Симптоми та синдроми при захворюваннях органів дихання

Хворі на захворювання дихальної системи скаржаться на кашель, задишку, біль в грудній клітці, кровохаркання, лихоманку. При огляді пацієнта видно ціаноз (синюшність) слизової оболонки губ, кінчика носа, кистей, щік. У випадку хронічного перебігу захворювання можна побачити змінену конфігурацію фаланг пальців – «барабанні палички» та нігтів – «годинникові скельця». На дотик шкірні покриви теплі, на відміну від хворих на захворювання серцево-судинної системи, у котрих ціаноз є «холодним».

Кашель – складний нервово-рефлекторний акт, що забезпечує видалення з дихальних шляхів мокроти і сторонніх тіл шляхом різкого видиху при закритій голосовій щілині. Кашель може бути і центрального ґенезу (при істерії). Також можуть викликати кашель і різні хімічні подразники: хімічні, термічні, механічні і запалення. Щоб охарактеризувати кашель потрібно оцінити його інтенсивність, вирішити, сухий він чи продуктивний, а також гострий чи хронічний.

Кашель за тривалістю буває:

- постійний чи хронічний: - 2-3 місяці підряд у році, протягом 3 років – зустрічається при хронічних захворюваннях дихальних шляхів: хронічному бронхіті, хронічному трахеїті, хронічному ларингіті, туберкульозі, раку легень, застійних явищах в легенях.

- періодичний чи гострий: зустрічається при виході на холод, кашлі у курців (зранку), коклюші, бронхіальній астмі (приступі), гострому бронхіті, сторонньому тілі, ГРВІ, пневмоніях.

За наявністю харкотиння кашель поділяють на сухий і вологий.

Сухий кашель – спостерігається на початку гострого трахеїту, ларингіту, бронхіту, а також пневмонії і як еквівалент приступу бронхіальної астми. Кашель як правило «гавкаючий», приступоподібний, поєднується з охриплістю голосу чи афонією. На 2-3 день появляються відчуття першіння в горлі, появляється небагато мокротиння. Приступоподібний сухий кашель може бути також рефлекторним при попаданні стороннього тіла чи подразнюючих речовин у дихальні шляхи, а також при захворюваннях інших органів (середостіння, аорти, серця).

Вологий кашель – спостерігається при захворюваннях, які супроводжуються гіперсекрецією бронхіального слизу (бронхіт, бронхіальна астма), утворенням ексудату – мокротиння (бронхіти, пневмонії), при наявності порожнин в легеневій тканині, що з’єднуються з бронхами (бронхоектази, абсцеси) і в яких накопичуються продукти секреції, ексудації та тканинного розпаду.

За характером мокротиння ділиться на:

- слизисте – безбарвне і без запаху (гострий бронхіт);

- гнійно-слизисте – біло-жовте і без запаху (хронічний бронхіт, бронхіальна астма, туберкульоз);

- гнійне – жовте з солодкуватим запахом (хронічний бронхіт, пневмонія);

- гнильне – зеленувате з різким неприємним запахом (абсцес легень);

- змішаного характеру.

Задишка (затруднене дихання) – незвичайне відчуття нестачі повітря або потреба в інтенсивнішому диханні, порушення частоти, глибини, а іноді й ритму дихальних рухів.Задишка появляєтьсявнаслідок неспроможності дихальної системи забезпечити потреби організму в газообміні – поступлення кисню та виведення вуглекислого газу. Крайнє важкий ступінь задишки з затрудненим видихом і вимушеним сидячим положенням, ціанозом називають ядухою. Причинами виникнення може бути збільшення потреби організму в кисні (збільшення активності метаболічних процесів, фізична активність, підвищена тепература тіла) і порушення доставки кисню до тканин (серцево-судинні та бронхолегеневі захворювання).

За механізмом виникнення задишка ділиться на:

- інспіраторну (затруднений вдих)- набряк голосових зв'язок, здавлення трахеї або стороннє тіло;

- експіраторну (затруднений видих)– бронхіальна астма, хронічний обструктивний бронхіт;

- змішану - пневмонії, плеврити, емфізема легень.

Біль в грудях може бути наслідкомпатологічних процесів в трахеї, бронхах, легеневій тканині, середостінні, при невралгії і невритах, міозиті, периоститі, остеомієліті ребер і грудини, плевриті, захворюваннях серця. Легенева тканина нервових закінчень не має, тому пневмонія супровджується болем у відповідній половині грудної клітки при втягненні в процес плеври.

Кровохарканням називаютьвиділення крові з бронхолегеневої тканини під час кашлю з мокротинням чи без нього. Найчастішими причинами є:

- ураження дихальних шляхів (бронхоектази, бронхіт, ларинготрахеїт, пухлини);

- ураження легень (крупозна пневмонія, туберкульоз, рак);

- захворювання серцево-судинної системи (серцева недостатність, аневризма аорти, тромбоемболія легеневої артерії) й інші інфекційні та паразитарні хвороби, системні захворювання.

ЛИХОМАНКА – підвищення температури тіла.

А) 37-38° С – субфебрильна;

б) 38 - 39° С – помірна лихоманка;

в) 39 – 41° С – висока лихоманка;

г) більше 41° С – гіперпіретична гарячка.

Ціаноз появляється, коли в крові відновленого Нв > 50 г/л – при нормі < 30 г/л.