Принципи фармацевтичної опіки хворих нефрологічного профілю

Потребують обов’язкового нагляду лікаря хворі на:

1. Гострий гломерулонефрит.

2. Хронічний гломерулонефрит.

3. Підгострий злоякісний гломерулонефрит.

4. Гострий пієлонефрит.

5. Хронічний пієлонефрит.

6. Амілоїдоз.

Загрозливі симптоми, що потребують звернення до лікаря: Несподіваний гострий одно- чи двостронній біль в поперековій ділянці.

1. Біль в попереку з іррадіацією в нижні відділи живота, за ходом сечоводів у надлобкову ділянку, статеві органи, стегно, пахову ділянку.

2. Інтенсивний больовий синдром, який не змінюється при зміні положення тіла.

3. Зміна забарвлення сечі у червоний колір або у вигляді “м’ясних помиїв”; виділення мутної сечі, іноді з неприємним запахом.

4. Гострий біль з відходженням конкрементів із уретри, появою твердого матеріалу в сечі.

5. Анурія або частий затруднений сечовипуск, що супроводжується больовими відчуттями, різями, печінням; несправжні позиви на сечовипускання.

6. Біль в поперековій ділянці, що супроводжується нездужанням, нудотою, високою температурою тіла, ознобами, блюванням, метеоризмом.

7. Біль в поперековій ділянці з наявними набряками на обличчі, тулубі, кінцівках.

8. Больові відчуття в попереку з періодичним підвищенням АТ або стійкою АГ анемією, яка тяжко піддається лікуванню.

Фармакобезпека

1. Надмірне вживання діуретиків небезпечне при ЦП, НН, СН.

2. У випадку призначеної дієти, багатої на К-вмісні продукти препаратами вибору є тіазидні, петлеві діуретичні засоби та інгібітори карбоангідрази.

3. Петлеві та тіазидні діуретики спричиняють гіперурикемію, провокуючи загострення подагри.

4. Інгібітори карбоангідрази та К-зберігаючі сечогінні ЛЗ (тріамтерен) підвищують ризик утворення ниркових каменів.

5. Гіперкаліємію викликають К-зберігаючі діуретики.

6. Тіазиди застосовують при нефрогенному нецукровому діабеті, що пов’язане із здатністю пригнічувати центр спраги.

7. Курс лікування інгібіторами карбоангідрази становить до 5 діб (метаболічний ацидоз!).

8. Ототоксичність посилюється при призначенні петльових діуретиків, аміноглікозидів та цефалоспоринів.

9. Фуросемід в одному шприці не вводять з іншими речовинами.

10. К-зберігаючі сечогінні засоби посилюють дію тіазидних діуретиків.

11. К-зберігаючі сечогінні засоби не поєднують з ІАПФ та в-адреноміметиками (гіперкаліємія!).

12. НПЗП посилюють дію діуретиків.

13. Перед їдою приймають фуросемід, буметанід, індапамід, під час їди – циклометіазид, а після їди – етакринову кислоту, гідрохлортіазид.