізу крові. Перевагу слід віддавати препаратам заліза двовалентного. Поєднувати з дієтхарчуванням - м’ясо великої рогатої худоби, печінка. Утворення осаду з фосфатами може призвести до рахіту. Не призначати дітям на фоні запалення (акумулюють у вогнищі запалення).

Препарати заліза утворюють осад з компонентами їжі - рисом, соєвою мукою, чаєм, рибою. Приймають за 30-40 хв. до їди з інтервалом біля 4 годин, таблетки не розжовувати, полоскати рот. Не комбінувати пероральне і довенне введення заліза.

Звертати увагу пацієнтів на правила прийому і кулінарної обробки їжі (через 15 хв кип’ятіння фолієва кислота руйнується).

При використанні інгібіторів лейкопоезу необхідний контроль за показниками крові. Антибластомні засоби застосовують переважно у дозах, що спричиняють побічні ефекти і тому ви­магають ретельного контролю за станом органів кровотворення, печінки, нирок, серцево-судинної системи.

Треба запобігати одночасному призначенню мелфалану і налідиксової кислоти.

Мієлобромол не рекомендують комбінувати з іншими протипухлин­ними препаратами та променевою терапією.

Карбоплатин не можна призначати з препаратами, що чинять міє-лодепресивну, нефро- і нейротоксичну дію.

Оксаліплатин не застосовують у дітей.

Клінічна ефективність цитарабіну лімітується його швидким деза­мінуванням в організмі.

Вінбластин не слід змішувати в одному шприці з препаратами, рН розчину яких виходить за межі 3,5-5,0.

Розчин вінкристину несумісний в одному об'ємі з розчином фуросеміду через появу осаду.

Токсичну дію метотрексату можна усунути чи зменшити введенням лейковорину (антидот метотрексату).

Розчин німустину, етопозиду, мітоксантрону не можна змішувати в одному шприці з розчинами інших препаратів.

Фосфестрол не можна змішувати з розчинами, що містять солі каль­цію чи магнію.

Епірубіцин несумісний із розчином гепарину, іншими протипух­линними засобами.

Постійними фармакологічними характеристиками алкілувальних речовин є їх холінолітична та адренолітична дія, а також виражена про­тизапальна і антигістамінна дія.