Підходи до медикаментозного лікування захворювань органів дихання

Лікування патології органів дихання повинно бути комплексним, етіотропним і патогенетичним. Тому потрібно висіяти збудник і визначити його чутливість до антибіотиків. При пневмококовій пневмонії вибирають дом’язове уведення препаратів групи пеніцилінів і сульфаніламідні пролонговані препарати всередину. При пневмонії, спричиненій стафілококом і ентерококом, що стійкі до пеніцилінів, тетрациклінів, макролітів, призначають довенно ристоміцин. У випадках виділення палички Фрідлендера, мікоплазм призначають препарати групи тетрацикліну. При грипозній пневмонії у перші 3 доби терапевтичний ефект дає інтраназальна інсуфляція або дом’язове введення анти грипозних сироваток. Крім того, при пневмоніях призначаютьмуколітичні препарати, дезинтоксикаційну терапію.

Гострий бронхіт лікують з урахуванням етіології й патогенезу захворювання. Дотримування ліжкового режиму і вживання великої кількості ріжини у вигляді чаю з медом, сухою малиною, підігрітих мінеральних вод, настоїв потогінних і грудних сумішей. У разі сухого кашлю призначають протикашльові засоби (кодтерпін, діонін, лібексин), проте з моменту виділення мокротиння вони протипоказані. У цьому періоді призначають відхаркувальні засоби (термопсис, бромгексин, ацетилцистеїн). При високій температурі можливий прийом жарознижувальних і знеболювальних засобів.

За тяжкого перебігу вірусного бронхіту показані інтерферони, імуноглобуліни. Необхідний прийом вітамінів С і А. Гострий бронхіт не рекомендовано лікувати антибактеріальними засобами. Через 6-8 днів наступає виздоровлення.

Хронічний бронхіт. При хронічних обструктивних захворюваннях легень мета лікування полягає у зменшенні важкості симптомів (необоротної бронхообструкції) і сповільненні їх прогресування. Найоптимальнішим шляхом введення ліків для лікування патології органів дихання, особливо патології бронхів, є інгаляційний, який забезпечить лікувальний ефект при бронхіальній астмі, бронхітах і зменшить величину і частоту побічних ефектів препаратів системного застосування, їх дози.

Для зменшення задишки використовують інгаляційно введені β₂–адреноміметики, М-холіноблокатори або їх комбінацію і препарати теофіліну пролонгованої дії. В окремих випадках ефективні інгаляційні ГКС (особливо в комбінації з β₂–адреностимуляторами тривалої дії. При загостреннях процесу ефективні ГКС, призначені всередину (але не постійно), тривалі (по 15 год/добу) інгаляції кисню. При загостреннях інфекційного процесу призначають антибіотики (амоксицилін/клавуланат, респіраторні фторхінолони).

Лікування хворих на бронхіальну астму полягає у знятті пароксизмів і постійному контролі за перебігом захворювання.

Для контролю за перебігом захворювання (в міжприступний період, при загостреннях) - глюкокортикостероїди місцеві й інгаляційні, β₂-адреностимулятори тривалої дії (сальметерол, сальметер, серевент, серетид - комбінований препарат з флютиказоном), стабілізатори мембран опасистих клітин, препарати ксантинів короткої і пролонгованої дії (теотард, дурофілін), антагоністи лейкотрієнових рецепторів.

Для зняття приступу - глюкокортикостероїди місцеві й інгаляційні, β₂-адреностимулятори короткої дії (сальбутамол, фенотерол, беротек, беровент). Для зняття тяжкого приступу використовують короткий курс (10-14 днів) системних глюкокортикоїдів.

При хронічному обструктивному захворюванні легень рекомендують β2-адреностимулятори короткої і тривалої дії; М-холіноблокатори (іпратропіум бромід, бемегрід), теофілін пролонгованої дії, глюкокортикостероїди місцеві й інгаляційні (беклазон, беклокорд, будесонід); при загостреннях - антибактеріальна терапія, муколітичні препарати.

При плевритах, бронхоектатичній хворобі, абсцесах легень: антибактеріальна й дезинтоксикаційна терапія.